Під час дискусії «Антикорупційна стратегія в судовій системі: справедливий суд» учасники мали можливість висловити власні думки з приводу цього питання. Таке публічне обговорення було організоване Національним демократичним інститутом спільно з ГС «Коаліція Реанімаційний пакет реформ», Центром політико-правових реформ (ЦППР) та ВІ «Активна Громада».
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: «Поняття «доброчесність» у системі правосуддя в Антикорупційній стратегії на 2020–2024 роки».
У ході обговорення експерти та учасники звернули увагу на проблему «вічних голів судів», котрі можуть виступати посередниками у корупційних схемах, на питання електронного судочинства, а саме на електронних сервісах, що можуть усунути корупційні ризики, питаннях фінансування здійснення судочинства та контролю за використанням коштів з боку суспільства.
На початку дискусії керівник департаменту антикорупційної політики НАЗК Дмитро Калмиков окреслив проблеми, що визначені Антикорупційною стратегією на 2020–2024 рр., та шляхи їх вирішення: «Другий блок Антикорупційної стратегії присвячений сферам, де корупція завдає найбільше шкоди. Однією з таких сфер є судова гілка влади. Корупційні та пов’язані з корупцією правопорушення у судочинстві створюють ряд проблем, таких як недосконалість роботи правоохоронних органів, низький відсоток довіри населення та міжнародно-правові й економічні ефекти. Тому Стратегія передбачає необхідність визначення на законодавчому рівні як обов’язкової умови доброчесності суддів, виділення індикаторів доброчесності та здійснення перевірки й оцінки на доброчесність як майбутніх, так і чинних суддів незалежною комісією. Важливим є не лише закріплення таких вимог, а й використання їх на практиці. Саме тому ВККС має впроваджувати критерії доброчесності при проведенні іспитів та кваліфікаційних оцінок суддів».
На думку Дмитра, перманентні механізми підтримання доброчесності наразі відсутні. Саме тому, вважає він, має бути створений незалежний дисциплінарний орган із залученням громадян і міжнародних експертів. «Для уникнення виникнення корупційних ризиків необхідно чітко окреслити дисциплінарну відповідальність суддів, визначити перелік підстав такої відповідальності, організувати відкрите та доступне розслідування та провадження, удосконалити механізми грамотного закриття дисциплінарних справ, навіть коли суддя вже подав у відставку. Антикорупційна стратегія також відносить до можливості виникнення корупції випадки перебування особи протягом декількох років на адміністративній посаді. Для вирішення цієї проблеми необхідно законодавчо унеможливити постійне переобрання однієї особи, а також розвинути та удосконалити здійснення електронного судочинства та звернути увагу на альтернативні способи вирішення спорів», — зазначив Дмитро Калмиков.
Голова Ради суддів України, суддя Сьомого апеляційного адміністративного суду Богдан Моніч не погодився з думкою, що посада голови суду створює корупційні ризики: «Насправді голова суду має обмежені повноваження та управлінські функції. Не кожен суддя висловлює бажання займати адміністративні посади, тому правильно було б запроваджувати обрання на тривалий строк». Суддя зазначив, що підтримує зміни до законодавства у питанні можливості обрання голови самим колективом суду: «Таким чином обраний голова буде підзвітний та відповідальний перед колективом, саме колектив і буде визначати, справляється ця людина зі своїми посадовими обов’язками як голова чи ні. Тому обмежувати колектив у можливості переобранні голови недоречно».
Також голова Ради суддів зазначив, що підтримує впровадження електронного судочинства. Наразі здійснюється визначення нормативів навантаження на суддів для оптимізації роботи суддів із забезпеченням права доступу до правосуддя. Щодо альтернативних способів вирішення спорів, то Богдан Моніч вважає: «Ментально українці не готові до альтернативних способів вирішення спорів. Громадяни не сприймають процедури третейських судів. Для підвищення рівня довіри до системи правосуддя треба, щоб процес виконання судових рішень таки належав до повноважень судової гілки влади, а не до виконавчої». Також спікер зазначив, що для удосконалення роботи суддів необхідно забезпечити чітку політику щодо декларування, відійти від формалізму для формування сталої практики.
Суддя Верховного Суду, секретар судової палати з розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів КГС ВС Ганна Вронська сказала: «У більшості питань я підтримую Антикорупційну стратегію, проте є певні застереження. На мою думку, голова суду має можливість проявити свої управлінські якості протягом 3 років, проте якщо кожен суддя буде обіймати адміністративну посаду, як це зазначено у Стратегії, це не принесе очікуваного результату ефективного функціонування суду, адже не всі хочуть бути головою суду, та й не усім це вдається. Щодо питання електронного судочинства, то тут треба враховувати необхідність належного устаткування та програмного забезпечення. На жаль, сьогодні у віддалених куточках України не у всіх є можливість підключитися до електронного суду, а від цього страждатиме принцип доступу до правосуддя». Ганна також вважає, що для забезпечення ефективності альтернативних способів вирішення спорів спочатку треба удосконалити механізм виконання рішень третейських судів, як і систему виконання рішень національних судів.
Голова Третейської палати України Тарас Шепель сказав: «Зазвичай до третейських судів звертаються представники бізнесу, адже недовіра до правосуддя полягає у недовірі саме до окремих суддів. Законодавство про третейські суди теж потребує реформування з метою відкриття та забезпечення прозорості діяльності третейського суду для суспільства. Як приклад, можна взяти досвід Німеччини».
У результатах дослідження, яке презентував заступник голови правління Центру політико-правових реформ Роман Куйбіда, вказано: громадяни України вважають, що ВРП та голови судів становлять найбільшу загрозу незалежності суддів. Третина правників погоджуються з цим твердженням щодо голів суду, а от самі судді такі думки заперечують. Проблему у розрізненні думок Роман вбачає у суперечностях бачення системи правосуддя. Він зазначив: «Електронне судочинство та альтернативні способи вирішення спорів — це непрямі способи запобігання корупції і зменшення навантаження на суддів. Тому їх потрібно розвивати, удосконалювати і використовувати за наявності такої можливості. А от фінансування судової системи та витрачання нею коштів — це проблема, яка ще не вирішена суспільством».
Організатори запевнили, що всі рекомендації та думки учасників будуть передані відповідним органам влади задля удосконалення системи правосуддя.