Що мається на увазі під поняттям «доброчесність»? Які ключові елементи включає цей термін? Чи можна встановити на законодавчому рівні вимогу до суддівського корпусу відповідати критеріям «доброчесності»? І хто може забезпечити найбільш якісну перевірку на доброчесність? Стосовно цих ключових питань велася дискусія в рамках публічного обговорення «Створення законодавчих умов для зміцнення доброчесності в системі правосуддя», організованого коаліцією «Реанімаційний пакет реформ». Захід був спрямований на сприяння відкритому інклюзивному діалогу з громадянами щодо Антикорупційної стратегії на 2020–2024 рр., зокрема розділу «Справедливий суд», у рамках судової реформи.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: «Світлана Шелест: ВРП потрібні реальні механізми для забезпечення суддівської незалежності».
«Наявні інструменти та інституції виявляються абсолютно неефективними, якщо не забезпечено справедливий суд за тими матеріалами, за результатами роботи, що здійснюється ДБР, Національним агентством з питань запобігання корупції, спеціалізованою антикорупційною прокуратурою тощо. Тому першою і найголовнішою причиною включення розділу 3.1 до Антикорупційної стратегії є необхідність забезпечення справедливого та доброчесного суду у справах про корупційні та пов’язані з корупцією правопорушення», — так звернувся до учасників заходу керівник департаменту антикорупційної політики НАЗК Дмитро Калмиков.
«Тільки реформа судової гілки влади може привести до оздоровлення всієї системи. Саме тому НАЗК значну увагу приділяє суддівському вектору в Антикорупційній стратегії. Перш за все, передбачено визначення доброчесності як обов’язкової законодавчої вимоги до членів ВРП, ВККС, а також передбачено здійснення оцінки на доброчесність усього суддівського корпусу. Після впровадження Стратегії планується, що буде визначено та впроваджено у практику чіткі та передбачувані критерії доброчесності та професійної етики. Як один з результатів, буде удосконалено перевірку відповідності критеріям доброчесності та кваліфікаційне оцінювання нових суддів. Як наслідок, буде створений незалежний дисциплінарний орган та будуть прописані чіткий перелік та підстави дисциплінарної відповідальності, що дасть суддям змогу прогнозувати свою поведінку», — зазначив пан Калмиков. Він вважає, що дисциплінарна практика щодо суддів має бути відкритою та доступною. До того ж, мають бути передбачені механізми завершення дисциплінарних проваджень, а також що«механізми кримінального переслідування не повинні спричиняти тиску на суддів, проте має бути запроваджено інститут кримінальної відповідальності суддів за свавільне використання своїх повноважень».
Обґрунтовуючи створення законодавчих умов для зміцнення доброчесності в системі правосуддя, Дмитро Калмиков сказав: «Потрібно розробити механізми унеможливлення займання адміністративної посади в суді однією й тією ж особою протягом тривалого часу, адже це створює корупційні зв’язки та підвищує корупційні ризики. Для вирішення цієї проблеми має бути розвинене електронне судочинство, має здійснюватися розвиток альтернативних способів вирішення спорів. Це знизить навантаження на суди та вплине на перегляд та реформування мережі місцевих судів з урахуванням зміненого адміністративного поділу».
На противагу цьому, голова Ради суддів України, суддя Сьомого апеляційного адміністративного суду Богдан Моніч зазначив: «У судах досить часто виникає ситуація, коли через нестачу кадрів на адміністративні посади немає кого обирати, крім людини, яка вже займає цю посаду. Тому ця проблема визначається кадровою політикою. Адміністративна посада в суді насправді не є узурпацією влади та не створює корупційних ризиків, на відміну від третейських судів, що цілком можуть стати осередками корупційних діянь».
У процесі дискусії суддя Октябрського районного суду Полтави Лариса Гольник сказала: «Судова влада відчуває зараз постійну загрозу незалежності не лише ззовні, а й у внутрішній будові. Для усунення цього, по-перше, потрібно ліквідувати адміністративну посаду «голова суду» та вирішувати питання колективним прийняттям рішень. Щодо доброчесності, то практика показала, що критерії доброчесності мають бути застосовані як до всіх ланок суддівського самоврядування, так і до суддів нижчих ланок».
Заступник голови правління Центру політико-правових реформ Роман Куйбіда, підтримуючи розроблену Стратегію, зазначив: «Антикорупційна стратегія — прогресивний документ, що окреслює сьогоднішні проблеми та пропонує шляхи їх вирішення. Наприклад, дисциплінарна відповідальність суддів у сучасому стані має непослідовність і вибірковість на практиці. Також існує проблема «вічних» голів судів, що не вирішується наявними законодавчими актами.
Крім того, мають бути визначені чіткі індикатори негативної поведінки, що порушує вимоги доброчесності, адже суддя власною поведінкою має утверджувати доброчесність як цінність, а поки що навіть суддівський корпус не може сформулювати поняття «доброчесності». Водночас запровадження юридичної відповідальності за порушення доброчесності і справді може бути посяганням на незалежність суддів».
Заступник голови Національного агентства з питань запобігання корупції Іван Пресняков зазначив: «Дихотомії незалежність та доброчесність не існує взагалі, адже це взаємодоповнюючі поняття. Тому пропозиції, що надаються Антикорупційною стратегією, є послідовними та обґрунтованими».
Народний депутат України, голова Комітету Верховної Ради з питань правової політики Андрій Костін зауважив: «Перш за все, діяльність органів суддівського самоврядування має бути ефективною і має надавати можливість громадянам швидко отримувати справедливі рішення щодо дисциплінарних правопорушень суддів для забезпечення усвідомлення громадянином відновленої справедливості. ВККС має існувати як незалежний орган і мати статус, що пропонується редакцією законопроекту №3711».
«Якщо наша країна обрала вектор розвитку до зміцнення верховенства права та побудови судової влади у відповідності до стандартів, рух має бути незмінним та поступовим. Визначення доброчесності — це стратегічна мета, шлях до якої буде довгий та непростий», — підсумував суддя Верховного Суду, голова Комітету з питань дотримання етичних норм, запобігання корупції і врегулювання конфлікту інтересів Ради суддів України Єгор Краснов.
Організатори заходу переконані, що такі громадські обговорення у публічному доступі сприятимуть діалогу між різними державними структурами та нададуть можливість знайти раціональне рішення існуючих проблем системи.
Нагадаємо, Кабмін схвалив проект Антикорупційної стратегії на 2020-2024 роки.