Господарський суд Донецької області рішенням у справі № 5006/5/39б/2012 про банкрутство ПАТ «Донбаспромелектромонтаж», що перебуває на стадії ліквідаційної процедури, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду, відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 до банкрута про визнання права власності на нерухоме майно, заявленого на підставі ст. 392 ЦК України.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: "Рішення КЦС ВС щодо повного чи часткового виконання умов змішаного договору".
Про це повідомляє прес-служба Верховного Суду.
Повідомляється, що судові рішення мотивовані тим, що продаж майна банкрута на аукціоні оформлюється договором купівлі-продажу з його нотаріальним посвідченням та проведенням державної реєстрації переходу права власності. Оскільки такого договору укладено не було, у позивачки не виникло право власності на спірне нерухоме майно, то і порушення права власності не відбулося.
Так, за результатами касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду дійшов висновку про залишення їх без змін як таких, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Судова палата погодилася з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових та фактичних підстав для задоволення позову через відсутність порушеного права власності позивачки, оскільки заявлений позов спрямований не на захист права власності шляхом його визнання, як це передбачено ст. 392 ЦК України, а фактично на набуття права власності, що не відповідає наведеній правовій нормі.
Суд касаційної інстанції зазначив: вирішуючи спір про визнання права власності на підставі ст. 392 ЦК України, слід враховувати, що за змістом зазначеної норми судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача таке право, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.
Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності за ст. 392 ЦК України у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо майна, яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно, оскільки підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності відповідно до зазначеної норми є саме оспорення або невизнання права, а не намір набути таке право за рішенням суду.
Виникнення права власності на нерухоме майно у процедурі реалізації майна на торгах у формі аукціону в межах провадження у справі про банкрутство пов’язане з укладанням договору купівлі-продажу між ліквідатором банкрута як замовником аукціону та переможцем торгів з подальшим нотаріальним посвідченням такого договору і, відповідно, державною реєстрацією переходу права до нового власника.
Відсутність укладеного між сторонами договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна свідчить про те, що у позивача не виникло право власності на таке майно і порушення його прав як власника майна не відбулося, що є підставою для відмови у задоволенні вимог, заявлених на підставі ст. 392 ЦК України.
Водночас судова палата зауважила, що наведене не спростовує виникнення у позивача як переможця аукціону інших (майнових) прав на спірний об'єкт, які підлягають захисту в разі доведення факту їх порушення, оспорення або невизнання іншими особами, але з урахуванням того, що на етапі, на якому виникли спірні правовідносини – після оголошення позивача переможцем аукціону з продажу майна банкрута, правова природа цих прав не пов'язана з реалізацією та захистом позивачем правомочностей власника.
Таким чином, з огляду на встановлені судами обставини, надану правову кваліфікацію поданим сторонами доказам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, судова палата не вважає за необхідне відступити від правових висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 902/147/15 (902/685/16).
Читайте також: "Постанова ККС ВС про неможливість застосування закону про амністію у 2016 році".
Детальніше з текстом постанови КГС ВС від 20 лютого 2020 року у справі № 5006/5/39б/2012 можна ознайомитися за посиланням.