Різниця у правах суддів у відставці на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання залежно від проходження ними кваліфікаційного оцінювання під час перебування на посаді судді та (або) необхідності пропрацювати на посаді судді три роки після проходження кваліфікаційного оцінювання порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: "Постанова КГС ВС щодо перебігу позовної давності у спорах про визнання недійсними свідоцтв України на ТМ".
Про це зазначено в рішенні, ухваленому Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду за результатами розгляду зразкової справи за позовом до територіального органу Пенсійного фонду України, який відмовився здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою про суддівську винагороду працюючого на відповідній посаді судді, повідомляє прес-служба Верховного Суду.
Так, позивач до завершення процедури кваліфікаційного оцінювання набув статусу судді у відставці та одержує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. Він просив суд визнати дії територіального органу ПФУ протиправними, зобов’язати здійснити перерахунок із 1 січня 2020 року (з дати, коли змінилися складові та розмір суддівської винагороди). Свої вимоги обґрунтував тим, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 судді у відставці мають право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання залежно від зміни розміру складових суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді.
При цьому відповідач мотивував відмову здійснити перерахунок тим, що після ухвалення Рішення Конституційного Суду України № 2-р/2020 не було прийнято нормативно-правового акта щодо зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, натомість чинними залишалися положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів", якими передбачалася певна диференціація щодо визначення розміру суддівської винагороди та розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці залежно від проходження кваліфоцінювання.
Верховний Суд позов задовольнив частково. Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, Суд врахував обставини справи та норми чинного законодавства і вказав на таке.
"Конституційний Суд України у Рішенні від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 п. 25 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів", яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнав неконституційним.
Отже, з дня ухвалення КСУ цього Рішення Закон України "Про судоустрій і статус суддів" не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці", - зазначили у суді.
Водночас колегія суддів зазначила, що в позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді саме з 19 лютого 2020 року, на наступний день після ухвалення КСУ Рішення № 2-р/2020. На переконання колегії суддів, зміна розміру окладу судді, який є складовою суддівської винагороди, є підставою для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Таким чином, визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід’ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. До таких гарантій належить надання суддям за рахунок держави матеріального забезпечення, зокрема суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, розмір якого повністю залежить від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Важливою є і послідовність дій законодавця, особливо з огляду на сферу суспільних відносин, у якій може проявлятися непослідовність.
Рішення Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 620/1116/20 (адміністративне провадження № Пз/9901/5/20) - за посиланням.
Нагадаємо, КЦС ВС вказав на умови застосування ст. 625 ЦК України щодо невиконання грошового зобов’язання.