Велика Палата Верховного Суду вжила додаткові заходи індивідуального характеру для виконання рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах "Шабельник проти України" і "Шабельник проти України (№2)".
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: "ВС оприлюднив постанову щодо сплати авансового внеску".
Про це йдеться у постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 р. у справі №1-13/2002 (провадження №13-2зво18), зазначає прес-служба Верховного Суду.
Так, ЄСПЛ встановив порушення Україною Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) під час досудового розслідування та розгляду кримінальної справи заявника. Велика Палата Верховного Суду (далі - ВП ВС) врахувала правові позиції ЄСПЛ, висловлені у справах "Яременко проти України (№2)" і "Морейра Феррейра проти Португалії (№2)", та вирішила, що єдиним додатковим заходом індивідуального характеру, який необхідно застосувати на виконання рішень у справах пана Шабельника, є відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який заявник мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum). Тобто, як зазначають у ВС, повний перегляд кримінальної справи в частині інкримінованих заявнику вбивства та розбою, під час розслідування яких ЄСПЛ встановив порушення ст. 6 Конвенції.
ВП ВС вважала за неможливе скасувати чинний вирок щодо заявника у частині злочинів, вчинених ним щодо малолітньої дитини (викрадення, вбивство, захоплення як заручника та наступне вимагання грошей у батьків), оскільки ЄСПЛ не встановив порушень Конвенції під час досудового розслідування та судового розгляду справи у частині цих злочинів.
Читайте також: "Спільне сумісне майно може бути відчужене лише зі згоди одного з подружжя, - ВС".
На думку ВС, задоволення вимог заявника про скасування ухваленого щодо нього вироку у тій частині, в якій ЄСПЛ не встановив жодних порушень Україною Конвенції, буде виходом суду за межі перегляду за виключними обставинами рішень судів, ухвалених на національному рівні, а саме порушенням принципу правової визначеності, який передбачає повагу до принципу остаточності судових рішень (res judiсata).