05 жовтня 2021, 12:33

Відповідальні за Голокост. До 75-річчя трибуналів у Нюрнбергу та Бухаресті

Ірина Назарчук
Ірина Назарчук журналіст, спеціально для «Юридичної Газети»

75 років тому, 1 жовтня 1946-го, після 218 днів судових слухань, проведення понад 400 відкритих засідань, розгляду більше 5 тис. документів, що надали сторони обвинувачення та захисту, було оголошено вирок Міжнародного військового трибуналу (International Military Tribunal). Нюрнберзький процес над головними воєнними злочинцями Третього райху, або «суд історії», як часто його йменують, став першим подібним глобальним кримінальним процесом в історії.


Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!


Читайте також: "Особливості виконання міжнародно-правових зобов’язань України"

Колегія суддів від 4 держав (СРСР, США, Великої Британії та Франції) винесла 12 смертних вироків представникам нацистського режиму (Герінгу, фон Ріббентропу, Кейтелю, Розенбергу, Франку, Фріку, Кальтенбруннеру, Штрейхеру, Йодлю, Заукелю, Зейсс-Інкварту, Борману (заочно), а також 3 вироки про довічне ув’язнення й 4 — про тривалі строки позбавлення волі. Трьох обвинувачених (голову Імперського банку Шахта, колишнього рейхсканцлера Папена та директора Імперського радіо Фріче) було виправдано.

Днями стало відомо, що до 75-ї річниці вироку Нюрнберзького трибуналу дослідники Стендфордського університету оцифрували та відкрили для публічного доступу близько 250 тис. сторінок документів судового процесу, в т.ч. стенограми його засідань англійською, французькою, німецькою та російською мовами. Ознайомитися з ними можна у розділі «Архіви Нюрнберзького процесу» на сайті Міжнародного суду (International Court of Justice) в Гаазі. Саме цей головний суд Організації Об’єднаних Націй з 1950 р. є хранителем усього архіву Міжнародного військового трибуналу в Нюрнбергу.

Про річницю ще одного трибуналу, значно менш відомого, ніж Нюрнберзький або, скажімо, Токійський процес (Міжнародний військовий трибунал для Далекого Сходу тривав з травня 1946 до листопада 1948 р. — ред.) «Юридичній газеті» нагадав директор одеського музею Голокосту, кандидат філософських наук Павло Козленко. Йдеться про так званий перший Румунський народний трибунал у Бухаресті в 1946 р., на якому, зокрема, судили кондукатора (військового диктатора) Румунії маршала Йона Антонеску:

«Й. Антонеску було страчено як воєнного злочинця, розповів пан Козленко. — Також Трибунал присудив до розстрілу Георге Алексіану — губернатора Трансністрії, що була утворена німецько-румунською окупаційною владою на території між річками Дністер і Буг у серпні 1941 р. До слова, сам Алексіану був адвокатом, професором».

Маршала Йона Антонеску, його однофамільця й заступника в уряді Міхая Антонеску, Георге Алексіану та начальника жандармерії Одеси Костянтина Васіліу розстріляли у селі Жилава під Бухарестом. Це ті особи, на руках яких — кров сотень тисяч людей, у т.ч. смерть понад 22 тис. заживо спалених євреїв та радянських військовополонених в «одеському Бабиному Ярі» (на колишніх порохових складах) у жовтні 1941 р.

«Я читав протоколи допитів Антонеску й Алексіану, — продовжує П. Козленко. — Найбільше вразило в них, що перед стратою, перед обличчям власної смерті вони ні про що зі скоєного не жалкували, не почувалися винними… У 2006 р. Апеляційний суд Бухареста виніс рішення, яким зняв частину звинувачень щодо Антонеску. Зокрема, через те, що союз з нацистською Німеччиною у війні проти Радянського Союзу визнавався «юридично виправданим» на тлі «радянської військової загрози» для Румунії. Однак через 2 роки Верховний суд Румунії анулював це рішення, остаточно унеможлививши перегляд вироку, винесеного Йону Антонеску Народним трибуналом у 1946 р.».

Щодо Нюрнберзького процесу. Попри час, що минув, дослідники продовжують вивчати його міжнародно-правове значення, зазначаючи, що трибунал, безумовно, став орієнтиром, «але світ не був готовий до перетворення цього орієнтира на міцний інститут». Адже лише через півстоліття, після геноцидів у колишній Югославії, а потім в Руанді було створено два відповідних військових трибунали, а у 1998 р. — Міжнародний кримінальний суд для притягнення до міжнародної кримінальної відповідальності індивідів, які вчинили міжнародні злочини та не були притягнені до кримінальної відповідальності на національному рівні. До юрисдикції МКС належать злочини геноциду, злочини проти людяності, воєнні злочини, злочини агресії.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати