У Верховному Суді підготували огляд актуальної судової практики Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду.
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: "ВРП внесе Президентові України подання про призначення п’ятьох суддів до місцевих судів"
Про це повідомляє пресслужба ВС.
В огляді відображено найважливіші правові позиції та висновки з кримінального і кримінального процесуального права, що містяться в постановах ККС ВС, ухвалених у січні 2024 року, які матимуть значення для формування єдності судової практики.
Зокрема, у сфері кримінального права:
– визначено механізм призначення покарання в разі вчинення особою кримінальних правопорушень, частина з яких вчинена до постановлення першого вироку, а інша – між першим і другим вироками;
– констатовано, що за ч. 4 ст. 185 КК України кримінальна відповідальність передбачена за вчинення кримінального правопорушення в умовах воєнного або надзвичайного стану на території, на якій він введений;
– встановлено, що дії громадянина України, який перебував на посаді водія незаконно створеного на окупованій території правоохоронного органу й забезпечував його функціонування, свідчать про вчинення особою колабораційної діяльності та утворюють склад злочину, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
У сфері кримінального процесуального права:
– зазначено, що розбіжності у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення в повідомленні про підозру та в обвинувальному акті за умови, що такий їх виклад в обвинувальному акті дає повне розуміння кожного з елементів складу кримінального правопорушення для юридично-правової оцінки діяння за відповідною кримінально-правовою нормою, не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону;
– акцентовано на тому, що відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України якщо вирок у порядку, передбаченому ст. 382 КПК України, постановлено без виклику особи, яка його оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи має обчислюватися з дня отримання нею копії вироку незалежно від наявності інших джерел інформування про прийняте рішення.