У Верховній Раді України зареєстровано законопроект №1218 про внесення змін до Податкового кодексу України щодо уточнення положення про оподаткування операцій фінансового лізингу.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: "Рада підтримала відміну пайової участі по Україні".
Так, документом пропонується доповнити пп. 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 ПКУ новим абзацом, яким передбачити, що для основних засобів, які отримані лізингоодержувачем за договором фінансового лізингу, мінімально допустимий строк амортизації визначається із застосуванням коефіцієнта 0,25 до мінімально допустимих строків амортизації таких основних засобів, встановлених цим підпунктом.
Одночасно пропонується встановити, що ця норма буде застосовуватися до основних засобів, які були отримані лізингоодержувачем за договором фінансового лізингу, лише після набрання чинності вказаної вище законодавчої пропозиції. Задля цього підрозділ 4 розділу ХХ "Перехідні положення" ПКУ пропонується доповнити новим пунктом.
Водночас зміни до п. 189.3 ст. 189 ПКУ направлені на уточнення існуючого на сьогодні неоднозначного трактування положень щодо можливості застосування цієї норму лізингодавцями, які здійснюють діяльність з придбання та передачі вживаних товарів.
Зокрема, норма п. 189.5 ст. 189 ПКУ врегульовує питання, пов’язане із особливостями оподаткування операції повернення об’єкта лізингу. Операція повернення об’єкта лізингу за нормами ПКУ вважається постачанням, а отже, лізингоодержувач повинен реєструвати податкову накладну для лізингодавця. Відмова лізингоодержувача від реєстрації податкової накладної призводить до збитків лізингових компаній (в розмірі ПДВ від вартості повернення), оскільки об’єкт перебуває у власності лізингової компанії. Лізингодавець вилучає предмет в примусовому порядку, а податкову накладну, як правило, отримати не може. Таким чином, виникає свого роду додатковий податок на галузь в розмірі 20%.
Задля врегулювання зазначеної проблеми пропонується встановити, що у разі постачання товарів, які були повернуті лізингоодержувачем (у тому числі примусово), та при цьому лізингодавцем за операцією з повернення таких товарів до складу податкового кредиту не включалися суми податку, базою оподаткування є позитивна різниця між ціною постачання та ціною придбання таких товарів. При цьому, ціна придбання визначається як вартість товарів, за якою такі товари були повернуті лізингодавцю, а саме: як первісна вартість товарів (об’єкту фінансового лізингу) за вирахуванням сплачених лізингових платежів у частині компенсації вартості об’єкта фінансового лізингу. У разі придбання товарів у платника податку ціна придбання визначається з урахуванням податку на додану вартість.
Читайте також: "Парламент планує вдосконалити нормування у будівництві".
Також пропонується встановити, що якщо за товарами, база оподаткування при постачанні яких визначалася як позитивна різниця між ціною постачання та ціною придбання, в майбутніх податкових періодах суми податку по операції з повернення таких товарів були включені до складу податкового кредиту лізингодавця, застосовується положення п. 198.5 ст. 198 ПКУ.
За інформацією Вісника ДФСУ.