У Верховній Раді України пропонують вдосконалити регулювання питань організації судами участі осіб у судових засіданнях з розгляду господарських, цивільних та адміністративних справ у режимі відеоконференції шляхом усунення зайвої процесуальної перепони у вигляді необхідності постановлення ухвали про участь у відеоконференції всім складом суду при колегіальному розгляді справи.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: "ВРП задовольнила заяву заступника голови ССО про звільнення за власним бажанням".
Так, у Раді зареєстровано законопроєкт №11133 від 28.03.2024 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо спрощення участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції".
У пояснювальній записці вказано, що законопроєктом пропонується внесення змін до ГПК України, ЦПК України, Кодексу адміністративного судочинства України шляхом доповнення їх нормами про те, що процесуальне судове рішення (ухвалу) за наслідками розгляду клопотання учасника справи про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції ухвалює суддя одноособово (суддя-доповідач при колегіальному розгляді справи).
Як зазначається, спрощення процесу організації судами відеоконференцій має важливе значення не тільки в аспекті підвищення ефективності судочинства, скорочення строків розгляду справ, спрощення доступу до суду осіб, чиї права потребують захисту, а й для забезпечення безпеки цих осіб під час судового розгляду.
Однак за положеннями чинних ГПК України, ЦПК України та Кодексу адміністративного судочинства України питання участі учасника у судовому засіданні у відеоконференції вирішується всім складом суду, який розглядає відповідну справу.
"За нормами названих процесуальних кодексів, значна частина процесуальних питань у справах, що перебувають на розгляді в судах відповідної юрисдикції, вирішуються одноособово суддею-доповідачем, в той час як кінцеві рішення у справі та процесуальні судові рішення стосовно важливих питань ухвалюються всім складом суду. Розгляд клопотань учасників справи про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції однозначно є тим процесуальним питанням, яке може бути вирішено суддею-доповідачем одноособово без необхідності прийняття цих рішень всім складом суду. Водночас процесуальні кодекси окремо не наділяють суддю-доповідача цим повноваженням, тому діє загальне правило, за яким це рішення приймається всім складом суду", – йдеться в тексті.
У записці вказано, що якщо в судах першої інстанції недоліки цієї ситуації не так відчутні, оскільки більшість справ розглядаються суддями одноособово, то в судах апеляційної та касаційної інстанції, де справи розглядаються колегіями судів (у більшості випадків 3 суддів, а у Верховному Суді також колегіями у складі 5 суддів, палатами, об’єднаними палатами касаційних судів та Великою Палатою Верховного Суду, склад якої налічує 21 суддю, така ситуація створює "невиправдану перепону ефективному відправленню правосуддя".
"В умовах, коли процесуальне законодавство встановлює 5-денний строк перед засіданням для особи на звернення до суду з метою участі у засіданні у режимі відеоконференції, суд має у дуже стислий строк постановити відповідну ухвалу, надіслати її учасникам справи та вжити заходи для організації відеоконференції. Всі ці заходи вживає суддя-доповідач та секретар судового засідання за дорученням судді-доповідача. Інші судді зі складу відповідної колегії участі в організації відеоконференції не беруть, оскільки це питання є суто технічним. Водночас необхідність забезпечити підписання відповідної ухвали про участь особи у судовому засіданні у режимі відеоконференції спершу в паперовому вигляді, а згодом забезпечити підписання електронного примірника відповідної ухвали кваліфікованими електронними підписами всіх суддів, які входять до відповідної колегії, яка розглядає справу, для подальшого направлення ухвали до Єдиного державного реєстру судових рішень, а лише згодом – учасникам справи, істотно уповільнює розв'язання цього технічного питання, уповільнює відправлення правосуддя в цілому і відволікає ресурси судової системи", – зазначили ініціатори законопроєкту.