Велика палата Конституційного Суду України на відкритій частині пленарних засідань розглянула справи за конституційними поданнями 45 народних депутатів України та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та перейшла до закритої частини пленарного засідання.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Про це повідомляє прес-служба КСУ.
Читайте також: "Новопризначені судді КСУ склали присягу".
Справа 1. Народні депутати України звернулися до КСУ з клопотанням перевірити на конституційність Постанову КМУ "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними" від 7 червня 2017 р. №413 зі змінами (далі - Постанова).
Як зазначається, Постановою затверджено "Стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними" (далі - Стратегія), внесено зміни до деяких постанов КМУ та надано доручення Міністерству аграрної політики та продовольства разом з Державною службою з питань геодезії, картографії та кадастру розробити та внести на розгляд КМУ проекти нормативно-правових актів, спрямованих на реалізацію Стратегії.
Народні депутати вважають, що Постанова не відповідає положенням статей 1, 8, 13, 14, 19, 41, 92, 117 Основного Закону України, оскільки КМУ "підзаконним актом врегулював питання набуття права власності на землю", отже, вийшовши за межі своїх повноважень, передбачених Конституцією України.
Читайте також: "Гарантії захисту прав працівника при укладенні трудового договору планують посилити".
Справа 2. Уповноважений ВРУ звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність Конституції України (конституційність) положення шостого речення ч. 1 ст. 13 Закону України "Про психіатричну допомогу" від 22 лютого 2000 р. №1489–ІІІ зі змінами (далі - Закон).
Згідно з ним, особа, визнана у встановленому законом порядку недієздатною, яка за станом свого здоров’я не здатна висловити прохання або надати усвідомлену письмову згоду, госпіталізується до закладу з надання психіатричної допомоги за рішенням (згодою) органу опіки та піклування, яке ухвалюється не пізніше 24 годин з моменту звернення до цього органу законного представника зазначеної особи і може бути оскаржено відповідно до закону, у тому числі до суду.
На думку автора клопотання, запроваджене правове регулювання суперечить юридичній позиції КСУ, викладеній у його Рішенні від 1 червня 2016 р. №2-рп/2016, та позбавляє недієздатних осіб конституційної гарантії захисту їх прав і свобод, передбачених статтями 29 та 55 Конституції України, а саме судового контролю за їх госпіталізацією до закладу з надання психіатричної допомоги без їх усвідомленої згоди.
Справа 3. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини звернувся до КСУ з клопотанням перевірити на конституційність положення абз. 4 ч. 1 ст. 208 КПК України (далі - Кодекс).
Читайте також: "ВККС отримала список з 12 кандидатів до Громадської ради міжнародних експертів".
За змістом оспорюваного положення Кодексу уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України.
Автор клопотання стверджує, що абз. 4 ч. 1 ст. 208 Кодексу суперечить частинам 2, 3 ст. 29 Конституції України, оскільки розширює вичерпний перелік випадків, у яких уповноважені законом органи можуть застосовувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід без вмотивованого рішення суду. Так, відповідно до конституційних положень обмеження права на свободу можливе тільки за вмотивованим рішенням суду, крім передбачених ч. 3 ст. 29 Конституції України випадків, а саме у разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити.
Уповноважений ВРУ з прав людини також вважає, що абз. 4 ч. 1 ст. 208 Кримінального процесуального кодексу України не відповідає юридичній визначеності як елементу принципу верховенства права, гарантованого ч. 1 ст. 8 Конституції України, оскільки передбачає дискреційні повноваження уповноважених осіб щодо затримання особи без ухвали слідчого судді, суду за відсутності в законодавстві критеріїв, які дають підстави для прийняття такого рішення.