Засудження до довічного позбавлення волі не є достатньою підставою застосування суворого режиму ув’язнення. Обмежені прогулянки на свіжому повітрі, відсутність діяльності, ізоляція, постійне надягання кайданок, – усе це розходиться із конвенційними гарантіями.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: "Родич судді у процесі: ЄСПЛ дав критерії для вирішення питання відводу".
Такого висновку дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "N.T. проти Росії" (заява № 14727/11), передає інформаційний ресурс "ECHR. Ukrainian Aspect".
Зазначається, що N.T., якого було засуджено за вчинення злочину до довічного позбавлення волі, був поміщений під суворий режим ув’язнення, який застосовується до всіх довічно ув’язнених в Росії протягом принаймні перших десяти років відбування їх покарання.
З першого дня тримання під вартою на нього надягали кайданки кожного разу, коли він залишав свою камеру і навіть тоді, коли йому доводилося спорожняти своє важке 30-літрове відро для туалету у вигрібну яму за межами будівлі, оскільки в будівлі була відсутня каналізація.
Так, N.T. звернувся до Європейського суду з прав людини. Посилаючись на статтю 3 (заборона нелюдського та такого, що принижує гідність, поводження) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, він скаржився на суворий режим ув’язнення, застосований до нього як до злочинця, що відбуває довічне ув’язнення.
У Страсбурзі врахували ті обставини справи, що заявник протягом багатьох років був відокремлений від решти населення в’язниці виключно на підставі його довічного ув’язнення, або в ізоляції, або триманням в камері для двох ув’язнених. Ситуацію погіршував той факт, що він знаходився в своїй камері протягом близько 22 з половиною годин на день без будь-якої іншої діяльності (роботи або навчання).
Суд вже постановляв, що всі форми одиночного ув’язнення в довгостроковій перспективі могли мати негативний вплив, наслідком чого могло стати погіршення розумових здібностей та навички спілкування. Ув’язнення в камері для двох осіб могло мати подібні негативні наслідки, якщо б обом ув’язненим довелося проводити роки замкненими в одній камері без будь-якої цілеспрямованої діяльності, відповідного доступу до прогулянок на свіжому повітрі або контактів з зовнішнім світом.
Тому тримання під вартою в камерах для двох ув’язнених в таких умовах або тривала ізоляція можуть бути обґрунтовані лише певними міркуваннями безпеки. Проте уряд не пояснив причини одиночного ув’язнення заявника.
Також влада не надала обґрунтування систематичного надягання кайданок на заявника, окрім того факту, що він знаходився у списку небезпечних ув’язнених, хоча при цьому він ніколи не порушував тюремної дисципліни
Ізоляція, обмежені прогулянки на свіжому повітрі та відсутність цілеспрямованої діяльності могли викликати інтенсивне і тривале почуття самотності та нудьги в заявника, що могло призвести до його передачі до установи закритого типу, в той час як постійне надягання кайданок принижувало його людську гідність і викликало страждання. Така ситуація, ймовірно, викликала значні страждання в заявника, які виходили далеко за межі неминучих страждань та приниження, притаманних довічному ув’язненню.
Суд дійшов висновку, що це було поводження, заборонене статтею 3. Тому мало місце порушення статті 3 Конвенції у зв’язку з нелюдським та таким, що принижує гідність, поводження, якого зазнав заявник під час суворого режиму ув’язнення.
З урахуванням інших міркувань ЄСПЛ постановив, що Росія повинна виплатити заявникові 3 тис. євро відшкодування моральної шкоди.
Як зазначається, в Україні порядок і умови виконання та відбування покарання у виді довічного позбавлення волі є фактично аналогічними із Російською Федерацією.
Так, відповідно до глави 22 Кримінально-виконавчого кодексу, чоловіки, засуджені до довічного позбавлення волі, відбувають покарання у секторах максимального рівня безпеки виправних колоній середнього рівня безпеки та виправних колоніях максимального рівня безпеки. Жінки – у секторах середнього рівня безпеки виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання та виправних колоніях середнього рівня безпеки.
Засуджені до довічного позбавлення волі тримаються окремо від інших засуджених, крім тих, які після відбуття десяти років покарання у приміщеннях камерного типу переведені до звичайних жилих приміщень колонії максимального рівня безпеки.
Засуджені, які відбувають покарання у виді довічного позбавлення волі, розміщуються в приміщеннях камерного типу, як правило, по дві особи і носять одяг спеціального зразка. За заявою засудженого та в інших необхідних випадках з метою захисту засудженого від можливих посягань на його життя з боку інших засуджених чи запобігання вчиненню ним злочину або при наявності медичного висновку за постановою начальника колонії його можуть тримати в одиночній камері.
З прес-релізом рішення ЄСПЛ у справі "N.T. проти Росії" (заява № 14727/11) у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ "Дроздова та партнери" Олени Дроздової можна ознайомитися за посиланням.
Нагадаємо, ЄСПЛ зобов’язав державу перерахувати компенсацію за майно, вилучене у громадян.