За 5-ти бальною системою оцінювання рівня довіри до судової системи в Україні середній показник становить 1,82 бала. Такі результати були представлені під час онлайн-презентації Судового індексу, що щорічно визначається Європейською Бізнес Асоціацією для оцінки ефективності судової системи в Україні.
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Судовий індекс складається з трьох рівнозначних компонентів: оцінки рівня довіри до судової системи СЕО компаній-членів ЕВА, оцінки неупередженості судової системи та середньої оцінки 9 факторів організації та діяльності судової системи. Респондентами опитування виступили більше 100 керівників компаній, які брали участь в 2 хвилях Індексу інвестпривабливості України та 98 юристів з компаній-членів ЕВА.
Анна Дерев’янко, виконавчий директор Європейської Бізнес Асоціації, представляла результати дослідження: «Якщо проаналізувати інтегральний показник судового індексу, то він дещо покращився і наразі становить 2,50. Якщо брати до уваги декілька останніх років, то він тримається в межах від 2,02 до 2,50. Що стосується показника довіри до судової системи з боку керівників компаній, то можна прослідкувати його падіння, порівняно з минулорічним результатом: 1,98 у 2019 році та 1,82 у 2020 році. А от показник неупередженості судової системи навпаки зріс з 2,55 до 2,69». У розрізі сприйняття ситуації в судах найкращі показники мають господарські суди:
Серед факторів, що впливають на оцінку судового індексу респонденти найбільше виділили доступність судових рішень, кваліфікацію та професіоналізм суддів та фактичну доступність судового захисту:
«Перше місце серед факторів негативного впливу на роботу судової системи зайняла корупція та хабарництво у рамках судового процесу. Наступною причиною респонденти назвали занадто високу завантаженість судів, що призводить до зниження якості судового розгляду, а також довготривалість розгляду справи та виготовлення рішень. Ще одними факторами було названо несталість судової практики, неоднозначність законодавства, з яким має справу суд та тривалі затримки судових засідань через незабезпечення суддями графіку розгляду судових справ», – зазначила пані Анна. Вона додала, що при цьому більшість опитаних були задоволені практикою Верховного Суду, а також 54% позитивно оцінили діяльність інституту слідчих суддів в Україні.
Досліджувалося також питання ставлення бізнес-спільноти до монополії адвокатури, де найбільший відсоток респондентів (39%) вважає, що інтереси учасників справи мають представляти адвокати або сторони через самопредставництво. 31% опитаних не підтримує монополію адвокатури.
«Більше негативних, ніж позитивних відміток отримало питання задоволеності рівнем відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Наприклад, 19% абсолютно незадоволенні відшкодуванням в адміністративних судах, 18% – у господарських та загальних судах», – відмітила Анна Дерев’янко.
69% зазначили, що реалізація проєкту «Електронний суд» допоможе покращити доступ сторін до суду та збільшити рівень довіри до судової системи.
Олексій Маловацький, в.о. Голови Вищої ради правосуддя, зазначив, що судді фізично не встигають швидко розглянути такий масив справ, адже станом на сьогодні у судовій системі зареєстровано приблизно 3 000 600 справ, тобто кожен суддя має розглянути за рік 760 справ, що становить по 4,13 справ у день (від початку до закінчення розгляду). «Є питання щодо фінансування судової влади. Цього року судова гілка очікувала 29 млрд грн, а отримала 15 млрд грн, при цьому витрати безпосередньо на судову владу складають 45%, інша частина – це підтримка апарату суду, без нього неможлива нормальна робота суддів», – зазначив пан Олексій. Унаслідок проведених реформ 398 суддів знаходяться «між системою», так як суди, в яких вони працювали ліквідували, а їх нікуди не перевели. «Великою проблемою сьогодні є припинення діяльності ВККС, таким чином ВРП стала головним органом у судовій системі. Однак необхідних повноважень для переведення суддів, набору суддів, оголошення відповідного конкурсу ВРП не має. У результаті ми отримали консервацію судової влади», – відмітив Олексій Маловецький. Він переконаний, що для ефективної роботи судів потрібно налагодити судове адміністрування, надати судовій гілці влади право законодавчої ініціативи у питаннях, що стосується правосуддя, розкрити судову владу шляхом добору суддів, скоротити стадії проходження конкурсу та виробити для судів загальну інформаційну політику.
Суддя Верховного Суду Олена Кібенко, коментуючи результати опитування, зазначила, що важливе значення у питанні довіри до судової влади займає медіапростір, комунікація суду та окремого судді. «Верховний Суд запровадив відкриту комунікаційну політику, адже, окрім звичного сайту, сторінку суду можна знайти у Фейсбуці та Телеграмі. Крім цього, судді щотижня проводять вебінари, де висвітлюють правові позиції з того чи іншого питання. Другий напрямок нашої роботи полягає у формуванні прецедентів та усталеної практики, тому персоналізований підхід до розгляду справ у нашій системі не працюватиме», – відмітила суддя. Також вона висловила думку щодо необхідності законодавчого обмеження дискреції суду щодо витрат на оплату праці адвоката або встановлення визначених рамок. За її словами, це допоможе суддям орієнтуватися у питанні вставлення відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.
Ганна Юдківська, суддя Європейського суду з прав людини від України, зазначила, що найчастіше бізнес звертається до Європейського суду щодо права мирного володіння майном, права на справедливий суд та щодо незаконно проведених обшуків. «За 1 статтею 1 Протоколу ЄСПЛ вперше у 2005 році вказав, що є процедурні зобов’язання належним чином розглянути скаргу та всі аргументи сторін. Тому у справах щодо втручання у право власності ЄСПЛ зазначив, що таке втручання, щоб бути правомірним, має мати легітимну мету, наприклад, захист довкілля або захист інтересів третіх осіб. Також таке втручання має бути пропорційним. Наприклад, у справі щодо скасування ліцензій на гральний бізнес. Є легітимна мета, є чіткий закон, але процедура не була пропорційною, адже юрособа втрачала всі кошти на ліцензію, обладнання, не отримуючи ніякої компенсації. Закон має бути чітким та передбачуваним, бізнес має знати правила гри з державою», – наголосила суддя.
Тетяна Опанасюк, начальник юридичного управління Державної судової адміністрації України, розповіла про впроваджені можливості системи «Електронний суд». Завдяки системі сьогодні можна подавати до суду в електронному вигляді документи, розраховувати та сплачувати судовий збір, отримувати інформацію щодо стану розгляду справи, отримувати на е-пошту документи по справі, формувати електронні ордери. «Ноу-хау є налаштування відеоконцференцзв’язку із захищеним зв’язком. Наразі вже проведено приблизно 20 тис. відеоконференцій. Серед планів: завершення інтеграції захищеного відеоконференцзв’язку в електронний кабінет, створення системи обміну даними між судом та корпоративними системами, планується створення додатку електронного суду, е-кабінетів секретарів судових засідань, відображення судової практики в електронному вигляді, збереження записів фіксації судових процесів в е-кабінеті, впровадження ШІ у контакт-центр та голосовий відповідач. Також планується створення нової веб-орієнтованої системи документообігу», – розповіла пані Тетяна. Проблематичним у реалізації цих планів є відсутність врегулювання е-системи здійснення судочинства процесуальними кодексами.
Керуючий партнер GOLAW, адвокат, к.ю.н. Валентин Гвоздій відмітив, що відсутність ВККС на практиці має наслідки і для бізнесу, адже через недостатність суддів довго тривають розгляди судових спорів. Тому, на його думку, потрібно збільшити кількість суддів, а Україна може це забезпечити. «Законопроект щодо реформування ВРП бізнес-спільнота вважає не на часі, адже наразі її діяльність є ефективною, тому її треба підтримати, а не завдавати інституційного стресу. Це єдиний орган, що сьогодні може здійснювати реальний вплив на якість правосуддя. У побудові якісної судової системи має брати участь кожен її учасник», –зазначив пан Валентин. Стосовно монополії адвокатури керуючий партнер вважає, що існує виключне право представництва в судах, а не монополія. Для громадян – це тільки плюс, адже особам, які не мають коштів на професійну правову допомогу, цей механізм дозволяє державі надавати таку допомогу.
Катерина Манойленко, партнер GOLAW, керівник практики вирішення судових спорів, адвокат, на основі своєї практики відмітила, що суди досить часто стають на захист прав та інтересів громадян і бізнесу. «Рівень довіри до судової влади у громадян, які зверталися до суду є вищим, ніж у тих, які ніколи не мали справу з судом. Наприклад, нашим клієнтом був крупний іноземний банк, який кредитував українське підприємство у розмірі 20 млн євро. З часом боржник не забажав повертати кошти. Вирішення справи зайняло приблизно 3-4 роки, але саме в українському суді наш клієнт отримав судове рішення, завдяки якому повернув свої кошти через законний аукціон. У нас багато високопрофесійних судів, які можуть розглядати такі складні справи. Можна і треба звертатися до судів і отримувати захист своїх прав», – підкреслила пані Катерина.
Юридичний директор Coca-Cola HBC в Україні, Вірменії та Молдові Олександр Мілованов, коментуючи показники дослідження зазначив, що цей індекс – це не 100 % відображення картини, але він демонструє погляд суспільства на судову владу. «Наприклад, для того, щоб розвивати свою господарську діяльність треба мати передбаченість бізнес-середовища. Від судів бізнес-спільнота очікує стабільності системи, що забезпечує сталі принципи правосуддя. Крім цього, судова гілка влади має бути повістю відокремлена від впливу інших гілок влади, має бути створений бар’єр. Коли бізнес-спільнота не отримує реальної відповіді щодо форми ведення діяльності, то вона не може прийняти рішення щодо вкладення інвестицій у ту чи іншу галузь», – підкреслив Олександр Мілованов. Він відмітив необхідність зосередження уваги на діджиталізації, яка зменшить тиск на учасників процесу, адже всі зацікавлені у швидкій та ефективній діяльності судової системи.