Тема судового збору часто співставляється з питанням доступу до правосуддя, а підвищення ставок судового збору ніби призводить до обмеження цього доступу. Проте 20 січня 2020 р. під час круглого столу, де був представлений звіт Ради Європи про правове регулювання судового збору в Україні, серед спікерів розгорілася дискусія про вплив судового збору на фінансове забезпечення судової системи.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Так, Олена Литвиненко, заступниця Голови Офісу Ради Європи в Україні на початку заходу наголосила, що на порядку денному - питання як усунення перешкод між особою та захистом її прав, так і відсутності достатніх фінансових коштів для функціонування судової системи.
За словами Людмили Гізауліної, заступниці голови ДСА України, зменшення судових витрат веде до зменшення надходжень до бюджету, і ці всі фінансові ресурси мають бути збалансовуватися за рахунок платників податків. «На жаль, судова влада постійно стикається з такою проблемою як недостатня кількість фінансових ресурсів у загальному фонді бюджету», - констатувала вона. 2020 рік не є виключенням. Так, у бюджеті на 2020 р. закладено недостатньо фінансових ресурсів:
- 6,1 млрд грн - дефіцит поточних видатків для забезпечення виплати суддівської винагороди й оплати праці працівників апаратів;
- 1 млрд грн - недостача коштів для забезпечення поштових послуг;
- взагалі не передбачено коштів на створення Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи;
- не передбачено видатків на розвиток - створення належних умов для функціонування суддів, учасників судового процесу тощо.
«Тобто в цьому році ми не зможемо навіть продовжити ремонт для створення належних умов для функціонування судів. Тому питання судового збору для Державної судової адміністрації і головного розпорядника бюджетних коштів є першочерговим, адже це одне із надходжень до державного бюджету, яке дозволяє перекривати першочергові витрати, які необхідні для судової системи. Так, потрібно зменшувати тиск на населення, але враховувати, що у держави також на сьогодні немає змоги забезпечити надання послуг на належному рівні і передбачити в загальному фонді всі ті витрати, які необхідні для надання послуг на належному рівні», - наголосила вона.
Зі свого боку Данило Гетманцев, Голова Комітету ВРУ з питань фінансів, податкової та митної політики, зауважив, що правова природа судового збору як обов'язкового платежу не передбачає покриття витрат судової системи. Натомість цей механізм запроваджено задля протидії «позовному спаму». Також, на його думку, потрібно тримати баланс між зловживанням своїми процесуальними правами і подачею необґрунтованих позовів та доступом до правосуддя.
Водночас, що в адміністративному судочинстві, що в податкових справах, де людина повинна мати підвищений захист від свавілля з боку державних органів, роль суду якраз полягає в тому, щоб не допустити це свавілля і своєчасно надати захист прав людини. Так, 16 січня 2020 р. Парламент проголосував за законопроєкт №1209, що встановлює верхню межу для судового збору в адміністративних справах для апеляційних і касаційних скарг (для апеляційних скарг - не більше 15 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, для касації - 20 неоподаткованих мінімумів).
«Ми вважаємо, що така верхня межа забезпечить доступ до правосуддя в таких категоріях спорів», - зазначив пан Гетманцев.
Водночас Андрій Костін, Голова Комітету з питань правової політики ВРУ, додав, що, дійсно, цей закон був прийнятий, зважаючи на те, що коли людина вважає, що її права порушила держава, то доступ до правосуддя має бути більш ефективним і менш обтяжливим.
Разом з цим він звернув увагу на питання, за чий рахунок взагалі повинна існувати система правосуддя: «Вона має існувати за рахунок платників податків як така і судовий збір має відігравати компліментарну роль? Або дійсно система правосуддя повинна існувати за рахунок судового збору? Проте ми всі знаємо, що його не вистачає для існування ефективної системи правосуддя. Водночас, якщо система правосуддя має існувати лише за кошти платників податків, де кожний громадянин має доступ до правосуддя, то чи варто взагалі обтяжувати таким інструментом як судовий збір?».
Не дивлячись на ці питання, пан Костін констатував, що за будь-яких джерел фінансування судова гілка влади повинна мати достатньо ресурсів як для забезпечення професійного кадрового складу, так і для забезпечення незалежності суддів від будь-яких корупційних пропозицій.
На думку Михайла Смоковича, Голови КАС у складі Верховного Суду, якщо людина судиться із державою, то вона повинна отримати судовий захист безоплатно. Проте якщо зменшуються судові витрати, то прямо пропорційно в бюджеті мають закладатися кошти на утримання судів, інакше матеріально-фінансова база судів буде на дуже низькому рівні, а судова влада від цього тільки постраждає.
У свою чергу Ніна Кучерук, національний експерт Ради Європи, представивши звіт Ради Європи щодо правового регулювання судового збору, резюмувала, що загалом законодавство України відповідає більшості стандартам та рекомендаціям Ради, але в деяких аспектах існує певна невідповідність, законодавча неврегульованість або суперечність. Відтак законодавство України вимагає оновлення і доопрацювання. Зокрема, потрібно:
- зменшити ставки судового збору за подання апеляційної та касаційної скарги по суті;
- визначити розмір судового збору за подання апеляційних та (в адміністративному процесі) касаційних скарг з урахуванням того, повністю чи частково просить скасувати рішення заявник;
- унормувати питання кваліфікації вимог про оскарження рішень податкових органів як майнових;
- включити норму щодо подання попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат або змінити підходи до його нормативного регулювання;
- встановити випадки звільнення осіб від сплати інших, крім судового збору судових витрат (наприклад, витрат на проведення судової експертизи).
Сам звіт Ради Європи незабаром з'явиться на сайті Офісу Ради Європи в Україні.