Перебіг судової реформи в Україні, відповідальність судді за завідомо неправосудне рішення, виклики для незалежності суддів, суддівський кадровий дефіцит, діалог між адвокатами та суддями і багато іншого обговорювали правники під час першого дня IX Судового Форуму.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
На початку заходу з вітальним словом виступила голова департаменту правосуддя та правового співробітництва Ради Європи Ханне Юнкер, яка зазначила, що судова реформа, як правило, є однією з найскладніших. Вітаючи учасників Форуму, президент Асоціації правників України, партнер VB PARTNERS, адвокат Денис Бугай наголосив, що незалежно від умов та обставин, подібні заходи будуть проводитися й надалі, і запевнив, що X Судовий форум відбудеться у будь-якому випадку. Керуючий партнер юридичної групи LCF Анна Огренчук у своєму вітальному слові висловила сподівання, що дискусія буде вдалою і продуктивною.
Перша сесія форуму була присвячена особливостям впровадження судової реформи, аналізу її результатів та визначенню наступних кроків у реформуванні органів судової влади. Її модераторами виступили керуючий партнер юридичної групи LCF Анна Огренчук та менеджерка проєкту Ради Європи «Підтримка впровадження судової реформи в Україні» Ірина Кушнір.
Розпочав обговорення доповідач Венеційської Комісії, експерт Ради Європи Герхард Рeйснер, який проаналізував рекомендації та висновки Венеційської комісії щодо розвитку судової реформи в Україні. Зокрема, він наголосив, що довіра до судів є ключовим моментом судової системи, яка керується правовладдям, та додав: «Проблема доброчесності ВРП має бути негайно вирішена. Лише після цього її компетентність буде розширена і будуть врегульовані відносини ВРП і майбутньої ВККС».
Експерт Ради Європи, екс-президент Консультативної ради європейських суддів, член Бюро КРЄС та голова Верховного Суду Хорватії Джуро Сесса у своїй доповіді розкрив питання кримінальної відповідальності суддів за постановлення неправосудного рішення та оглянув стандарти Ради Європи з приводу кримінальної відповідальності суддів. Спікер акцентував на тому, що відповідальність судді нерозривно пов’язана з незалежністю, недоторканістю та неупередженістю: «Судді мають свободу приймати рішення неупередженим шляхом. Один з висновків КРЄС — судді не працюють ні на кого, вони служать лише Закону, тож вони не мають отримувати жодних інструкцій. Суддя не повинен мати обмежень або втручання від будь-яких органів».
Експерт додав, що, згідно з рекомендаціями, судові рішення не повинні переглядатися жодним чином, окрім апеляції, і скасування судового рішення не означає, що воно було незаконним і це було неправомірною діяльністю судді. Пан Сесса також наголосив, що судді повинні мати свободу тлумачення закону, оцінки фактів і доказів: «Вважаю, саме в цьому полягає суть роботи судді — у витлумаченні Закону». Спікер розповів про висновок КРЄС, в якому йдеться про те, що кримінальній відповідальності судді може передувати лише груба недбалість або злочинний умисел, та прокоментував: «Не існує чіткого визначення понять грубої недбалості та злочинного умислу, кожна країна трактує їх по-своєму. Думаю, що даний момент не вистачає єдиної системи визначення змісту цих понять».
Голова Верховного Суду Валентина Данішевська проаналізувала основні здобутки та виклики Верховного Суду, окреслила бачення подальших кроків та роль ВС у розвитку судової системи. Суддя розпочала свій виступ демонстрацією статистичних даних щодо кількості судових справ, які розглядаються судами першої і другої інстанцій, та зазначила, що щороку до судів надходить близько 4 млн матеріалів до розгляду. Судді не встигають обробляти всі запити, бо нестача кадрів у судовій системи складає 34%: «Попри те, що цього року було призначено 200 нових суддів, ми маємо таку саму кількість звільнень».
Спікерка зазначила, що під час реформи 2016 р. судова влада отримала достатній рівень незалежності: «Протягом цих років ми боремося за те, щоб цей рівень був впроваджений у життя та сприйнятий іншими гілками влади та суспільством». Коментуючи фінансовий аспект незалежності суддів, пані Данішевська додала, що цього року судовій системі довелося двічі змагатися з законодавчою гілкою влади щодо неконституційності втручання у матеріальне забезпечення суддів, і попри те, що боротьба виявилася успішною в аспекті рішень Конституційного Суду, повернути втрати ще не вдається: «У 2020 р. судова система отримала зменшення фінансування, і ми не маємо позитивних прогнозів щодо фінансування на наступний рік. Ми розуміємо складнощі, які існують на рівні держави та пов’язані, зокрема, з пандемією, розуміємо, що весь час втримувати високий рівень фінансування не вдасться, але ми знаходимося у діалозі з державою про те, що зменшення фінансування має супроводжуватися змінами у стандартах здійснення правосуддя». Аналізуючи роботу судової системи, суддя констатувала, що має місце недостатній розвиток у напрямку діджиталізації, але карантин і недостатнє фінансування змушують пришвидши роботу в цьому напрямі.
Серед необхідних аспектів для подальшого розвитку судової системи пані Валентина зазначила прийняття Закону №3711, який дозволить створити ВККС, а також зробить необхідну для судової влади роботу — добір кадрів, вирішення питання щодо суду з інтелектуальної власності, проблему переведення суддів вищих судів тощо, і додала: «Судовій системі потрібні ресурси, повага до її незалежності та спокій».
Народний депутат України, голова Комітету Верховної Ради України з питань правової політики Андрій Костін розповів про бачення комунікації з судовою гілкою влади та можливих варіантів виходу з кризи і наголосив на важливості відновлення діалогу між профільним комітетом та представниками судової влади. Спікер зазначив, що наразі вирішення важливого питання належного забезпечення судової системи ресурсами не є позитивним, і у цьому питанні відсутнє порозуміння між ДСА та Міністерством фінансів: «Готуючи бюджет 2020 р., уряд «забув», що з 1 січня 2020 р. було планове підвищення суддівської винагороди відповідно до Закону про судоустрій».
Народний депутат зазначив, що вітає Указ Президента про відновлення роботи комісії з питань правової реформи: «Маю надію, що ця робоча група стане професійним майданчиком, де політичний аспект обговорення не буде перевищувати професійний». Нагальним завданням робочої групи пан Костін назвав створення стратегії подальшого розвитку: «Ми маємо розуміти, яким шляхом ідемо, яка послідовність дій і які дії є пріоритетними». Серед пріоритетних дій Комітету депутат назвав доопрацювання законопроекту №3711 для відновлення діяльності ВККС.
Продовжив дискусію голова Вищої ради правосуддя Андрій Овсієнко, який проаналізував особливості роботи ВРП. Він розповів про суттєвий кадровий дефіцит у судовій системі, навів статистичні дані щодо кадрового наповнення судів та додав, що за останні кілька років до ВРП надійшло більше сотні звернень щодо необхідності наповнення судів суддями та забезпечення стабільної роботи суду: «Це стосується, як правило, місцевих судів, з якими наші громадяни стикаються найчастіше» Пан Овсієнко додав, що, втративши більш ніж 2,5 тис. суддів, держава спромоглася наповнити судову гілку влади на 10% від кількості суддів, які звільнилися.
Ще однією проблемою судової реформи спікер назвав припинення роботи ВККС: «Незважаючи на вичерпні заходи, які вживала ВРП, сформувати за існуючою моделлю конкурсного добору Вищу кваліфікаційну комісію суддів не виявилося можливим. Відповідно, незавершеними залишаються процедури кваліфікаційного оцінювання суддів, конкурсних доборів, деякі з яких були розпочаті 2,5 роки тому, заблоковані процедури наповнення судів кадрами тощо». Спікер додав, що вживаючи заходи в таких умовах, ВРП спромоглася реалізувати свої повноваження в частині заповнення суддівських вакансій в судах першої інстанції, вносячи Президенту подання щодо призначення 440 суддів, з яких половина вже приступили до роботи. ВРП активно здійснює процедури тимчасового відрядження суддів у ті суди, де відчувається особливо гостра нестача кадрів. Крім того, пан Овсієнко наголосив, що однією з найбільших небезпек у питанні діяльності судової системи є надмірне втручання у стале законодавство, і резюмував: «На сьогодні ми ведемо мову про виправлення помилок, які сталися внаслідок попередніх законодавчих змін».
Партнер MORIS GROUP Андрій Савчук окреслив власне бачення судової реформи та вектори її розвитку: «Наша біда в тому, що у нас не лише немає кінцевого результату реформи — немає навіть чіткого її бачення. Для того, щоб було бачення результату, потрібна тверда політична воля, а на жаль, цей елемент відсутній. Кожну владу слід змушувати щось робити, міжнародні партнери і громадські організації не втомлюються повторювати, що ситуація не є сприятливою». Спікер нагадав перебіг судової реформи за останні роки та прокоментував: «Це не 6-річна реформа, а 6-річний тиск на судову систему. Перед нами не стоїть завдання будувати космічний корабель, який ніколи ніхто не будував — у нас є міжнародний досвід, готовність допомогти від Венеційської комісії, є і власний досвід».
Правник наголосив, що першочергово необхідно визнати, що є серйозна недовіра до ВРП, про що говорить Венеційська комісія, і відсутність ВККС є зоною відповідальності ВРП: «Ми терміново маємо створити ВККС та комісію з етики за участі міжнародних експертів. Зробивши ці 2 кроки, на мій погляд, ми зробимо половину судової реформи». Також він додав, що без залучення громад та міжнародних експертів та надання їм повноважень належна судова система не буде побудована: «Якщо суддя чесний і гідний, він не буде боятися участі громадськості у процесі».
Друга сесія була присвячена обговоренню гарантій незалежності судової влади як європейського стандарту демократичної держави. Модераторами виступили голова Південно-західного апеляційного господарського суду, голова Асоціації суддів господарських судів України Наталія Богацька та голова правління ГО «Центр громадянських свобод» Олександра Матвійчук.
Розпочала дискусію омбудсменка Болгарії, міжнародна експертка проєкту Ради Європи Діана Ковачева, яка проаналізувала щорічні доповіді ВРП про стан забезпечення незалежності суддів в Україні: «Щорічний звіт ВРП, на жаль, змальовує похмуру картину реформи, бо там вказані негативні аспекти реформування». Вона зазначила, що проблемою української судової системи є велика кількість змін протягом короткого проміжку часу, та наголосила, що реформа може проводитися успішно, якщо не буде суперечити Конституції та братиме до уваги висновки міжнародних комісій.
Заступник голови Верховного Суду, голова Касаційного господарського суду у складі ВС Богдан Львов висвітлював проблему суддівського кадрового дефіциту та можливості його подолання. Він підкреслив, що вже запізно говорити про кадровий дефіцит — мова йде про катастрофічне становище у кадровому забезпеченні судів: «Коли ми говоримо, що в країні не вистачає третини суддів, ми беремо статистичні дані щодо чисельності суддів, затверджені ВРП у 2015 р., проте на той момент в судах вже не вистачало кадрів. Насправді слід оперувати цифрами 2013 р., коли кількість суддів відповідала завантаженості». Суддя навів приклад Харківського апеляційного суду, який станом на 2013 р. мав штат у 94 особи, а наразі в ньому там працюють 16 суддів, тож нестача становить 87%: «Мені навіть боязно теоретизувати з питань, чи можуть бути судді-цивілісти слідчими суддями, чи можуть в апеляційних судах після переведення цивілісти ставати криміналістами. Якщо ми дуже прискіпливо поставимось до таких переміщень, то у деяких областях віддразу втратимо кримінальну юстицію, а це строки розгляду, особи, які очікують правосуддя у слідчих ізоляторах, це людські долі». Пан Львов наголосив, що актуальним і головним питанням для вирішення кадрової кризи є створення Вищої кваліфікаційної комісії суддів, і додав: «Навіть якщо законодавець спроможеться прийняти відповідний закон ще до кінця цього року, запрацювати ВККС зможе не раніше травня наступного року. Я закликаю законодавців прийняти закон уже в цьому році і прошу підтримки від всього юридичного співтовариства».
Суддя Вищого антикорупційного суду Віра Михайленко розкрила питання діалогу між суддями та адвокатами в контексті європейських стандартів, розповіла про форми діалогу та відповідну практику ЄСПЛ та закликала: «Судді і адвокати — не вороги один одному, і спільна комунікація як у межах судового процесу, так і поза його межами має сприяти встановленню європейських стандартів демократичного правосуддя».
Президент Асоціації правників України, партнер VB PARTNERS Денис Бугай прокоментував основні виклики для незалежності суддів, роботу ВРП у цьому напрямку, і проголосив окремі аспекти формування діалогу суддів та адвокатів. Він зазначив, що зміни, які відбулися кілька років тому, дали в руки Вищої ради правосуддя достатньо серйозні інструменти щодо відстоювання незалежності суддів, та додав: «Чи використовуються ці інструменти достатньо ефективно? Мабуть, ми можемо сказати «ні». Правник позитивно оцінив роботу ВРП щодо щорічних звітів про стан незалежності суддів, але зазначив, що роботу над звітами треба поглибити: «Перш за все, такі звіти мають бути у більш простій та зручній формі. Друге — комунікація цих звітів серед юридичної спільноти і в широкому розумінні серед суспільства. І головне — ми вже маємо 3 звіти, але результатів немає». Спікер пояснив, що ВРП має виявляти інституційну владу, будучи органом, який є уособленням судової влади, і змушувати органи державної і політичної влади поважати і дотримуватися принципу незалежності. Пан Бугай також прокоментував дисциплінарну функцію ВРП, і додав, що з одного боку, зазначена функція має гарантувати професіоналізм та доброчесність суддів, а з іншого — бути гарантом незалежності.
Коментуючи особливості формування діалогу між адвокатами та суддями, Денис Бугай звернув увагу на деякі форми, які містить консультативний висновок європейських суддів, яких, на думку спікера, не вистачає українській правовій системі: «Мені подобається, що у висновку прямо йдеться про те, що судді і адвокати повинні забезпечити діалог, пропонується більш уважно ставитися до інструменту мирових угод, йдеться про необхідність діалогу з приводу планування судових засідань та процесуальних графіків, запровадження спільних навчальних курсів».
Перший заступник голови Служби судової охорони, полковник Служби судової охорони Станіслав Максимішин у своїй доповіді детально окреслив завдання та функції Служби, доповів про результати роботи відомства та ознайомив юридичну спільноту зі стратегією розвитку Служби судової охорони.
Голова ради Лабораторії законодавчих ініціатив, директорка Української школи політичних студій Світлана Матвієнко озвучила позицію громадянського суспільства щодо процесу перебігу судової реформи та навела порівняльні статистичні дані щодо кадрового забезпечення судів в Україні та в європейських країнах. Спікерка закликала відповісти на питання, які, на її думку, є основоположними у процесі реформування: скільки суддів треба реально, де вони мають знаходитися географічно і для чого взагалі потрібні судді. Пані Матвієнко також наголосила на необхідності запровадження правової освіти в України для формування у суспільства розуміння основних правових аспектів.
Третя сесія заходу була присвячена актуальній практиці Верховного Суду. Модераторами дискусії виступили секретар Великої Палати Верховного Суду Всеволод Князєв та керуючий партнер юридичної компанії «Алєксєєв, Боярчуков та партнери» Сергій Боярчуков. Пан Князєв подякував організаторам за створення цієї непересічної події та чудового майданчика для спілкування. Сергій Боярчуков зазначив: «Питання, які запропоновані для обговорення організаторами, дуже актуальні сьогодні, навіть у такій незвичній, але через такі конференції майже рідній залі, адже офлайн присутні насправді невелика кількість людей, проте багато хто переглядає Форум онлайн, тому дискусія все ж триває».
Голова відділу фільтраційної секції секретаріату Європейського суду з прав людини Дмитро Третьяков на прикладах та кейсах Європейського суду у справах як проти України, так і проти інших країн розповідав про принцип res judicata, а також надавав роз’яснення про право на оскарження остаточного судового рішення особою, яка не брала участі у справі, у межах стандартів Ради Європи та національної практики. Він зазначив, що у багатьох справах піднімалося питання не стільки справедливого розгляду справи, скільки права на суд як такого.
Суддя Великої Палати Верховного Суду Дмитро Гудима у своєму виступі звернув увагу на ефективні та неефективні способи захисту прав: «Згідно з постановою ВП ВС, ефективним є такий спосіб, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам». На прикладі відносин щодо корпоративних прав, договору оренди пан Гудима наводив способи, які суд у тому чи іншому випадку визнавав неефективними. Наприклад, якщо правочин є нікчемним, позовна вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача.
Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Іван Міщенко розкривав питання «Принцип «суд знає закони» та змагальність сторін: баланс та взаємодія». Перш за все, спікер висвітлив теоретичний аспект принципу «суд знає закони», або Jura novit curia: «Цей принцип виник дуже давно, ще за часів римського права, і включає 3 основні елементи. Перший — суд знає закон, хоча, на мій погляд, більш доречне використання терміну «право», адже воно за змістом ширше, ніж закон. Другий елемент — суд здійснює пошук та аналіз правових норм щодо спору безвідносно посилання сторін. І третє — суд застосовує норми права до фактичних обставин спору». Втілення цього принципу в судовій практиці суддя продемонстрував на прикладі постанови ВП ВС від 04.12.2019 р. у так званій справі «збитки проти кондиційних зобов’язань»: «Це та справа, в якій ВП ВС було вперше сформовано правову позицію, згідно з якою за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення відповідних відносин користувач має сплачувати відповідно до ст. 1212 ЦК, а не у порядку відшкодування збитків». Щодо принципу змагальності Іван Міщенко зазначив, що наразі сторони конкурують між собою, переконуючи суд у тому, що їх правова позиція є більш доказовою, тобто суд є арбітром, який більше не збирає докази, а лише оцінює їх.
Суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Наталія Блажівська вказала, що у наукових колах існують різні точки зору щодо моменту поновлення прав у зв’язку з визнання Конституційним Судом України застосованого закону неконституційним, а також щодо співіснування принципу верховенства права та ретроспективності: «Прагнення дотриматися принципу верховенства права змушує суддів шукати ретроспективний аспект у тому чи іншому прояві. Тому на практиці суди керуються усталеним підходом, а саме використовують акт, який був чинний на момент встановлення правовідносин».
Заступниця начальника департаменту представництва інтересів держави в суді офісу Генерального прокурора Наталія Василенко розкривала питання здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором. Вона окреслила ефективні способи захисту у майнових позовах та позовах зобов’язального характеру, які включають визнання права, визнання правочину недійсним, заміну або припинення правовідношення, визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності тощо. «Якщо аналізувати результати представницької діяльності органів прокуратури у 2020 р., можна сказати, що з пред’явлених позовів на суму 41,1 млрд грн задоволено судами позовів на 16,8 млрд грн»,— зазначила пані Наталія.
Партнер VB PARTNERS Володимир Ващенко присвятив свій виступ питанню розвитку практики Верховного Суду у санкційних спорах та проблемі змагальності сторін. Перш за все, він окреслив законну мету, підстави та принципи санкцій, які визначають їх належне обґрунтування. На прикладі рішення ЄСПЛ у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982 р. пан Ващенко вказав на сукупність умов для втручання у права і свободи особи: таке втручання має легітимну мету, є необхідним у демократичному суспільстві, є пропорційним законній меті і відбувається згідно з законом: «Саме у цій справі Європейський суд задав рівень, стандарт щодо втручання держави у права і свободи особи. Тож національні суди мають перевіряти усі твердження, усі підстави для застосування обмеження і чи не є підстави ці абстрактними. Суди повинні застосовувати своєрідний тест на дотримання прийнятим рішенням вимог ч. 2 ст. 2 КАС України».
Також Володимир Ващенко визначив проблеми змагальності у санкційних справах: «Відсутність інформації про ініціатора та причини свідчить про порушення принципу прозорості. Порушення принципу офіційного з’ясування обставин тлумачиться як відсутність негативних наслідків, пов’язаних з невиконанням процесуальних обов’язків учасниками з боку держави. Часто проблемою стає пасивність РНБО або відсутність ефективного юридичного засобу відновлення прав». «Незаконні санкції породжують у державі викривлене уявлення про межі втручання держави, тому питання нормативного застосування санкцій має бути врегульоване, а судова практика має вказувати і визначати межу застосування санкцій», — підсумував пан Ващенко.
Менеджерка проєкту Ради Європи «Підтримка впровадження судової реформи в Україні» Ірина Кушнір, завершуючи перший день заходу, зазначила: «Сьогодні незвичайний захід, незвичайні учасники, панелісти, та й рік незвичайний. Ми сьогодні обговорюємо глибоку кризу, адже судова реформа у нас триває, по суті, ще з 2016 р. Проте такої кількості точок зору, рекомендацій, діалогу між органами влади, організаціями, представниками приватного сектору ми ще не мали. І такі рекомендації мають стати уроками для сьогоднішньої і наступної влади. Судова гілка влади — це цінність, яку ми маємо зберігати, і на таких форумах ми обговорюємо проблемні питання, щоб дійти до консенсусу у їх вирішенні».