 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Чоловіків розшукують вшестеро частіше, ніж жінок, а майже 12% тих, хто переховується, – дезертири. Скільки людей зараз знаходиться у розшуку в Україні та навіть за її межами, котрі потрапили в нього протягом десяти років та досі переховуються від органів влади, дізнавалися аналітики системи YouControl.
Читайте також: "Жінки-ФОПи в українському ІТ: 25% – з Києва, майже 60% – програмістки".
Світова пандемія коронавірусу накладає відбиток на різні сфери життя, не залишить осторонь вона і рівня злочинності. Тривалий карантин і зупинка діяльності багатьох підприємств призведе до зниження фінансових можливостей людей, втрати робочих місць, підвищення цін навіть на традиційно недорогу продукцію. Усе це – головні поштовхи до зростання кількості крадіжок, мародерств та здійснення інших злочинів. Проте не варто забувати, що й до цього в країні були люди, нечисті перед законом. Серед них чимало тих, кого розшукують роками та кого не можуть знайти десятиліттями. Вони в умовах, які нині склалися в країні, несуть ще більшу загрозу. Тож у новому дослідженні експерти аналітичної системи YouControl проаналізували, кого розшукують в Україні і за що, скориставшись даними реєстру розшуку МВС про осіб, котрі досі переховуються від органів влади.
Станом на лютий 2020 року українські органи влади (підрозділи МВС та Нацполіції, СБУ тощо) не могли знайти близько 48,5 тис. осіб. У різні роки кількість осіб, котрих оголошували в розшук, досить сильно варіювалася. Когось із часом знаходили й ці імена зникали з реєстру, а хтось роками чи навіть десятиліттями там фігурує. Наприклад, 2014 та 2015 роки стали піковими за рівнем поповнення іменами людей, яких досі не можуть розшукати. Саме в цей час у нашій країні почалися воєнні дії. За ці два роки кількість розшукуваних збільшилася близько на 20,3 тис. осіб (це 42% від усіх, кого нині розшукують в Україні, без урахування знайдених за цей час).
Здебільшого в розшук подавали людей середнього віку – від 25 до 45 років (таких майже дві третини). А щодо статі, то чоловіки вшестеро частіше переховуються від влади, ніж жінки.
Загалом виділяють 15 причин розшуку. Найбільше осіб переховуються від органів досудового розслідування ‒ їх 30% від загальної кількості. Ще по 15% тих, хто переховується від суду і прокуратури.
Сумна, але очікувана статистика ще й у тому, що після анексії Криму та початку війни в геометричній прогресії збільшилася кількість дезертирів, яких досі не знайдено. З 2014 року їх залишилося 3 тис., а з 2015-го – 2,1 тис. Такі цифри вражають, адже наразі за всі роки їх налічується ціла бригада – 5,6 тис. осіб. До речі, 91% осіб потрапили у цей список саме у 2014-2015 роки та досі розшукуються.
Цікаво, що найрідше розшукують людей, котрі “ухиляються від виїзду за територію України після прийняття рішення про їхнє видворення”. Така особа лише одна, і цього чоловіка не можуть знайти ще з 2004 року в Донецьку.
Українські органи влади розшукують найбільше людей у Донецькій області. Таких майже 17% від загальної кількості (тобто від 48,5 тис.). На другому місці – розшук в АР Крим, на третьому – у Луганській області. Всі ці регіони є проблемними в політичному та соціальному розрізі – на їх території відбувається збройний конфлікт. Також серед “лідерів” за цим показником є Київ, що теж можна пояснити великою кількістю населення і відповідно правопорушень.
Цікаво, що розшукують людей не лише на території України, а й в інших країнах, навіть континентах. Один із “найекзотичніших” випадків – особа, яку з 2011 року шукають у мексиканському місті Чіхуахуа. Злочини чоловіка пов’язані із контрабандою наркотиків.
Також поза Україною органи влади подали в розшук найбільше людей в містах Росії, Молдови та Польщі. Є окремі особи, яких шукають у Німеччині, Туреччині, Чехії, Франції, Грузії, Вірменії, Данії, Ізраїлі, Узбекистані, Італії, Латвії та інших країнах.
Інфографіка за посиланням.