5-6 грудня 2024 року Асоціація правників України провела ХІІІ Судовий форум – один із наймасштабніших юридичних заходів року, спрямований на вирішення ключових питань судової системи України з особливим акцентом на виклики, зумовлені війною. З першим днем заходу, який проходив онлайн, можна ознайомитися за посиланням.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Захід проводився за підтримки американського народу, наданої через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в межах Програми «Справедливість для всіх».
Так, відкривали другий день заходу Микола Стеценко, президент Асоціації правників України, керуючий партнер AVELLUM, Аманда Фагерблом, керівниця групи з питань правовладдя та протидії корупції, Офіс з питань демократії та самоврядування USAID/Україна, та Ірина Кобець, партнерка, керівниця судової практики LCF Law Group.
За словами пана Стеценка, форум уже давно став важливим майданчиком для обговорення нагальних питань правосуддя. Він привітав усіх причетних із Днем ЗСУ, окремо подякував правникам, які захищають Україну від російської навали.
Аманда Фагерблом вказала, що США пишаються тим, що в такі непрості часи війни підтримують судову гілку влади України. За її словами, з початку повномасштабного вторгнення рф USAID фокусувалося на різноманітних напрямах підтримки, зокрема:
- забезпечення безперервної діяльності українських судів;
- допомога під час створення регуляторних законодавчих актів щодо позовів про стягнення шкоди з рф;
- координація різноманітних заходів;
- допомога в збиранні доказів, щоб притягнути винних в агресії рф до відповідальності;
- надання правової допомоги вразливим групам населення тощо.
Також вона вказала, що USAID брало активну участь у відновленні роботи районних судів у Київській області та створення платформи для дистанційного розгляду справ. Пані Фагерблом зазначила, що США й надалі підтримуватимуть Україну, зокрема в судовій сфері.
Ірина Кобець вказала, що судова система України за майже три роки повномасштабної російської агресії продемонструвала стійкість та незалежність.
Питання війни
Першу сесію на тему: «Правозастосування в умовах воєнного стану: актуальні питання» модерував Сергій Гришко, керуючий АБ Сергія Гришка «Кверітіус Україна», голова Комітету АПУ з процесуального права.
Андрій Авторгов, приватний виконавець, заступник голови Ради Асоціації приватних виконавців України, виступив на тему особливостей виконання рішень щодо військовослужбовців. Він навів щодо цього питання актуальну судову практику, вказавши, що якщо боржником є військовослужбовець, то за законодавством виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі:
- проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, або
- якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф у Донецькій та Луганській областях, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе чи на прохання стягувача, який проходить таку військову службу.
Пан Авторгов зазначив, що на цю тему є законопроєкти, якими пропонується, зокрема, зупиняти виконавче провадження щодо боржників - військовослужбовців у разі надходження від них заяви про зупинення виконавчого провадження (законопроєкт №12070 від 25.09.2024 «Про внесення змін до статті 38 Закону України «Про виконавче провадження» щодо зупинення виконавчого провадження за заявою військовослужбовця»).
Таке зупинення, йдеться в документі, має відбуватися на строк проходження військової служби (у період воєнного стану) та до шести місяців від дня звільнення особи з військової служби. У випадку перебування військовослужбовця на лікуванні (реабілітації) понад визначений цією частиною строк, зупинення виконавчого провадження припиняється через 30 календарних днів із моменту закінчення лікування (реабілітації).
«Водночас авторами законопроєкту не врахована та обставина, що в цьому випадку можуть залишитися без аліментів на неповнолітніх дітей, в тому числі, стягувачі за рішеннями про стягнення аліментів. Також будуть зупинені виконавчі провадження про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також смертю фізичної особи, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок кримінального правопорушення», – сказав Андрій Авторгов.
Далі виступила Олена Волянська, партнерка, керівниця практики банкрутства та реструктуризації LCF Law Group, яка розкрила тему стягнення збитків із рф у процедурах банкрутства. Серед іншого, вона навела актуальну статистику щодо позовів про стягнення збитків із росії в судах України: наразі є 487 позовів (за позовами фізосіб – 310, юросіб – 177). Водночас у межах справ про банкрутство є 17 позовів і вісім рішень.
Серед викликів щодо стягнення збитків у банкрутстві вона назвала обмежені строки процедури та припинення позову постраждалої особи за відсутності механізму відступлення права вимоги до рф.
Крім цього, вона навела кейси з судової практики на цю тему. Одним із прикладів були справи про банкрутство ФГ «СЮ ЖНИВА» № 908/1100/22, де суд розглянув позов боржника до рф, стягнув збитки (№908/2455/22), прийняв до провадження другий позов боржника до alter ego рф (ПАТ «Газпром», ТОВ «Газпром Капітал» та Міжнародна Компанія ТОВ «Газпром Інтернешнл Лімітед»), а також визнав відповідачів alter ego, стягнувши з них збитки на користь боржника.
Володимир Ващенко, партнер-засновник, керівник практики Dispute Resolution VB Partners, виступив із темою впливу санкційної політики на приватно-правові відносини. Зокрема, він надав список актуальних законодавчих актів щодо цього питання, на які варто звернути увагу бізнесу (зокрема, це Закон України «Про санкції» 1.0 (чинний з 12.09.2014), нова редакція закону «Про ліцензування видів господарської діяльності», нова редакція закону «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», постанова НБУ № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» тощо).
Крім цього, пан Ващенко розповів про дії правоохоронців, вказавши на законодавчі акти, якими, на його думку, правоохоронні органи «здійснюють тиск на український бізнес»:
- ст. 110-2 КК «Фінансування дій з метою насильницької зміни конституційного ладу або зміни меж території України»;
- ст. 111-1 КК, ч. 4 «Колабораційна діяльність» — передача матеріальних ресурсів та / або провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором;
- ст. 111-2 КК «Пособництво державі-агресору» — умисні дії на допомогу державі-агресору з метою завдання шкоди Україні шляхом: реалізації чи підтримки рішень та / або дій держави-агресора; добровільного збору, підготовки та/або передачі матеріальних ресурсів чи інших активів представникам держави-агресора.
Він поділився рекомендаціями для бізнесу, зазначивши, що повинна бути транспарентність бізнесу перед державою; участь у провідних бізнес-асоціаціях (АСС, ЕВА, СУП) для спільного представництва та захисту інтересів; проактивна позиція у випадку інформації про зовнішні ризики; доведена реальність володіння активами та відсутність впливу підсанкційних осіб тощо.
Також на панелі виступив Василь Крат, суддя Верховного Суду у Касаційному цивільному суді, який розповів про проблеми застосування реквізиції в умовах воєнного стану. Серед іншого, він навів актуальну судову практику на цю тему, пояснивши, що її насправді не так і багато. Наприклад, у постанові КЦС ВС від 08.08.2018 у справі № 284/276/16-ц ідеться про те, що реквізицією є примусове оплатне відчуження майна державою у власника при існуванні надзвичайних обставин на підставі та в порядку, встановленому законом, за умови попереднього і повного відшкодування його вартості або без такого.
Суддя розповів, що метою реквізиції є усунення або запобігання тим наслідкам, що виникли або можуть виникнути через стихійне лихо, аварію, епідемію, епізоотію, воєнний або надзвичайний стан та за інших надзвичайних обставин.
Водночас у постанові КЦС від 13.09.2023 в справі № 707/1298/22 вказується, що реквізиція застосовується за надзвичайних обставин, які вимагають негайних дій, та провадиться в позасудовому (адміністративному) порядку за рішенням органів державної влади. Також там ідеться про те, що норми, що регулюють реквізицію, спрямовані на вирішення колізії публічного інтересу та цивільного права (зокрема, права власності, інших цивільних прав), розв`язання якої відбувається на користь публічного інтересу.
Василь Крат пояснив, що існують два види реквізиції (залежно від підстави проведення) а саме реквізиція за надзвичайних обставин (ч. 1 ст. 353 ЦК України) та реквізиція в умовах воєнного або надзвичайного стану (ч. 2 ст. 353 ЦК України). Їх відмінність полягає в моменті відшкодування вартості майна: відповідно у першому випадку (ч. 1 ст. 353 ЦК України) його має бути проведено до примусового відчуження майна, а в другому випадку (ч. 2 ст. 353 ЦК України) обов`язок держави відшкодувати вартість майна настає після його примусового відчуження.
Далі відбулося спеціальне інтерв'ю «Стратегія розвитку системи правосуддя та конституційного судочинства: якою буде тактика реалізації?». Співмодераторами виступали Дмитро Гудима, суддя Верховного Суду у Касаційному цивільному суді та Юліан Хорунжий, старший партнер Ario Law Firm, а респондентом – Віктор Дубовик, генеральний директор Директорату з питань правової політики Офісу Президента України.
Серед іншого, експерти торкнулися питання доцільності створення Вищого суду із публічно-правових спорів. Пан Дубовик вказав, що ключовий момент у його створенні полягає в «суттєвому впливі міжнародних експертів при голосуванні та визначенні тих суддів, які будуть вважатися доброчесними та/або професійними». Також він висловив упевненість, що закон щодо створення суду буде проголосований у тій чи іншій редакції з усіма основними ідеями, які були закладені.
Українська судова реформа
Вадим Медведєв, партнер податкової практики та практики судових спорів AVELLUM, модерував панель «Судова реформа в Україні: рік після рекомендацій Єврокомісії».
Зокрема, учасники панелі обговорили такі питання:
- найбільш актуальні віхи реформи судової системи з точки зору Верховного Суду;
- дорожня карта судової реформи;
- еволюція перевірки доброчесності кандидата на посаду судді: чи забезпечується справедливість у тривалих конкурсних процедурах?
- формування служби дисциплінарних інспекторів;
- стан кадрового забезпечення;
- конкурсні процедури.
Володимир Кравчук, суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді, виступив на тему: «Найбільш актуальні віхи реформи судової системи з точки зору Верховного Суду». Він вказав, що висновки ВС так і не стали обов’язковими та не використовуються відповідними органами.
Суддя також надав статистику, вказавши, що у 2022 році надійшло 2 791 764 справ (розглянуто 2 898 032), а у 2023-му – 4 352 083 справи (розглянуто 4 193 526). Враховуючи статистику, він припустив, що в Україні судиться кожен 9-й (з урахуванням того, що населення України становить 36 млн).
За його словами, для зменшення навантаження на суди можна впровадити різноманітні ініціативи. Зокрема, серед запропонованого:
- передача частини справ до компетенції не судових органів: органи РАЦС (визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою, встановлення факту народження на окупованій території), нотаріуси (наказне провадження);
- введення позасудових процедур врегулювання (адміністративне оскарження);
- вдосконалення механізму вирішення зразкових справ: залучення до участі у справі ЦОВВ, зміна адміністративної практики через імплементацію правового висновку в акти ЦОВВ (ст. 13 ЗССС) тощо.
Окремо Володимир Кравчук торкнувся проблеми перерозподілу навантаження на суддів, запропонувавши ввести практику відрядження суддів у перевантажені суди, встановивши спеціальну надбавку для відряджених; перерозподіл справ (наприклад, як з ОАСК), а також екстериторіальну підсудність (розподіл малозначних справ на всіх суддів України, розподіл «слідчих справ» на весь Київ та область)..
Також, на його думку, потрібно:
- вдосконалити спеціалізацію, зміну юрисдикції шляхом передачі частини справ до юрисдикції господарських судів (спори за участю фізичних осіб у сфері будівництва, фінансово-кредитних відносин, іпотеки, захисту прав споживачів);
- підвищити престижність роботи в судах, вдосконаливши умови праці та винагороду (доступ до суду лише через ЄСІТС, запровадити дистанційне судочинство, електронне діловодство в усіх справах, відмовитися від пересилання справ та поштових повісток);
- розвивати судову журналістику, де буде більше інформації про процес, судові справи;
- впроваджувати правову освіту.
Расім Бабанли, перший заступник керівника апарату – керівник департаменту аналітичної та правової роботи Верховного Суду, який наголосив на важливості приведення української системи правосуддя до вимог ЄС.
«Але виникає питання, що таке вимоги ЄС. Виглядає так, що немає якогось шаблону, щоб нам могли сказати, що суди першої інстанції в нас мають бути такими, як у Німеччині, апеляція – такою, як в Італії, а касація – такою, як у Бельгії… Таких чітких вимог немає, процеси побудовані значно складніше. Як учасник процесу можу вказати, що ведеться конструктивний діалог із Брюсселем та Єврокомісією», – розповів він.
Також на панелі виступили Карина Асланян, експертка з судової реформи Лабораторії законодавчих ініціатив, яка розповіла про дорожню карту судової реформи, наголосивши на створенні інтерактивної мапи судів, реформуванні ДСА України та НШСУ тощо, та Тетяна Огнев'юк, голова Правління Правничої асоціації «ДОБРОСУД», партнерка AMBASSADORS, адвокатка, яка вказала, що всі зацікавлені в тому, щоб до судової системи призначалися доброчесні судді.
«Але я особисто як адвокатка зацікавлена в тому, щоб це були люди, які не травмовані психологічно внаслідок проходження процедур, коли їм доводиться відстоювати свою доброчесність і коли починають діяти комплексні процедури презумпції винуватості. Тобто ти проходиш конкурс одразу під прицілом того, що «Докажіть нам, що ви недоброчесний»», – розповіла Тетяна Огнев'юк.
«Визначаючи цінності, які мають об’єднувати юристів навколо мети (забезпечення потужної та ефективної системи правосуддя в Україні), ми постійно наштовхуємося на те, як саме визначити, чи людина є доброчесною в розумінні кожного члена суспільства (не лише членів комісії)», – додала вона.
Григорій Усик, голова Вищої ради правосуддя, наголосив на проблемі несистемного підходу щодо реформування/вдосконалення судової системи: «Ми бачимо, що, очевидно, сподівання, на які ми покладаємо проведення реформ, на жаль, не справджуються – ані в суспільстві, ані в суддівському середовищі. Наприклад, питання запровадження нової форми дисциплінарного провадження – створення окремого структурного незалежного функціонального підрозділу у ВРП виникло ще у 2021 році, були прийняті відповідні зміни до закону, однак це призвело до того, що було визнано, що ці зміни до закону недосконалі. Також виникли в цьому питанні заперечення в міжнародних партнерів».
За словами пана Усика, це призвело до того, що було зупинено здійснення ВРП дисциплінарної функції на цілих два роки: «За цей час у нас накопилося понад 13 000 дисциплінарних скарг, а у 2023 році новими змінами все-таки була сформована ідея, якими мають бути повноваження, функції цього нового структурного підрозділу».
Андрій Пасічник, голова ВККСУ – голова Першої палати, вказав, серед іншого, на проблему з відрядженнями в суди: «Багато суддів навантажені у прифронтових регіонах – на жаль, охочих відрядитися працювати майже немає або взагалі немає… Багато звернень у ДСА України залишаються без розгляду, тому що люди, звісно, розуміючи, яка безпекова ситуація, не хочуть переїжджати в ці регіони. Аналогічна ситуація були, коли ми завершували конкурс – добір у першу інстанцію, який починали ще у 2017 році. Статистика також там не дуже гарна, тому що на понад 50% судів у прифронтових регіонах не знайшовся охочих туди йти працювати. Жодної заяви в ці суди не було надано».
За його словами, наразі стоїть питання, що ВККСУ має оголошувати новий добір – у грудні має бути ухвалене рішення щодо оголошення добору в суди першої інстанції, – а така ж проблема з відрядженнями залишається: «Ми розуміємо, що по завершенню цієї процедури, ймовірно, будемо мати ту ж ситуацію».
Питання процесу
Третя сесія мала тему: «Судовий процес: адаптація до сучасних потреб». Її модераторкою була Ірина Кобець, партнерка, керівниця судової практики LCF Law Group.
Леонід Сапельніков, заступник голови Державної судової адміністрації України з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації, виступив на тему концепції електронного суду. Серед іншого, він зосередився на потребах користувачів, зазначивши, що в питанні розвитку такого суду суддям необхідні:
- адекватна функціональність і продуктивність документообігу (наразі є, зокрема, відсутність можливості роботи з групою документів (завантаження, підпис тощо), затримки під час завантаження документів, під час пошуку тощо, неповна інформація в електронній справі);
- оптимізовані і налаштовані бізнес-процеси;
- зручність UI/UX;
- адекватна функціональність і продуктивність ВКЗ.
Водночас для помічників суддів та секретарів потреби наступні:
- дистанційна робота;
- персоналізовані шаблони документів (наразі є відсутність можливості створення персоналізованих шаблонів документів і ручне формування документів);
- зручна робота з документами;
- кабінет для помічника судді;
- офлайн аудіо- та відеофіксація.
Леонід Сапельніков також поділився стратегічними цілями України в розвитку електронного суду до 2030 року, серед яких – зростання індексу верховенства права до 0,78 (на рівні Сінгапуру), найшвидший судовий процес в Європі (вищий рівень, ніж, наприклад, в Естонії), а також коли всі судові процедури учасники зможуть пройти онлайн (наразі, за його словами, це неможливо).
Олена Фонова, суддя-спікерка Господарського суду Луганської області, співзасновниця ГО МЕЦ «Про Джастіс», поділилася цікавими фактами про дистанційні слухання, навівши аналіз судової практики в судових процесах України. За її словами, першим та основним поштовхом для розвитку судової системи, у тому числі проведення судових засідань у режимі відеоконференції, була пандемія COVID-19.
На її думку, серед причин ухвалення рішення про відмову у проведенні судового засідання в дистанційному режимі:
- відсутність технічної можливості проведення судового засідання в режимі відеоконференції;
- порушення строків подання заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та ненадсилання копії заяви в той самий строк іншим учасникам справи;
- відсутність доказів неможливості прибуття учасника справи в судове засідання тощо.
Щоб виправити проблеми, суддя запропонувала:
- внести зміни до ГПК України, Кодексу адміністративного судочинства України, ЦПК України та додати положення про те, що у разі відсутності технічної можливості в суду продовжувати судове засідання в режимі відеоконференції, учасник судового процесу, який бере участь дистанційно, не повинен нести ризики, встановлені ч. 5 ст. 197 ГПК, ч. 5 ст. 212 ЦПК та ч. 5 ст. 195 КАС відповідно;
- передбачити у процесуальних кодексах цивільного, господарського, адміністративного процесів безумовне право сторін клопотати про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції без обґрунтування такого клопотання (крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов’язковою);
- внести зміни до ГПК України, Кодексу адміністративного судочинства України, ЦПК України, які б передбачали, що повторне клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції не подається при оголошенні перерви в цьому засіданні тощо.
Богдан Крикливенко, керівник апарату ВАКС, розповів про e-Case Management System у кримінальних провадженнях. Він розповів, що на сьогодні здійснюється повний цифровий цикл опрацювання клопотань про проведення обшуку, огляду, а також тимчасовий доступ до речей і документів.
На його думку, надалі понад 60% документів на стадії досудового розслідування можуть бути повністю у цифровому форматі.
Світлана Глущенко, радниця VB Partners, та Олександр Сивокозов, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області, виступили на тему цифровізації виконавчого провадження.
За словами пані Глущенко, проблемою є те, що Україна як держава «не формує еталон добросовісного боржника та не драйвить економіку». Зокрема, існують багато мораторіїв на окремі рішення проти держави, її органів, підприємств та установ, а також відсутня система автоматичного виконання рішень проти держави. Також проблемою є відсутність комплексної політики в цифровій трансформації системи примусового виконання судових рішень.
Вона також поділилася досвідом країн ЄС, які впроваджують різноманітні рішення в таких питаннях, як автоматизований арешт коштів. Наприклад, рішення про арешт коштів засобами цифровізації надсилаються у всі банки та фінансові установи, а при недостатності грошей на одному з рахунків відбувається автоматичне списання з інших.
На думку Світлани Глущенко, нерозв’язаними цифровими питаннями в Україні є:
- під’єднання ще 36 банків та всіх фінустанов до системи;
- електронний обмін з деякими банками працює лише для обмежених операцій;
- е-обмін інформацією з держустановами (ПФУ, ДМС, ДПС) «засвітив» проблему несправності та неактуальних даних;
- відсутня інтеграція АСВП з електронними реєстрами щодо даних про майновий стан боржника, його місцеперебування;
- перенесення даних із реєстрів до 2013 у нові реєстри нерухомості та транспортних засобів;
- непроведена цифровізація земельного банку дозволяє зацікавленим особам здійснювати махінації із землею;
- АСВП «підвисає», дозволяючи недобросовісним боржникам приховувати активи;
- відсутність постанов у зведеному виконавчому провадженні.
Олександр Сивокозов вказав, що за останні роки в Україні було зроблено значні кроки в напрямку цифровізації судової системи. Наприклад, він назвав законодавче зобов’язання використовувати електронний суд «проривним рішенням, яке стимулювало розвиток електронного суду та активне використання його сервісів всіма учасниками процесу».
Він наголосив на необхідності інтеграції ЄСІТС (автоматизація процесів документообігу, розгляду судових справ, аналітичної звітності та ефективної роботи суддів та інших учасників процесу) та АСВП (автоматичний облік і обробка виконавчих документів, спрощуючи моніторинг стану виконання та підвищуючи ефективність контролю), вказавши на переваги такої інтеграції:
1) підвищення ефективності виконання судових рішень (на його думку, автоматизація процесів скоротить час передачі виконавчих документів та обміну інформацією);
2) забезпечення прозорості та контролю (сторони виконавчого провадження та суди матимуть доступ до матеріалів у режимі реального часу);
3) зменшення адміністративного навантаження (виконавці зможуть швидше і ефективніше обробляти документи, що сприятиме загальному покращенню роботи системи).
Також на панелі виступили Пааво Рандма, суддя Кримінальної палати Верховного суду Естонії, який, зокрема, розповів, як працює система електронного суду в Естонії, та Ольга Ступак, суддя Великої Палати Верховного Суду, яка ознайомила учасників заходу з практикою Суду справедливості (Суду ЄС) та застосуванням директив ЄС у рішеннях ВС.
Суддя вказала, що оскільки Україна не є членом ЄС, на неї не поширюється весь обсяг зобов’язань держав-членів, що покладаються на них установчими договорами. Так, Угода про асоціацію між Україною та ЄС, яка набула чинності 1 вересня 2017 року, зумовлює потребу реалізації її положень за допомогою низки правових інструментів, зокрема врахування позиції Суду ЄС у процесі імплементації Угоди.
«Для третіх країн, таких як Україна, право ЄС має статус міжнародного публічного права і застосовується в порядку, передбаченому для норм міжнародного права. Дія Угоди про асоціацію та пов'язаний з нею процес адаптації законодавства не призводить до можливості автоматичного застосування всіх без винятку актів acquis ЄС та рішень Суду ЄС в національній правозастосовній практиці», – розповіла вона.
Серед іншого, вона розповіла про постанову ВС від 16 серпня 2023 року (справа № 640/15656/20), де йшла мова про питання постачання природного газу. Так, позивач оскаржував постанову КМУ від 25 червня 2020 року № 529 «Про внесення змін до постанов КМУ від 30 вересня 2015 року № 809 і від 21 жовтня 2015 року № 873», якими регулювалися питання визначення постачальника «останньої надії».
Суддя розповіла, що, оскаржуючи рішення судів попередніх інстанцій, позивач обґрунтував свою касаційну скаргу, зокрема, тим, що суди при розгляді його позову не врахували певні директиви ЄС. Так, ВС вказав, що суд не може посилатись на директиви ЄС, які ще повністю не імплементовані в українське законодавство, як на підставу для скасування нормативного акта.
Окремо відбулася спеціальна доповідь/презентація пропозицій, напрацьованих робочою групою АПУ, щодо змін до процесуальних Кодексів. Модераторкою була Ірина Кобець, партнерка, керівниця судової практики LCF Law Group, а доповідав Сергій Гришко, керуючий АБ Сергія Гришка «Кверітіус Україна», голова Комітету АПУ з процесуального права. Зокрема, пропозиції стосувалися вдосконалення законодавчого регулювання застосування наслідків спливу позовної давності та строків звернення з позовом до суду, перегляду норм щодо зупинення позовної давності в зв’язку з воєнним станом, вдосконалення процесуальних норм щодо передачі справи за належною юрисдикцією у випадку закриття провадження у справі тощо.
З повною презентацією пропозицій можна ознайомитися за посиланням.
Адвокати та суди
Андрій Савчук, партнер MORIS, виступив модератором четвертої та заключної сесії «Адвокатура та суди: проблеми етики та відповідальності».
У фокусі дискусії були такі питання:
- реформування адвокатури: проблематика і перспективи;
- суддівська етика. Доопрацьовані зміни до Кодексу суддівської етики;
- відповідальність судді і відповідальність адвоката;
- корупція vs Етика: гра без правил.
Олена Кібенко, суддя Верховного Суду у Касаційному господарському суді, розповіла, що у ВС свого часу в робочій групі, куди вона входила, порівнювали різні організації, зокрема АПУ з НААУ: «Що для мене є ознакою демократичності організації та її відповідності сучасним вимогам? Насамперед це змінюваність керівництва. Запитання: навіщо змінюваність, навіщо повага до органів? Це ознака демократичного розвитку організації, коли вона не залежить від конкретної особистості. Є організації, асоціації, що прив’язані до конкретної людини, яка її незмінно очолює. Це може бути прогресивна людина, але коли вона на посаді 3, 5, 10 років у керівництві, то це вже свідчить про недемократичність».
Іншим проблемним питанням, на думку Олени Кібенко, є транспарентність: «Наскільки організація транспарентна, тобто розкриває інформацію про свою діяльність. Якщо ми не розуміємо, скільки коштів збирає організація та куди чітко вона їх витрачає, то ця організація не є демократичною. На жаль, у мене є враження, що Національна асоціація не відповідає оцим двом вимогам».
На її думку, адвокати повторюють помилки свого часу суддів, які не бачили помилки у своїй діяльності: «Якщо адвокатура не визначатиме необхідність реформування, її будуть реформовувати ззовні й не завжди в нормальний спосіб, тому що ззовні реформують люди, які не розуміють внутрішні проблеми. Якщо адвокатура не знайде в собі сили оновитися, це зроблять інші люди, що буде гіршим для адвокатури, всіх правників і суддів зокрема».
Дар’я Писаренко, виконавча директорка ГО «Адвокат майбутнього», поділилася висновками звітів Єврокомісії щодо України, де, зокрема, було вказано про те, що потрібна реформа адвокатури: «У звітах ідеться про те, що впродовж звітного періоду не було досягнуто жодного прогресу в реформі адвокатури. Відповідне законодавство досі не приведено у відповідність до Конституції, європейських стандартів та провідних практик».
На її думку, починати реформу потрібно з конституційної функції адвокатури, а саме делегування представників від адвокатури до складів Вищої ради правосуддя та Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів. Окремо пані Писаренко наголосила на важливості запровадження онлайн-інструментів в адвокатурі, підвищити кваліфікації самих адвокатів, а також упорядкування ухвалення рішень органів адвокатського самоврядування (наприклад, проблемою є ситуація, коли рішення було ухвалене у вересні, а опубліковується в жовтні тощо).
Роман Маселко, член Вищої ради правосуддя, погодився з думкою про те, що адвокатура має надати своїх двох представників до ВРП: «Це не право, а обов’язок заповнити ці вакансії. З’їзд суддів був, з’їзд прокурорів відбувався декілька разів. Я не розумію, чому не може відбутися з’їзд адвокатів і заповнити відповідні вакансії».
Також на панелі виступили Денис Бугай, партнер-засновник, керівник практики White-Collar Crime VB Partners, Андрій Місяць, в.о. голови ВКДКА, Ксенія Прохур, радниця Baker McKenzie, та Ганна Лазарчук, членкиня Ради адвокатів України від Рівненської області. За словами пана Бугая, ключові напрями щодо реформи адвокатури мають бути наступними:
- оптимізація адвокатського самоврядування, зокрема процесів виборів (1 адвокат – 1 голос);
- доступ до професії;
- транспарентність діяльності самої адвокатури перед адвокатами та суспільством, починаючи з порядку ухвалення рішень та їхнього завчасного публікування. Також важливим є розуміння, скільки збирається внесків, як вони витрачаються, чи дійсно адвокатам надається достатня допомога;
- підвищення кваліфікації адвокатів (розв’язання питання монополії школи адвокатів, цифровізація);
- дисциплінарна відповідальність (не мають дисциплінарні провадження використовуватися як тиск на адвокатів).