Так зване право бути забутим знову обговорювалося у законодавстві про права людини. Судді Європейського суду з прав людини винесли рішення на користь особи, яка має «історичні» судимості у результаті смертельної ДТП.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: "Доступність судових рішень: Міністерство юстиції Великобританії розробляє загальнодоступне інтернет-сховище"
Про це повідомляє британський юридичний журнал The Law Society Gazette.
У справі «Хурбейн проти Бельгії» редактор бельгійської газети «Le Soir» подав апеляцію до національного розпорядження, у якому наказав анонімувати статтю в своєму електронному архіві з іменем водія, засудженого у 2000 році.
Після відбуття покарання та реабілітації за національним законодавством у 2010 році водій подав клопотання про вилучення статті з архівів інтернету або її анонімізацію. У 2016 році Апеляційний суд Бельгії постановив, що збереження статті в інтернеті може завдати невизначеної та серйозної шкоди репутації водія, що дасть йому віртуальну судимість. Суд виявив, що найефективнішим способом забезпечити повагу до його приватного життя, не порушуючи непропорційно свободу вираження поглядів, було б анонімувати статтю, визначивши особу як «Х».
В апеляційному порядку ЄСПЛ було попрошено винести рішення щодо того, чи було втручання у права редактора відповідно до статті 10. У постанові палат судді більшістю погодились з національним рішенням, встановивши, що стаття в інтернеті не має значення з точки зору новизни та що через 20 років після подій особа, що згадується у статті, не посилювала суспільний інтерес. Тим часом анонімність в інтернеті не вплине на цілісність оригінальної статті, яка залишиться в друкованих архівах.
Тому судді встановили, що національні суди мали право дійти висновку про дотримання вимоги пропорційності втручання у право на свободу вираження поглядів. Отже, порушення статті 10 не було.
Суд додав, що його висновок не передбачає жодного зобов’язання ЗМІ систематично та постійно перевіряти архіви. Обидві сторони мають три місяці, протягом яких вони можуть передати справу до Великої Палати для остаточного рішення.
Ступінь, до якого рішення буде враховано судами Великобританії та інших країн, ще належить з’ясувати, адже, наприклад, справи про право на забуття в Англії та Уельсі були виграні відповідно до законодавства про захист даних та Закону про реабілітацію правопорушників 1974 року, де судді вказали, що справи повинні спиратися виключно на факти.