Суд може визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, однак зобов’язаний встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: «За працівником, призваним на строкову військову службу, зберігається місце роботи та середній заробіток протягом одного року – ВС».
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду у результаті розгляду касаційної скарги прокурора на вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду дійшов висновку, що відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Однак ця норма не звільняє суд від обов’язку встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні та визначені ст. 91 КПК. Тобто законодавець зобов’язує суд встановити усі обставини, що мають значення для кримінального провадження, а ст. 349 КПК лише визначає обсяг та порядок дослідження доказів на підтвердження цих обставин.
У касаційній скарзі прокурор зазначив, що вирок суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 374 КПК, оскільки він не містить формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, зокрема, місця вчинення злочину, способу проникнення до житла та виду заподіяної шкоди від злочину; судовий розгляд у місцевому суді відбувся без участі потерпілої, яку не було належним чином повідомлено про дату та час судового засідання, а отже, суд не мав можливості з’ясувати її думку щодо проведення засідання у порядку ч. 3 ст. 349 КПК, чим порушив її права.
Верховний Суд скасував вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і призначив новий розгляд у суді першої інстанції з огляду на таке.
При формулюванні обвинувачення, визнаного доведеним, місцевий суд допустив невиправдане спрощення, усупереч ст. 374 КПК не зазначив чіткого місця вчинення злочину (м. Одеса), а також спосіб проникнення до житла потерпілої та перелік викраденого майна, тобто, не зазначив обставин, які відповідно до ст. 91 КПК підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та які, незважаючи на розгляд кримінального провадження у порядку ч. 3 ст. 349 КПК, мають бути встановлені в рішенні суду.
Крім того, відповідно до вимог КПК особа викликається до суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв’язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. При цьому суд повинен переконатися, що таке повідомлення мало місце.
Проте матеріали кримінального провадження не містять жодних відомостей про направлення потерпілій повідомлення про призначення судового розгляду будь-яким із передбачених КПК способів. Наведене порушення вимог кримінального процесуального закону є істотним та є безумовною підставою для скасування рішення суду.
Із текстом постанови можна ознайомитися за посиланням.