18 листопада 2020, 13:50

«Несправжня освіта». Як пандемія викрила проблеми онлайн-навчання в Британії

Коли навесні 2020 р. школам і університетам довелося перейти на віртуальне навчання, багато хто говорив, що майбутнє нарешті настало, і онлайн-освіта на очах стає нормою. Минуло кілька місяців, і студенти та викладачі все частіше говорять про те, що слід повертатися до традиційних методів, а онлайн-освіта під час пандемії продемонструвала всі свої обмеження і слабкі сторони. Про це йдеться у повідомленні веб-сайту BBC News Україна.


Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!


Читайте також: "Як пандемія вплинула на нашу пам’ять: британське дослідження"

«Інтернет-навчання дозволяє отримати більше інформації, робити все швидше. А це означає, що, ймовірно, зміни у галузі, впроваджені через коронавірус, залишаться, коли епідемія закінчиться», — такий висновок у квітні робили експерти Всесвітнього економічного форуму. «Якщо вам подобається майбутнє, в якому студентам просто видають факти, інформацію, а вони її зазубрюють, тоді навчання онлайн цілком підходить. Але це несправжня освіта», — сказав через кілька місяців глобального експерименту професор Оксфордського університету Рой Еллісон. «Мета освіти — навчитися критично мислити, обмірковувати інформацію, дискутувати, ставити під сумнів факти, думки, зокрема свою власну, — продовжує професор Еллісон. — Інтернет-навчання не підходить для досягнення цієї мети».

Кембриджський університет ще в травні першим з вишів Британії оголосив, що наступного навчального року всі лекції читатимуть віртуально. Багато британських університетів так чи інакше наслідували цей приклад, фактично перейшовши на заочну систему. Особисте спілкування з науковим керівником або викладачем сам на сам допускається, але більшість комунікацій відбуватимуться віртуально. Деякі виші заявили про те, що студент, наприклад, зможе спілкуватися очно лише зі своїм науковим керівником не частіше разу на тиждень і не довше, ніж півгодини.

Перед початком навчального року університети намагалися покращити онлайн-сервіс, але вже навесні стало зрозуміло, як це працює і де найслабші місця у новій системі. «Наш викладач анатомії зазвичай дає нам потримати кістку, а потім просить назвати різні її частини, — розповідає студентка першого курсу медичного факультету Кембриджа Джейн. — Або як онлайн перевірити пульс на різних частинах тіла? Таке складно пояснити віртуально».

Новина про те, що Кембридж до кінця наступного навчального року навчатиме студентів онлайн, спочатку збентежила студентів. Індивідуальне навчання, часто сам на сам з викладачем — це те, що відрізняє Кембридж і Оксфорд від інших британських університетів.

А от стосовно скасування масових лекцій студенти переймалися менше. «Я значно краще засвоюю матеріал, слухаючи аудіозапис лекції, — говорить Джейн. — Я можу її зупинити, щоб зробити нотатки, можу зробити перерву, коли потрібно. Або можу швидко прослухати, якщо я її добре знаю. Записані онлайн-лекції допомагають повторювати матеріал під час підготовки до іспиту». У багатьох університетах такі лекції були доступні і до пандемії, але більшість лекторів Кембриджа відмовлялися викладати записи своїх лекцій в інтернет. «Я сподіваюсь, що коли закінчиться епідемія, лекції продовжать записувати на відео», — каже Джейн.

«Як можна «запалити» аудиторію любов'ю до свого предмету, якщо ти читаєш лекцію віртуально? Немає жодного стимулу демонструвати ораторське мистецтво, коли читаєш лекцію перед чорним екраном», — говорить професор Рой Еллісон.

Як і в багатьох університетах, семінари в Оксфорді почали проводити онлайн ще в березні. «Найбільш активно у віртуальних семінарах беруть участь ті студенти, які більш впевнені в собі та знають більше, ніж інші. Студенти, які не впевнені у своїх знаннях, беруть участь в дискусіях ще менш активно, ніж зазвичай», — розповідає професор Еллісон. Крім того, додає він, конструктивно обговорити тему онлайн також не виходить: «Студенти можуть ставити запитання через чат, але чат дуже заважає, коли намагаєшся зосередитись на тому, що говорить доповідач». Часто через слабкий інтернет доводиться відключати відео, а без відео важко встановити робочий контакт: навіть не знаєш, чи слухає студент, чи займається своїми справами.

«Люди — соціальні істоти, вони краще вчаться і засвоюють інформацію під час звичайного спілкування, а не перед комп'ютером. Це штучне середовище, — вважає професор. — У будь-якому невіртуальному класі створюється певне соціальне середовище, де студентам хочеться спілкуватися і дружити. Вони заохочують один одного висловлювати свої думки. Через інтернет таке середовище не створиш». За словами викладача, всі міркування про те, що майбутнє вже тут, лунають з боку людей, які «звикли до брифінгів з Powerpoint, де не потрібно дуже напружуватися і думати».

Для багатьох студентів цінність університетської освіти не лише в отриманні кваліфікації. Майже 60% нещодавно опитаних студентів та випускників відповіли, що університетське життя допомогло їм у соціальному плані, вони стали більш незалежними і впевненими у собі, навчилися працювати в команді і розподіляти свій час.

Університетський коледж Лондона в червні опублікував результати нового дослідження, яке показало, що під час карантину 2 млн британських школярів, навчаючись з дому, фактично взагалі нічого не роблять. Вийшло, що в середньому через інтернет школярі вчилися лише 2,5 години на день. Почасти саме ці та інші дані стали підставою для урядів і експертів у всьому світі, які заговорити про те, що початкові та середні школи мають відкритися в пріоритетному порядку.

Деякі карантинні нововведення пропонують зберегти. Записані відеоуроки, які можна переглядати кілька разів, наприклад, будуть особливо корисні для слабких учнів. Також навчати через інтернет дешевше. Якщо запишеш лекцію на відео, її можна показувати кільком поколінням студентів. Тобто онлайн-навчання має і об'єктивні плюси. Є думка, що модель освіти «доковідних часів» застаріла, і що пандемія все одно змусить перейти до нових методів навчання. «Навчання в класі, коли учні сидять перед учителем, і він щось розповідає — такий тип освіти ми отримали у спадок від доби індустріального розвитку, — сказала психолог розвитку Елісон Гопник з Каліфорнійського університету в Берклі. — Отримані таким чином навички були необхідні в далекому минулому. Такі навички потрібні для виконання завдань, які у найближчому майбутньому будуть виконувати роботи». Пані Гопник вважає, що в майбутньому вчителі будуть радше помічниками. Вони не будуть просто передавати інформацію, стоячи перед класом, де учні сидять за партами. Вони будуть направляти учнів, давати їм можливість пробувати різні методи навчання і втручатися, коли потрібна допомога. До того ж, віртуальне навчання допомагає студентам з обмеженими можливостями, і чим більше програм стають доступні віртуально, тим це краще для них.

Крім того, відомі гостьові лектори або політики, яких університети запрошували виступити перед студентами, більш охоче погоджувалися на те, щоб прочитати свої лекції, не виходячи з дому.

Студентам загалом стало легше спілкуватися з викладачами. Наприклад, раніше студенти дуже рідко могли турбувати лекторів під час канікул, а тепер це стало більш прийнятним. Як до цього ставляться викладачі, багато з яких на канікулах займаються дослідницькою діяльністю, — інше питання, але для частини студентів віртуальне середовище відкрило нові можливості.

Досвід часів пандемії може знадобитися в майбутньому. За оцінками експертів, у найближчі роки країна може зіткнутися з дефіцитом педагогів. «До 2030 р. у Британії не вистачатиме 40 тис. вчителів», — зазначає директорка онлайн-ресурсу Century Tech Прія , — і тоді змішана система освіти з істотним елементом дистанційного і онлайн-навчання може виявитися єдиним варіантом».

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати