20 травня 2025 року Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) презентувало звіт за результатами аналізу судової практики притягнення до відповідальності за корупційні та пов’язані з корупцією кримінальні правопорушення за 2023 рік.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Документ було підготовлено НАЗК спільно з ГО «Центр політико-правових реформ» за підтримки Антикорупційної ініціативи ЄС (EUACI) на виконання заходу 3.3.1.3.5 Державної антикорупційної програми на 2023-2025 роки.
На початку заходу з вітальними словами виступили голова НАЗК Віктор Павлущик та керівник компоненту Підтримка антикорупційних органів Антикорупційної ініціативи ЄС в Україні (EUACI) Олександр Сидєльніков. Модерувала захід керівниця Департаменту антикорупційної політики НАЗК Тетяна Гетманцева.
Голова НАЗК вказав, що одним із основних принципів антикорупційної політики на 2021-2025 рр. є забезпечення невідворотності юридичної відповідальності за корупційні та пов’язані з корупцією правопорушення: «Це створює додатковий стримувальний ефект для всіх суб’єктів правовідносин. Ефективна імплементація цього принципу має багато складників: злагоджена робота органів прокуратури, досудового розслідування, єдність і послідовність судової практики, своєчасне виявлення проблем у кримінальній юстиції та дослідження їх динаміки та належне реагування на них. Кожен із таких складників об’єднує навколо себе значку кількість стейкхолдерів, а також потребує певних релевантних та об’єктивних даних».
Олександр Сидєльніков зазначив, що в Антикорупційній стратегії одним із стратегічних результатів є сталість і передбачуваність судової практики щодо притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень: «Відповідно цього результату можна досягти за допомогою цих досліджень. Як ми бачимо за його висновками, вдалося виявити певні прогалини в законодавстві та суперечливу практику в застосуванні».
Статистика
У першій частині заходу з презентацією результатів аналізу статистичних даних щодо притягнення до відповідальності за корупційні та пов’язані з корупцією кримінальні правопорушення за 2023 рік виступив Володимир Харченко, керівник відділу узагальнення даних про корупцію та протидію їй Управління антикорупційної політики.
Зокрема, він вказав, що у 2023 році було обліковано 10 887 корупційних та пов’язаних з корупцією кримінальних правопорушень. Із них тяжких та особливо тяжких злочинів – 7266.
Найбільше серед облікованих – корупційних кримінальних правопорушень, передбачених ст. 191 (3368), ст. 364 (2983), ст. 369 (2041) і ст. 368 КК (1403). Разом це 9795, або 90,0% усіх облікованих корупційних та пов’язаних із корупцією кримінальних правопорушень. Водночас у 2023 році було мало обліковано кримінальних правопорушень, передбачених ст. 210 (12), ст. 368-4 (10), ст. 262 (4), статтями 308 і 320 КК (по 1), а за статтями 312 і 313 КК корупційні кримінальні правопорушення не були обліковані.
У звіті також повідомляється про те, що у 2023 році 3188 особам на кінець року було вручено повідомлення про підозру. Такий показник було впроваджено у формі №2-кор (ОГП) (вперше за даними 2023 року). Найбільше осіб, яким було вручено повідомлення про підозру за корупційні та пов’язані з корупцією кримінальні правопорушення у 2023 році, фіксувалося за такими статтями КК:
- ст. 369 – 1651;
- ст. 191 – 464;
- ст. 368 – 414;
- ст. 369-2 – 281;
- ст. 364 – 205.
Водночас за цими п’ятьма статтями КК обліковано 3015 осіб, або 94,6% усіх осіб, яким було повідомлено про підозру у вчиненні корупційних та пов’язаних з корупцією кримінальних проваджень. За статтями 210, 262, 312, 313 КК жодного повідомлення про підозру у 2023 році не було вручено.
Цікаво також, що у 2023 році у 4290 відповідних проваджень матеріали кримінального провадження щодо 2471 особи за результатами досудового розслідування було направлено до суду, зокрема у 4281 проваджень – з обвинувальним актом, у семи – з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності.
Найбільше серед кримінальних проваджень, щодо яких матеріали кримінального провадження було направлено до суду з обвинувальним актом (з облікованих у 2023 році), – це провадження, передбачені:
- ст. 191 (1648);
- ст. 369 (1416);
- ст. 364 (634);
- ст. 368 КК (237).
Окремо наголошувалося, що, попри те, що провадження, передбачені ст. З64 КК, перебувають на другому місці серед облікованих (2983), до суду було направлено матеріали кримінального провадження за ст. 364 КК лише у 634 кримінальних провадженнях (21,3% від облікованих за цією статтею проваджень).
З самим звітом НАЗК можна ознайомитися за посиланням.
Судова практика та виклики
У другій частині заходу д.ю.н, професор, член правління Центру політико-правових реформ Микола Хавронюк презентував аналіз судової практики притягнення до відповідальності за корупційні та пов’язані з корупцією кримінальні правопорушення (за 2023 рік). За його словами, метою аналізу було виявлення загальних тенденцій та аномалій (без нетипових випадків); сам аналіз здійснювався щодо рішень ВАКС та судів загальної юрисдикції у кримінальних провадженнях щодо таких кримінальних проваджень:
- корупційних (ч.ч. 2-5 ст. 191, ст.ст. 354, 364, 368, 369, 369-2 КК);
- пов'язаних із корупцією (ст.ст. 366-2 і 366-3 КК).
Крім цього, було вивчено судові рішення, ухвалені судами першої інстанції з 1 січня по 31 грудня 2023 року. Під час аналізу кожного судового рішення аналітики заповнювали чек-листи, але не більше ніж щодо 50 судових рішень по кожній із вказаних вище статей КК.
Що вдалося виявити
Микола Хавронюк зазначив, що всього було проаналізовано 297 судових рішень, з яких було 173 обвинувальних вироків (з них 107 – це угоди, а 12 – виправдувальних). Серед позитиву він відзначив, що суди (тоді, коли це було необхідно) враховували правові позиції Верховного Суду, а також часто застосовували положення ч. З ст. 349 КПК (визнавали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, якщо сторони не заперечують). Наприклад, це стосувалося 7 із 24 вироків за ст. 368 КК, а також 8 із 23 вироків за ст. 366-3 КК.
Окремо професор відзначив збільшення кількості вироків на підставі угод. Так, лише за ст. 368 КК таких вироків стало менше, а за статтями 191 і 366-2 КК вони стали «швидше винятком, ніж правилом». Водночас зазвичай вироки на підставі угоди про визнання винуватості виносилися в десятки разів швидше, ніж вироки в загальному порядку. Однак, за його словами, іноді справи розглядаються роками – щоб зрозуміти причини, потрібно провести додатковий аналіз.
Також Микола Хавронюк вказав, що відсутність у судів обов'язку досліджувати обставини справи через укладання угоди про визнання винуватості призводила до того, що недослідженими залишалися окремі факти, які впливають на кримінально-правову кваліфікацію. Зокрема:
1. У одному з вироків за ст. 354 КК суд не дослідив наявність організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських повноважень в особи, яка обіймала посаду завідуючого хірургічним відділенням. У разі підтвердження цього факту дії особи, вказав професор, потрібно було б кваліфікувати за ст. З68 КК.
2. В іншому випадку суд не дослідив можливість вчинення кримінального правопорушення за ст. 368 КК з ознакою вимагання, коли особа погрожувала притягненням до дисциплінарної відповідальності у разі, якщо інша особа не надасть їй «відкуп».
Призначення покарання
Микола Хавронюк вказав, що у своїй практиці суди часто не обґрунтовують вибір покарання. Наприклад, за статтями 191, 364, 368 КК суди схильні, вказав професор, застосовувати міру покарання, наближену до мінімальної. Він розповів, що у вироках за частинами З і 4 ст. З68 КК, де єдино можливим є покарання у виді позбавлення волі, суди призначали 5 або 8 років позбавлення волі відповідно, тобто по нижній межі санкції.
Водночас у вироках за ст. 366-3 КК штраф призначався по нижній межі або із застосуванням ст. 69 КК (призначався м'якіший вид основного покарання), поки це було не заборонено. Однак коли справи розглядалися в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia), покарання було значно суворішим.
Конфіскація або спеціальна конфіскація
Професор зазначив, що у всіх проаналізованих справах, в яких осіб було засуджено за ч. 5 ст. 191 та ч.ч. 3 і 4 ст. З68 КК, суд застосував додаткове покарання у вигляді конфіскації майна. Конфіскація майна застосовувалася у трьох варіантах:
- усього належного майна;
- ½ належного майна;
- усього майна, крім житла.
На думку Миколи Хавронюка, це означає, що є індивідуальний підхід судів до призначення цього виду покарання. Окремо він заявив, що суди часто не доводять обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спецконфіскації, одержано внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є доходами від такого майна (ч. 1 ст. 96-2 КК). За його словами, бувають випадки, коли рішення про спеціальну конфіскацію згадується не в мотивувальній частині рішення, а лише в резолютивній.
Недоліки, допущені при кримінально-правовій кваліфікації
У цьому питанні Микола Хавронюк торкнувся як моменту визначення об'єктивної сторони, так і суб'єктивної. Щодо об'єктивної сторони, то, за його словами, суди не завжди визначали у вироку за ст. З64 КК, у чому саме полягали інтереси служби, всупереч яким діяла особа та чи суперечили її дії закону. Іноді була й помилкова кваліфікація судом діяння особи за одним і тим же епізодом і як привласнення, і як розтрати. Наприклад, в одному з випадків, кваліфікувавши діяння особи як розтрату чужого майна, суд не встановив, кому було передане майно, зазначивши, що обвинувачена «розтратила ввірені їй грошові кошти в розмірі 165 706 грн 22 коп на власний розсуд».
Щодо суб'єктивної сторони професор наголосив, що зазвичай суди не писали, чому вважають вчинене діяння умисним, а в декількох справах взагалі не визначили форму вини. Наприклад, це стосувалося судових вироків, в яких особи не визнавали свою вину, – у вироках за ст. З68 КК суди обмежувалися фразами «діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення», «маючи умисел на щомісячне отримання неправомірної вигоди», не розкриваючи психічну та вольову складові умислу.
Закриття кримінального провадження
Крім цього, професор розповів, що найпоширенішою підставою закриття кримінального провадження за статтями 191, 364, 368, 369-2 КК є закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Якщо говорити окремо про ст. 366-2 КК, то тенденцією є тривалі слідчі і судові процедури. Наприклад, шість судових вироків було скасовано апеляційним судом і закрито через сплив строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Микола Хавронюк вказав, що були такі випадки, коли суди:
- не визначали тяжкість кримінального правопорушення, від чого залежить, який саме строк давності підлягає застосуванню;
- не встановлювали наявність обставин, які зумовлюють зупинення чи переривання перебігу строку давності;
- обмежувалися загальним твердженням, що такі підстави відсутні;
- не вказували конкретну дату закінчення строку давності.
Професор торкнувся й проблем відсутності в ЄДРСР повного комплекту судових рішень по кожному кримінальному провадженню; розбіжностей в ЄДРСР і статистичних даних (за даними статистики судових рішень, у 2023 році винесено 1246 вироків у провадженнях за ст. З69 КК, а ЄДРСР за відповідними параметрами пошуку показує 1666 таких вироків) тощо.
На його думку, щоб розв’язати проблеми, потрібно внести зміни до КК і КПК щодо:
- приведення статей 191 і 364 КК у відповідність до Конвенції ООН проти корупції;
- необхідності перегляду окремих положень ст.ст. 49 і 80 КК у напрямі збільшення строків давності за окремі корупційні кримінальні правопорушення;
- у КК потрібно чіткіше виділити корупційні кримінальні правопорушення з метою їх статистичного обліку.
Окремо Микола Хавронюк зазначив, що, можливо, в ч. 7 ст. 474 КПК потрібно передбачити, що суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення. На його думку, за ст. 366-З КК засуджено переважно осіб, які не подали декларацію після звільнення з посади (військовослужбовець, два приватні підприємці, вчитель тощо), тому потрібно розглянути питання щодо залишення обов'язку подання декларації при звільненні лише для осіб, які обіймали відповідальні, особливо відповідальні посади і посади, пов'язані з високим рівнем корупційних ризиків.
Наприкінці заходу слово взяв заступник голови НАЗК Дмитро Калмиков, який зазначив, що аналіз статистичних даних є фундаментом для розуміння того, як працює українська система, які її ключові тенденції, виклики та проблеми. За його словами, при розробці Антикорупційної стратегії та Державної антикорупційної програми в майбутньому в НАЗК насамперед звертатимуть увагу на результати, що були отримані під час цього дослідження, а також судову практику, яка буде опублікована найближчим часом під авторством Верховного Суду.