Перший сенат Конституційного Суду України 12 жовтня 2022 ухвалив Рішення у справі за конституційною скаргою Унуковича Романа Андрійовича щодо відповідності Конституції України окремого припису абзацу другого частини першої статті 2043 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: "Суд наклав арешт на частки в статутних капіталах підприємств, які належать росіянам"
Розглянувши справу, Суд визнав неконституційним припис абзацу другого частини першої статті 2043 Кодексу, а саме „з конфіскацією таких товарів“ (щодо безальтернативності конфіскації таких товарів).
Оспорюваним приписом установлено, що „порушення порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції тягне за собою накладення штрафу на осіб, які переміщують такі товари, від десяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією таких товарів“.
Унукович Р.А. зазначав, що такий вид санкції, як штраф із конфіскацією товарів, є безальтернативним і „не залишає суду можливості знизити визначену статтею міру адміністративної відповідальності, вирішити питання застосування конфіскації частково чи не застосування взагалі, беручи до уваги конкретні деталі кожної справи і пом’якшувальні обставини, та зобов’язує суд застосовувати конфіскацію у кожному випадку доведення вини особи у вчиненні даного адміністративного правопорушення“.
У Рішенні Конституційний Суд України врахував юридичні позиції Суду, що є значущими для цієї справи, а також практику Європейського суду з прав людини, за визначенням якого такі адміністративні стягнення, як адміністративний арешт і значні адміністративні штрафи, є співмірними з кримінальним покаранням.
Держава (орган державної влади), уживаючи відповідних заходів контролю за порядком переміщення товарів до або з непідконтрольних територій України, на думку Конституційного Суду України, має легітимну мету, адже контроль за рухом товарів не лише впливає на стан обороноздатності держави, можливість стримування збройної агресії, а й сприяє зменшенню кількості інших злочинів/правопорушень.
Водночас у Рішенні Суд зазначив, що для досягнення легітимної мети в разі застосування обмежень щодо реалізації конституційних прав і свобод законодавче унормування порядку притягнення особи до юридичної відповідальності обов’язково має ґрунтуватися на конституційному принципі індивідуалізації юридичної відповідальності.
Конституційний Суд України зауважив, що зі змісту частини першої статті 2043 Кодексу випливає, що законодавець не визначив справедливої міри адміністративної відповідальності для досягнення легітимної мети, внаслідок чого суди, зважаючи на імперативний характер оспорюваного припису вказаної статті Кодексу, не можуть забезпечити індивідуалізацію такої відповідальності залежно від обставин справи з огляду на неможливість змінити вид адміністративного стягнення з урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди, наявності обставин, що пом’якшують або обтяжують відповідальність.
Як убачається з матеріалів справи, на Унуковича Р.А. накладено штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із конфіскацією переміщуваного товару – готівкових коштів у загальній сумі 3500 доларів США – без урахування наданих ним доказів правомірності (законності) набуття переміщених грошових коштів з огляду на імперативний характер норми щодо конфіскації переміщуваного товару.
Конституційний Суд України вважає, що застосування припису частини першої статті 2043 Кодексу унеможливлює розв’язання судом питання доцільності застосування до винної особи стягнення у вигляді конфіскації товарів та не забезпечує досягнення справедливого балансу між вимогами публічних інтересів та захистом права власності особи, а отже, цей припис Кодексу допускає невиправдане позбавлення такого права, оскільки встановлює, що обов’язковій конфіскації підлягає будь-який товар у будь-якому випадку в повному обсязі незалежно від правомірності джерела його походження, мети подальшого використання та негативного впливу такої конфіскації на майновий стан особи.
У Рішенні Суд також зазначив, що припис Кодексу, визнаний неконституційним, втрачає чинність через шість місяців із дня ухвалення Судом цього Рішення.
Верховна Рада України з дня ухвалення цього Рішення, але не пізніше шести місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, має привести нормативне регулювання, установлене приписом абзацу другого частини першої статті 2043 Кодексу, що визнане неконституційним, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням.
Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.