Районний суд заочним рішенням позов чоловіка про розірвання шлюбу задовольнив, але згодом за заявою дружини своєю ухвалою скасував це заочне рішення й постановив розглядати справу за правилами загального позовного провадження.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: "ВС роз'яснив нюанси щодо звільнення від авансування винагороди арбітражному керуючому"
Про це повідомляє прес-служба ВС.
Чоловік оскаржив зазначену ухвалу в апеляційному суді, який задовольнив його скаргу, скасував відповідну ухвалу районного суду та відмовив у задоволенні заяви відповідачки про перегляд заочного рішення.
Апеляційний суд зазначив, що хоча ухвала про скасування заочного рішення не входить до переліку ухвал, визначених ст. 353 ЦПК України як таких, що підлягають оскарженню окремо від рішення суду, однак скасування цієї ухвали є необхідним та можливим відповідно до ч. 9 ст. 10 ЦПК України (аналогія закону). При цьому апеляційний суд зважав на те, що рішення суду по суті спору при повторному розгляді позову про розірвання шлюбу ухвалити неможливо у зв’язку з небажанням сторін відновлювати свої шлюбні відносини та враховуючи, що кожен із них має іншу нову сім’ю.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду скасував постанову апеляційного суду та направив справу на розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження, навівши таке правове обґрунтування.
Частиною 1 ст. 353 ЦПК України визначено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку. Ухвали про задоволення заяви про перегляд заочного рішення у цьому переліку немає.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (ч. 2 ст. 353 ЦПК України). Цей припис згідно з позицією Конституційного Суду України слід розуміти так, що будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку самостійно або разом із рішенням суду (абз. 5 підпункту 3.2 п. 3 мотивувальної частини Рішення КСУ від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на суд, складовою якого є право доступу до правосуддя, в аспекті апеляційного оскарження ухвали місцевого суду може бути обмежено на національному рівні з легітимною метою та із забезпеченням пропорційності при застосуванні відповідних правових засобів, передбачених процесуальним законом. Наведене не має наслідком порушення права на доступ до правосуддя.
Верховний Суд врахував, що ухвала про задоволення заяви про перегляд заочного рішення не перешкоджає подальшому провадженню у справі (не є остаточним рішенням), а тому особа має право включити до апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції заперечення на вказану ухвалу. Таке відтермінування реалізації права на апеляційне оскарження питання, яке не перешкоджає подальшому провадженню у справі, є розумним обмеженням, покликаним перешкодити хаотичному руху справи, і є передбачуваним для заявника з огляду на зміст ст. 353 ЦПК України.
Із постановою Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 668/8268/15-ц (провадження № 61-13155св20) можна буде ознайомитися в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Нагадаємо, ВС опублікував огляд рішень ЄСПЛ за листопад 2020 року.