Верховний Суд звернув увагу, що межі історичного ареалу м. Києва закріплені на нормативному рівні згідно з історико-містобудівним опорним планом міста Києва, який входить до складу Генерального плану м. Києва до 2020 року.
Читайте також: «Підстави для вжиття заходів забезпечення позову: позиція КАС ВС»
Про це повідомляє пресслужба ВС.
Тому є правомірними вимоги Державної інспекції архітектури та містобудування України (ДІАМ) про необхідність дотримання в містобудівних умовах та обмеженнях (МУО), наданих для проєктування об’єкта будівництва в межах історичного ареалу, обмежень щодо гранично допустимої висотності такого об’єкта будівництва, які встановлені текстовою частиною Генерального плану м. Києва, зокрема для збереження історико-культурної спадщини та історичного ландшафту центральної планувальної зони.
У справі, що розглядалася, товариство просило суд скасувати припис ДІАМ України про усунення порушень містобудівної діяльності шляхом приведення вимог МУО для проєктування об’єкта будівництва «Реконструкція нежитлової будівлі – корпус № 4 (літ Е) під адміністративну будівлю з паркінгом» до положень Генерального плану м. Києва, а також рішення про зупинення дії МУО.
Підставою для прийняття оскаржуваних рішень стало виявлення порушень щодо гранично допустимої Генпланом висотності об’єкта будівництва під час здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду. Такі обмеження передбачені з огляду на те, що земельна ділянка, на якій розміщено об’єкт будівництва, розташована в межах історичного ареалу м. Києва, в центральній планувальній зоні м. Києва, в зоні регулювання забудови І категорії.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, задовольнив позовні вимоги товариства. При цьому суди виходили з того, що віднесення певної території до зони охорони пам’яток без визначення меж і режимів використання цієї зони відповідною науково-проєктною документацією та без їх затвердження відповідним органом охорони культурної спадщини не наділяло її тим обсягом правового захисту, що передбачений чинним законодавством для зон охорони пам’яток.
Касаційний адміністративний суд у складі ВС скасував рішення судів нижчих інстанцій та ухвалив нове рішення – про відмову в задоволенні позову, зазначивши, що Генеральний план міста Києва до 2020 року є нормативно-правовим актом, який офіційно оприлюднено, а історико-архітектурні опорні плани, у яких визначено межі історичних ареалів, є науково-проєктною документацією, що розробляється у складі генеральних планів історичних населених місць, та основою для проєктних рішень у генеральних планах і детальних планах територій історичних населених місць.
Станом на час виникнення спірних правовідносин історичний ареал м. Києва визначався в історико-архітектурному опорному плані, що є частиною Генерального плану м. Києва, а тому вимоги ДІАМ України про необхідність дотримання в МУО обмежень щодо гранично допустимої висотності об’єкта будівництва є правомірними.
Крім того, містобудівні умови та обмеження, які не відповідають генеральному плану населеного пункту та іншій містобудівній документації на місцевому рівні, не можуть вважатися такими, що враховують громадські і приватні інтереси при плануванні й забудові територій, власників будівель, що оточують місце будівництва, а тому порушують основи містобудування, визначені в ст. 5 Закону України «Про основи містобудування» та ст. 2 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
У цій справі Верховний Суд також врахував, що у центральній планувальній зоні м. Києва як столиці України встановлено особливі вимоги та додаткові обмеження щодо здійснення господарської діяльності, зокрема будівельної, які спрямовані на збереження об’єктів культурної спадщини, у тому числі тих, що занесені до списку Світової спадщини ЮНЕСКО, на запобігання їхньому руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь. Для цього на органи місцевого самоврядування м. Києва покладено додаткові зобов’язання та підвищену відповідальність за результати здійснення ними заходів щодо збереження і відновлення пам’яток історії, культури, релігії, архітектури та містобудування.
Для здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду за виконанням органами місцевого самоврядування делегованих повноважень у сфері містобудівної діяльності утворено ДІАМ України. Приписи й рішення цього органу, прийняті ним у межах своїх повноважень та спрямовані на реалізацію їхніх завдань і функцій щодо усунення суб’єктами містобудування порушень законодавства про охорону культурної спадщини та існуючих планувальних обмежень, є обов’язковими для виконання всіма суб’єктами, яким вони адресовані, оскільки у протилежному випадку це може призвести до легалізації відповідних порушень і хаотичної забудови історичного центру м. Києва дисгармонійними висотними будівлями.
Постанова Верховного Суду від 16 серпня 2023 року у справі № 640/34187/21 (провадження № К/990/18509/23) за посиланням.