Дачно-будівельний кооператив «Трудовий відпочинок» та громадянин звернулися до суду з позовом, у якому просили визнати протиправними й скасувати містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки біля моря в Одесі, видані Департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради компаніям-забудовникам, які є третіми особами у справі.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: "ВС опублікував черговий щомісячний огляд судової практики КЦС ВС за вересень 2021 року"
Про це повідомляє пресслужба ВС.
Позивачі зазначили, що спірні містобудівні умови та обмеження порушують екологічні права територіальної громади м. Одеси і членів дачно-будівельного кооперативу, що проживають у безпосередній близькості із земельною ділянкою (біля підніжжя схилу), на якій проводяться роботи з будівництва дев’ятиповерхового апартамент-комплексу «Ля мер». Земельна ділянка під будівництво розташована в прибережно-захисній зоні (пляжній зоні – менше 100 м від урізу води), що може призвести до погіршення екологічної ситуації та забруднення Чорного моря.
Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, закрив провадження у цій справі, дійшовши висновку, що цей спір у справі не є публічно-правовим, оскільки спрямований на захист майнових прав, що унеможливлює його розгляд за правилами адміністративного судочинства.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду вважає помилковими та передчасними висновки судів попередніх інстанцій, оскільки правовідносини, що склалися між учасниками цієї справи, стосуються захисту екологічних прав та наявністю у позивачів саме екологічного, а не майнового інтересу.
Суд указав, що цьому публічно-правовому спору притаманні всі критерії адміністративної юрисдикції:
– присутність у спірних публічно-правових відносинах суб’єкта владних повноважень (у цій справі – Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради);
– спірні відносини мають саме адміністративно-правову природу (у цій справі існують відносини з приводу видачі містобудівних умов та обмежень, які є саме адміністративно-правовими відносинами);
– суб’єкт владних повноважень у спірних публічно-правових відносинах здійснює адміністративні повноваження (відповідач ухвалив адміністративний акт – акт індивідуальної дії);
– спірні публічно-правові відносини регулюються нормами адміністративного права, зокрема Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», Законом України «Про архітектурну діяльність»;
– спірні публічно-правові відносини виникли у сфері публічного адміністрування (відповідач здійснює адміністративні повноваження з приводу видачі містобудівних умов та обмежень).
Колегія суддів погоджується з доводами позивача щодо наявності в нього екологічного інтересу у цій справі та необхідністю захисту саме екологічних прав при оскарженні спірних містобудівних умов та обмежень.
З аналізу норм Конституції України (ст. 50, ч. 7 ст. 41, ст. 66), Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» (ст. 10), а також Орхуської конвенції (ратифікованої Законом України від 6 липня 1999 року № 832-ХІV) випливає, що право/ на судовий захист порушеного конституційного права на безпечне довкілля належить кожному та може реалізовуватися громадянами особисто або спільно – через об’єднання громадян (громадськість).
Верховний Суд зазначив, що у цій справі немає спору про право, а дослідженню підлягають виключно владні управлінські дії та рішення органу місцевого самоврядування у сфері містобудівної діяльності на предмет їх відповідності вимогам законодавства.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позивачі у цій справі мають право на звернення до адміністративного суду в порядку, передбаченому КАС України, із позовом про скасування спірних містобудівних умов та обмежень, оскільки звернулися за захистом своїх екологічних прав та інтересів і такий захист перебуває у сфері контролю саме адміністративних судів.
Постанова Верховного Суду від 2 листопада 2021 року у справі № 420/2719/20 (адміністративне провадження № К/9901/27778/21) – за посиланням.