Другий день IX Судового форуму: «Вектор розвитку-2020» Асоціації правників України був присвячений темам якості законодавства, аспектам інвестиційної привабливості, мораторіям на стягнення з державного сектору економіки та альтернативним способам вирішення спорів.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: "Судова реформа та незалежність суддів: перший день IX Судового форуму"
З вітальними словами на початку заходу до учасників звернулася голова відділу реформ сектору правосуддя департаменту правосуддя та правового співробітництва Ради Європи Ліліт Данеґян-Босслер: «Мені дуже приємно, що наш департамент має змогу брати участь у цьому форумі 9-й рік поспіль, де юристи, адвокати, представники державної влади обговорюють важливі питання правосуддя в Україні. Впевнена, що такі професійні дискусії підштовхнуть до продовження судової реформи».
Президент асоціації правників України, партнер VB PARTNERS, адвокат Денис Бугай, відкриваючи другий день форуму, зазначив, що незважаючи на незвичний формат (адже не вистачає повної зали та живих коментарів), «сьогодні ми починаємо важливий день нашого заходу».
Під час першої сесії обговорювали якість законодавства та його вплив на інвестиційну привабливість України. Модераторами виступили менеджерка проєкту Ради Європи «Підтримка впровадження судової реформи в Україні» Ірина Кушнір та народна депутатка України Людмила Буймістер, яка зазначила: «Наразі ми знаходимося у непростому становищі. Ми всі нещодавно спостерігали за конституційною кризою, що якнайкраще показує необхідність покращення не тільки інвестиційного клімату, а й функціонування державної системи загалом».
Керівниця сектору в складі відділу департаменту виконання рішень ЄСПЛ Генерального директорату з прав людини та верховенства права Ради Європи Клер Браун присвятила свій виступ важливості системи виконання рішень і вказала, що загалом цей процес має бути максимально прозорий: «Для питання права та правового визначення необхідне дотримання принципу законності. Європейський Суд неодноразово підкреслював, що наявність нормативного закріплення має відповідати гарантіям, правилам права, і має бути усунене будь-яке свавілля держави щодо права. Положення закону мають бути зрозумілі суспільству, а це, у свою чергу, покращить інвестиційну ситуацію України, адже нечіткість законодавства дає можливість вільного тлумачення положень закону».
Експертка вказала, що окрема сфера, якій Європейський Суд приділив увагу у межах аналізу якості законодавства, — це діяльність правоохоронних органів, адже інвестор хоче бути впевнений, що його права будуть захищені. «Щодо принципу належного врядування, то можна сказати про необхідність регулювання пропорційного втручання в особисте життя з боку держави. Є проблеми, які стосуються створення належного інвестиційного клімату, адже інвестори мають бути переконані в якості законів та справедливості суду у питаннях захисту інтересів», — додала пані Браун.
Керівник департаменту аналітичної та правової роботи Верховного Суду, д.ю.н. Расім Бабанли відзначив, що протягом 2020 р. на розгляді Конституційного Суду перебувало 4 конституційних подання. Одне з них стосувалося судової реформи — Верховним Судом було подано подання щодо неконституційності зменшення кількості суддів ВС з 200 осіб до 100, щодо зменшення базового посадового окладу суддів, ліквідації ВККС України, дисциплінарної відповідальності суддів тощо. КСУ задовольнив це подання, адже зміна кількості суддів призведе до розбалансування та нестабільності системи.
«Інше конституційне подання стосувалося введених карантинних обмежень. КСУ зайняв позицію визнання такої постанови порушенням права на пересування, а також вказав на те, що такі обмеження можуть бути прийняті тільки законом, а не постановою, а отже, Кабмін вийшов за межі своїх повноважень», — нагадав спікер. Наступним стало подання щодо конституційного імунітету Президента України. «Суд, аналізуючи це питання, дійшов висновку, що ст. 105 Конституції України не зовсім зрозуміла громадянам. Також було виявлено, що лише одне рішення КСУ стосувалося імунітету Президента України. Аналіз наукових праць теж свідчить про розподілення думок щодо меж імунітету до притягнення до відповідальності. Вивчення цих питань виявило необхідність тлумачення такого положення. Четверте конституційне подання стосувалося мораторію на виконання судових рішень», — додав Расім Бабанли.
Радник юридичної групи LCF Іван Бондарчук розкривав питання інвестиційної привабливості і зазначив, що індекс інвестиційної привабливості України за першу половину 2020 р. за 5-бальною шкалою становить 2,51: «Цей показник був виведений з таких підстав: 62% CEO не задоволені інвестиційним кліматом, слабка судова система, відсутність прогресу щодо забезпечення верховенства права та нестабільний політичний вектор». Основними ризиками для інвестора, за словами пана Бондарчука, є політичні ризики, кредитні та фінансові, макроекономічні, верховенство права та виконання договорів.
Менеджер з розвитку бізнесу в Україні Scatec Solar Станіслав Тарасов нагадав, що інвестиційна діяльність полягає у взаємодії уряду та галузі, наприклад, енергетичної, спрямованій на партнерство. «Уряд очікує від інвестора виконання певних зобов’язань, і вони мають свою частку відповідальності у державі. У свою чергу, інвестори хочуть бачити у цій країні реальний захист своїх прав у питаннях тарифів, податків, вирішення спорів та змін законодавчого порядку. Будь-яка нестабільність призводить до репутаційних ризиків, і якщо нормативна база змінюється, інвестор не відчує себе стабільно і мусить передбачати це у своїй стратегії розвитку у цій країні».
Другу сесію модерував керуючий партнер юридичної фірми «Горецький і Партнери» Олег Горецький. Він окреслив тему обговорення і поставив ключове питання дискусії: як саме потрібно та можна тлумачити введені мораторії на стягнення з державного сектору економіки — як засіб захисту державних інтересів чи порушення прав інвесторів?
Керівник відділу департаменту виконання рішень ЄСПЛ Генерального директорату з прав людини та верховенства права Ради Європи Павло Пушкар зазначив, що перші рішення ЄСПЛ вводили мораторій на смертну кару, тобто розглядалися у позитивному аспекті, а зараз на перший план виходить економічний аспект. Тому нині мораторій згадується Європейським судом як одна з проблеми невиконання судових рішень. «Мораторій по суті — це своєрідна заборона на звернення до суду, оскарження рішень та дій влади. Мораторії завжди були тимчасовими заборонами і використовувалися як метод регулювання. Зараз правова природа мораторіії, на жаль, змінилася, вони стали постійними, що зумовило ряд проблем. Перш за все, мораторії мають відповідати загальним принципам права, а здійснення приватно-публічного регулювання за допомогою мораторію — сумнівний спосіб регулятивної діяльності. Мораторій у світовій практиці використовується дуже рідко, тільки у кризових ситуаціях», — відзначив пан Пушкар.
Заступниця міністра юстиції України з питань європейської інтеграції Валерія Коломієць пояснила, що сьогодні мораторій на банкрутство державних підприємств використовується як спосіб вирішити кризове питання, навіть якщо воно порушує права людини, інтереси суспільства і принципи права: «Багатьом вигідно не виконувати рішення, не завершувати історію підприємства, не змінювати його. Є така думка, що було б доцільніше визначити, які державні підприємства найбільш невигідні для бюджету, не приносять жодної користі і є баластом. Тоді треба планувати, що з ними робити, а мораторій на стягнення може застосовуватися тільки тимчасово. При цьоому всі судові рішення, укладені контракти мають бути виконані».
Важливим аспектом, на думку Валерії Коломієць, є необхідність на базі спільної координації напрацьовувати механізми, карти введення та виведення мораторіїв. Треба провести глибоку експертно-економічну оцінку впливу таких мораторіїв на верстви населення. «Неефективність діяльності державних підприємств — це відповідальність виконавчої влади, проте у нас назбиралося чимало стратегічних питань до законодавчої влади. Саме тому потрібен майданчик для розробки та реалізації спільних проєктів для вирішення цих питань», — додала пані Коломієць.
Народний депутат України Тарас Тарасенко, аналізуючи введені мораторії на банкрутство державних підприємств, на прикладі специфіки банкрутства підприємств ДК «Укроборонром», відзначив, що зараз для деяких суб'єктів господарювання, підприємств мораторій необхідний для контролю їхньої роботи та забезпечення управління нею: «При вирівнянні ситуації в роботі підприємств такі мораторії згодом втратять необхідність, але поки що такий засіб потрібен для регулювання та менеджменту їхньої діяльності».
Партнер юридичної групи LCF, арбітражний керуючий, адвокат Олена Волянська розповідала про особливості мораторію на стягнення з АТ «Укрзалізниця» за зобов’язаннями ДП «Донецька залізниця». Перш за все, адвокат окреслила передумови мораторію, серед яких: утворення ПАТ «Укрзалізниця» шляхом злиття підприємств залізничного транспорту, окупація АР Крим, частини Донецької та Луганської областей, кредитна заборгованість ДП «Донецька залізниця» на суму 3 577 917 000 грн та судові спори щодо стягнення кредитного боргу. «Законом України від 12.01.2019 р. було встановлено, що на період мораторію підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо звернення стягнення на активи АТ «Укрзалізниця» за зобов’язаннями «Донецької залізниці». У цій справі також виникали питання з правонаступництвом ПАТ «Укрзалізниця», які були вирішені постановою ВП ВС від 16 червня 2020 р., що вказала на прийняття ПАТ «Укрзалізниця» усього майна та усіх зобов’язань підприємств, які припинилися шляхом злиття. На жаль, ці рішення виконати поки що не вдається».
«Говорячи про те, що нам робити з мораторіями, варто усвідомити, що наразі ми не можемо собі дозволити скасувати повністю усі мораторії, але має бути напрацьований план їх скасування. Слід провести аудит, визначити нестратегічні підприємства і продумати механізм реструктуризації боргів у порядку, зрозумілому для інвестора», — підсумувала пані Олена.
Зі спеціальною доповіддю на тему «Двосторонні договори як захист іноземних інвестицій та наслідки їх розірвання» виступив старший міжнародний арбітражний радник Arnold&Porter Кабір Дуггал. Свій виступ він розпочав з окреслення походження захисту інвестицій, поняття іноземних інвестицій і зазначив, що зараз основні дебати ведуться саме в розвинутих країнах, а не в країнах, які розвиваються, як це було раніше. Серед способів захисту іноземних інвестицій Кабір Дуггал назвав політичні страховки, ті засоби, що можна передбачити у контрактні, державні гарантії, застосування іноземного інвестиційного права тощо.
«Також у ролі захисту іноземних інвестицій можуть виступати двосторонні угоди. Як правило, ці угоди невеликі за змістом. У першій частині визначається, хто є іноземним інвестором, що він може оскаржувати, тобтщо в широкому сенсі вважається інвестиціями і служить об’єктом договору. Далі йде по змісту порядок експропріації, вказується справедливе, рівне значення держави та інвестора і окреслюються «парасолькові положення» захисту. Важливим аспектом є застереження про те, що у разі невиконання державою своїх обов’язків вона має заплатити інвестору гроші. Проте треба довести, що держава не виконала свої зобов’язання, і це, як правило, відбувається через арбітраж, колегії суддів. Зазвичай інвестор і держава мають різні погляди на одну ситуацію».
Спікер навів приклади вирішення цього питання в різних країнах. Для вирішення спорів між інвесторами та державою європейські держави притримуються думки створення першої та апеляційної інституцій системи захисту інвестора. Американський підхід ставить під сумнів такий вид вирішення інвестиційних спорів. Бразилія взагалі не підтримує інвестиційний арбітраж, адже там панує думка, що інвестор не може позиватися до держави. Індія дозволяє звертатися до інвестиційних арбітражів, проте спочатку такі спори мають протягом 5 років вирішуватися в національних судах.
Заключна, третя сесія форуму була присвячена альтернативним способам вирішення судових спорів. Її модерувала заступниця голови МКАС при ТПП України Інна Ємельянова.
Розпочав обговорення заступник міністра юстиції України Олександр Банчук. Він розповів про законопроект №3411, який спрямований на відновлення довіри до системи третейських судів, та зазначив, що документ пропонує жорсткі, але однозначні кроки для відновлення довіри, і вже є рішення комітету з питань правової політики про підтримку цього законопроекту та відхилення альтернативних.
Спікер розповів, що законопроект передбачає короткі і зрозумілі кроки: «Протягом 6 місяців з моменту набрання ним чинності засновники нинішніх третейських судів повинні отримати висновки Третейської палати про відповідність їх вимогам Закону». Однією з основних вимог є те, що засновником третейського суду може бути тільки неприбуткова організація, яка знаходиться у статусі неприбуткової не менше 5 років і пройде перереєстрацію у Міністерстві юстиції: «Якщо якийсь із цих кроків не виконано, законопроектом надається підстава для Міністерства юстиції скасувати реєстрацію відповідного третейського суду. Таким чином відсіються «мертві суди» і залишаться лише ті, які готові працювати у нових умовах». Пан Банчук додав, що через 3 роки після перереєстрації третейському суду має бути надано право розглядати справи про нерухомість.
Голова Третейської палати України, голова Третейського суду при ТПП України, член правління Фундації DEJURE Тарас Шепель у своїй доповіді окреслив шляхи відновлення довіри до третейських судів і роль у цьому Третейської палати. Спікер розповів, що з загальним станом Третейських судів в Україні можна детально ознайомитися у звіті Третейської палати 2018 р., в якому було проаналізовано всі діючі третейські суди в Україні: «З понад 500 зареєстрованих судів близько половини не розглянули жодної справи і близько двох третин недоступні до комунікації, тому основними новаціями законопроекту №3411 є підвищення вимог до самих третейських судів в аспекті їх публічності». Пан Шепель наголосив, що третейські суди в обов’язковому порядку повинні мати оприлюднені документи, положення, регламент, список суддів та бути здатними відповідати на кореспонденцію: «До Третейської палати надходить багато скарг з тієї причини, що люди не можуть знайти Третейський суд або його рішення».
Спікер розповів, що запропонована законопроектом модель полягає у тому, що третейська спільнота має сама визначити остаточні вимоги для третейських судів: «Коли цей закон набере чинності, перше, що має відбутися — з’їзд третейських суддів, який визначить вимоги до третейських судів, і відповідно до цих вимог суди будуть проходити перереєстрацію». Експерт зазначив, що перереєстрація викликана страхами перед минулим і певними побоюваннями щодо майбутнього, і додав: «Основний актив третейського суду — його репутація, будь-який негативний публічний розголос про третейський суд чи його суддю нищить його репутацію, підриває довіру і призводить до того, що сторони не хочуть звертатися до цього суду».
Адвокатка, медіаторка, президентка ГС «Українська академія медіації» Луїза Романадзе розповідала про особливості запровадження медіації в Україні та очікування від нового законопроекту Кабміну щодо регулювання медіації: «Ми напередодні переломного моменту, прийняття законопроекту може істотно вплинути на розвиток медіації в Україні». Спікерка наголосила, що проблемою, котра гальмує розвиток медіації, є не відсутність законодавчого регулювання, а низька поінформованість населення і повільне формування довіри: «Прийняття закону може жодним чином не вплинути на сприйняття цієї процедури громадянами — якщо не буде довіри, не буде і розвитку». На думку експертки, необхідно по окремих категоріях справ робити обов’язкову інформаційну зустріч з медіаторами, на якій сторони можуть отримати інформацію про цю процедуру і прийняти рішення щодо її необхідності в конкретному випадку: «Має бути вибір, і цей вибір має бути свідомим».
Пані Романадзе розповіла, що за останні роки відбувся кардинальний стрибок у розвитку медіації, і висловила вдячність, що держава почала визнавати існування такої процедури, як медіація, її корисність та необхідність докладання зусиль для її розвитку. «Ми очікуємо на законопроект, але затримка у його прийнятті не вплине на розвиток медіації та розвиток діалогу з органами державної і судової влади. Якщо нам пощастить і закон цього року буде прийнятий, ми маємо багато планів на наступний рік щодо траєкторії руху», — підсумувала спікерка.
Керівниця та викладачка Українського центру медіації Галина Єрьоменко окреслила наступні кроки для розвитку медіації в Україні і зазначила, що український ринок змінюється, і медіація стає все більш популярним явищем. Крім того, пані Єрьоменко розкрила питання взаємовідносин медіації з державою та назвала виклики, які необхідно вирішити в рамках цих відносин. Серед таких викликів спікерка назвала роботу державних службовців як медіаторів, створення інформаційної кампанії не тільки для клієнтів, а й для суддів, вибір медіаторів — де їх узяти та якими вони повинні бути, забезпечення ресурсами процесу впровадження медіації тощо.
Членкиня Вищої ради правосуддя Лариса Швецова розповіла про власний досвід роботи з медіацією та зазначила, що на її думку як судді, на теперішній час більшість суддів уже знають, що таке процес медіації, і виступають за використання альтернативних способів вирішення конфліктів, бо це допоможе сторонам отримати той результат, якого вони прагнуть. Наразі суди перевантажені через нестачу суддівських кадрів, тому медіація як процедура позасудового врегулювання спорів дозволить розвантажити суди і надасть право особі самостійно вирішити конфлікт, який існує.
Продовжила обговорення старша юристка Asters, керівниця практики альтернативного вирішення спорів, експертка робочої групи з розробки закону про медіацію Юна Потьомкіна, яка розкрила питання регулювання бізнес-відносин шляхом медіації. Вона зазначила, що у цьому питанні почав з’являтися фактор свідомого вибору, і пояснила це тим, що так звана коронакриза вплинула на свідомий вибір і потребу альтернатив прийняття рішень. Спікерка розповіла про дослідження Гаазьким інститутом правових потреб українського малого та середнього бізнесу: «Цікавою є статистика: коли бізнес звертався для вирішення проблем саме до медіації, 75% були повністю задоволені рішенням, тоді як після звернення до суду проблема була вирішена лише у 25% респондентів». Пані Потьомкна додала, що дослідження визначило 3 основні перспективні напрями інновацій, які є найвагомішими для бізнесу: запит на рішення, яке остаточно вирішить правову проблему, керовані процедури, які допомагають сторонам у діловому спорі і доступні, швидкі онлайн і офлайн процедури за участі третіх осіб. «На мою думку, інструменти медіації на 100% відповідають цим запитам», — запевнила. юристка Коментуючи законопроект №3504, вона висловила сподівання, що його прийняття буде успішним: «Законопроект, що ми маємо на сьогодні, є унікальним збалансованим продуктом та результатом діалогу між державою та юридичною спільнотою». І додала, що ключовими аспектами документа є його рамковий характер, принцип поширеної дії, мінімальне державне регулювання та закріплення тільки основних положень щодо процедури медіації.
Голова правління ГО «Інститут миру і порозуміння» Роман Коваль у своїй доповіді розвінчав міф про те, що відновне правосуддя є медіацією у кримінальних справах, навів приклади міжнародних документів, які регулюють відновне правосуддя, та підкреслив, що у кримінальному провадженні медіація є виправленням завданої шкоди не тільки для потерпілого, а й для особи, що вчинила правопорушення.
На завершення форуму із заключним словом виступила менеджерка проєкту Ради Європи «Підтримка впровадження судової реформи в Україні» Ірина Кушнір, яка подякувала всім учасникам, співорганізаторам та експертам форуму та висловила сподівання, що кроки на шляху до розвитку судової системи в Україні будуть максимально ефективні, і на Х Судовому форумі буде можливість це підтвердити.