ПЕРЕКЛАД. У справі Вінклер проти Хендлі (Winkler v Hendley) 2021 FC 498 Федеральний суд прагне нагадати нам про важливість відокремлення фактів від вимислу в розповідях про реальні події з життя. Якщо автор представляє щось як факт, коли це було насправді белетризованим, він може втратити здатність захищати белетризацію.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: "Зміни до Законів КНР з інтелектуальної власності набули чинності"
У 1954 р. Томас П. Келлі, один з найталановитіших канадських кримінальних авторів, опублікував популярний канадський роман «Чорні Доннеллі» (The Black Donnellys), в якому детально описувалися подвиги сумно відомої родини Доннеллі з Лукана, Онтаріо. У 2004 р. автор Нейт Хендлі опублікував свій звіт про трагедію Доннеллі під назвою «Чорні Доннеллі; Обурлива історія найбільш смертоносної ворожнечі Канади».
Хендлі визнав, що використовував книги Келлі та інші джерела для дослідження, але стверджував, що оскільки опис подій Келлі був фактичним та історичним документальним твором, Келлі та його наступники не могли претендувати на авторські права на описані ним події.
Суд відхилив позицію позивача про те, що книга Келлі була твором історичної белетристики або біографічної белетристики, постановивши: «Автор, який публікує те, що вважається документальним історичним звітом, не може пізніше стверджувати, що ця розповідь насправді є вигаданою, щоб уникнути принципу, що на факти немає авторського права» (п. 4).
Дійшовши такого висновку, Федеральний суд підтвердив давній принцип відсутності авторських прав на факти, як було викладено в Апеляційному суді Онтаріо у справі «Дікс проти Уеллса» [1931] OR 818, 1931 CanLII 157 (CA). Оцінюючи, чи відбулося істотне копіювання роботи Келлі, Суд посилався на справу Верховного суду «Cinar Corporation v Robinson», 2013 SCC.
Продовжуючи проводити цілісний аналіз, Суд пояснює, що оцінка того, чи копіювалася «істотна частина» будь-якої з книг, визначається щодо оригінальності твору, який гарантує захист Закону про авторське право. Крім того, Суд розглянув причини громадського порядку для відмови від захисту фактів. Він зазначив, що надання фактичних робіт у суспільне надбання є суспільним благом, щоб їх можна було протестувати, оскаржити, перевірити чи спростувати.
Позивач наполягав на тому, що велика частина книги Келлі є помилковою або вигаданою, а також стверджував, що принцип відсутності авторського права у фактах не може застосовуватися в цьому випадку. Зокрема, позивач ідентифікував уривки з книги Келлі, вважаючи, що вони були прикрашені або повністю винайдені Келлі, але пізніше виявилися у книзі Хендлі. На думку позивачів, включення Хендлі вигаданих подій склало порушення авторських прав.
Після ретельного аналізу наданих доказів Суд виявив, що у виданні книги Келлі, поданої до Суду, автор за допомогою кількох тверджень у книзі вважав роботу, навіть посилаючись на джерело своєї інформації як на очевидців і свідків, які безпосередньо обізнані про події Доннеллі.
Таким чином, Суд дійшов висновку, що якщо автор представляє твір як такий, що історично склався, той же автор не може скаржитися в позові про порушення авторських прав, що наступний автор йому повірив і покладався на факти, які були представлені як істинні. Суд зазначив, що «автор не може прагнути спростувати власну історичну версію і таким чином претендувати на авторське право на «факти», які в ній містяться, на підставі того, що ці факти не відповідають дійсності» (§97).
Якщо рішення залишається чинним, слід зазначити, як цілісний аналіз буде застосовуватися до науково-популярних та історичних творів. Канада не виключає незахищені елементи поза аналізом суттєвості та не слідує аналізу «абстракція-фільтрація-порівняння». Проте рішення підтверджує, що захищається вираження, відбір і систематизація фактів (історія, представлена як факт), а не лежать в основі факти (як вони представлені).
У цій справі Суд встановив, що структура, тон, тема, атмосфера та діалог основних уривків, на які посилалися позивачі, були скопійовані або з позиції кількості, або з позиції якості. За наявності подібності Суд встановив, що подібні формулювання або характеристики не були «особливо важливими або оригінальними аспектами розповіді історії» (п. 152). До того ж Суд встановив, що було мало доказів навмисного прийняття для економії часу та зусиль. Як наслідок, Хендлі «по суті, розповів ту ж історичну казку по-іншому» (п. 153).
Це рішення є важливим нагадуванням для справжніх шанувальників злочинності, авторів наукової літератури та істориків. Захист авторських прав може не спрацювати, якщо ви стверджуєте, що даєте фактичний звіт про події, проте ваше первісне вираження цих подій (наприклад, ваше розміщення і компіляція фактичного матеріалу) будуть захищені авторським правом. Автори, які сподівалися довести барвисту імітацію або небуквальне копіювання науково-популярних та історичних творів, можуть надалі мати справу з важкою боротьбою в суді.