Під час розгляду справи у Страсбурзі, що стосувалася питання компенсації за порушені права, на національному рівні були врегульовані питання, що стосувалися цієї справи. На цій підставі ЄСПЛ вирішив вилучити частину заяви.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: "ЄСПЛ пояснив, коли і чому суд має слухати сторони у справі".
Про це йдеться у рішенні у справі "Кайнар та інші проти Туреччини" (заяви №21104/06, №51103/06 та №18809/07), зазначає "ECHR: Ukrainian Aspect".
Як і у справі «Дімопулос проти Туреччини» (№37766/05), в даній ситуації зміни у законодавстві 2004 р. позбавили громадян Туреччини Начі Кайнара, Айше Бозтепе та Джемиле Бюрге Кушмана можливості зареєструвати їхні земельні ділянки. Посилаючись на ст. 1 Протоколу №1 (захист власності) Конвенції, вони поскаржилися до ЄСПЛ на те, що зазнали порушення свого права на користування своїм майном.
Як зазначається, суд був готовий визнати, що поправка була спрямована на захист навколишнього середовища, що було законною метою і відповідало загальним інтересам. Але заявники не отримали жодної компенсації і уряд не покладався на жодні виняткові обставини для того, щоб обґрунтувати повну відсутність будь-якого присудженого відшкодування.
Що стосується справедливої компенсації відповідно до ст. 41 Конвенції, то у Страсбурзі звернули увагу на свіжий указ президента №809, що набрав чинності 8 березня 2019 р. Документ розширив повноваження національного органу - ради з питань компенсації. В указі було визначено процедуру отримання компенсації у справах, в яких ЄСПЛ виявив порушення ст. 1 Протоколу №1 Конвенції, але не приймав рішення щодо вимог справедливої сатисфакції згідно зі ст. 41 Конвенції (що було в цій справі) або вирішив відкласти питання.
Так, посилаючись на допоміжний характер механізму захисту прав людини відповідно до Конвенції, Суд дійшов висновку, що звернення до ради з питань компенсації могло надати можливість отримати компенсацію від органів влади. Таким чином це було належним засобом задоволення вимоги відшкодування за встановлене порушення ст. 1 Протоколу №1. У цьому контексті Суд нагадав, що національні органи влади, безперечно, знаходилися в найкращому положенні для оцінювання будь-якої завданої шкоди і мали відповідні правові та технічні засоби для того, щоб покласти край порушенню Конвенції і дозволити надати відшкодування.
Читайте також: "Суд у ЗМІ: ЄСПЛ враховує мету, зміст та форму подачі інформації про розслідуваний злочин".
Таким чином ЄСПЛ визнав, що національне законодавство Туреччини вже дозволяло відшкодування за порушення, виявлене в цій справі. Суд вважав, що не було необхідним приймати рішення щодо грошових вимог, поданих заявниками, і вирішив вилучити частину заяви відповідно до ст. 41 Конвенції щодо матеріальної та моральної шкоди. Разом із тим Євросуд виявив, що тривалість провадження (близько 10 років) не відповідала вимозі розумного строку. Таким чином він констатував порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції.
З текстом прес-релізу рішення ЄСПЛ у справі "Кайнар та інші проти Туреччини" (заяви №21104/06, №51103/06 та №18809/07) у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ "Дроздова та партнери" Олени Дроздової можна ознайомитися тут.