Індивідуальна потреба у безпеці є однією із ключових складових «найкращих інтересів дитини», що слід враховувати у процедурі усиновлення.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: "Заборонена агітація під час виборчої кампанії: коли покарання порушує Конвенцію"
Європейський суд з прав людини ухвалив рішення у справі «Джесіка Марчі проти Італії» (заява № 54978/17), повідомляє інформаційний ресурс «ECHR. Ukrainian Aspect».
У 2016 році відповідно до національного законодавства дитину, якій було півтора роки, було визнано покинутою і розпочато процедуру визнання її доступною для усиновлення.
В рамках цієї процедури Джесіка Марчі та її чоловік відповідно до поданої заяви про усиновлення отримали рішення про тимчасове розміщення цієї дитини «з юридичним ризиком».
Наступного року чоловіка заарештували за звинуваченнями у поширенні дитячої порнографії та сексуальному насильстві над неповнолітніми. Жінка заявила, що має намір проживати окремо від чоловіка і продовжуватиме піклуватися про дитину.
Втім, суд встановив, що умови утримання дитини вже не відповідали вимогам і ухвалив рішення, яким зобов’язав центр усиновлення запровадити заходи підтримки, спрямовані на створення найкращих можливих умов для інтеграції дитини в нову сім’ю.
Спроби оскаржити рішення не мали успіху (з огляду на сімейний контекст суди виходили з того, що залишатися у Д.Марчі не було в найкращих інтересах дитини) і зрештою дитину влаштували в нову сім’ю.
Тоді жінка звернулася до Європейського суду з прав людини. Посилаючись, зокрема, на ст. 8 (право на повагу до приватного та сімейного життя) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вона скаржилася на вилучення дитини, яку вона тимчасово виховувала протягом року.
Суд у Страсбурзі підтвердив, що національні суди встановили, що продовжувати жити в родині заявниці не було в інтересах дитини. І органи влади отримали складне і делікатне завдання встановлення справедливого балансу між конкуруючими інтересами. Але вони керувалися найкращими інтересами дитини, зокрема, її індивідуальною потребою в безпеці.
При цьому заявниця могла брати участь у провадженні. Їй була надана можливість звернутися до національного суду з проханням тримати дитину у себе вдома і вона могла висловити перед ним свою готовність співпрацювати з метою сприяння інтеграції дитини в нову сім’ю.
Отже, Суд дійшов висновку, що втручання у приватне життя заявниці відповідало вимогам статті 8 Конвенції і тому не було порушення цього положення.
З текстом прес-релізу рішення ЄСПЛ у справі «Джесіка Марчі проти Італії» (заява № 54978/17) у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та доцента кафедри кримінального права і правосуддя Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка С.Дем’янчука Олени Дроздової можна ознайомитися за посиланням.