Принципам документування воєнних злочинів проти архівів, інструментам збереження, можливостям використання задокументованої інформації присвятили тренінг для співробітників Державної архівної служби України експерти громадської організації “Фонд підтримки фундаментальних досліджень” Наталія Хендель, Микола Пашковський, Денис Рабомізо, Тимур Короткий.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Захід пройшов в Одесі на базі просвітницько-інформаційного простору «Територія пам’яті», на який вже встиг перетворитися нещодавно відкритий Музей геноцидів.
Учасниками тренінгу стали співробітники державних архівів Миколаївської, Одеської, Херсонської областей та Укрдержархіву. «Ми побачили дуже вмотивовану аудиторію архівістів з областей, які постраждали внаслідок російської агресії. Це ті люди, які розуміють наскільки важливу роль відіграють архіви в збереженні інформації про війну, що триває», – зазначив координатор напряму міжнародного гуманітарного/міжнародного кримінального права Міжнародної ради експертів Офісу генерального прокурора України, тренер із МГП Тимур Короткий.
«Оскільки це вже третій тренінг для Державної архівної служби України, у нас як тренерів було чітке розуміння контексту інформації й очікувань аудиторії. Херсонщина й частково Миколаївщина перебували під російською окупацією, вочевидь запитом від працівників архівів були знання як правильно задокументувати порушення міжнародного гуманітарного права, яким чином зібрана база інформації може бути використана для подальшого використання, зокрема відшкодування завданої шкоди архівним установам», – зауважила провідна наукова співробітниця Інституту інформації, безпеки та права НАПрН України Наталія Хендель.
З початком повномасштабного вторгнення всі державні архівні установи України отримали завдання комплектуватися документами на різних носіях (друковані, письмові джерела, фото та відео) про події війни. Про це «Юридичній Газеті» розповів Анатолій Хромов:
– З часом ми побачили певні правові лакуни в такому, скажімо, ініціативному документуванні. В результаті ми прийшли до того, що якщо є фахівці з міжнародного гуманітарного права – вони можуть нас навчити. Ми готові.
Йдемо різними шляхами, зокрема, підписано меморандуми з різними інституціями, які насправді вже зібрали сотні тисяч свідчень, пов’язаних із війною, й готові передати їх на зберігання держави.
У результаті хочемо робити все правильно, у відповідності не лише до українського законодавства, а й згідно з міжнародним правом.
Що, крім збереження інформації про війну для наступних поколінь («забезпечення права на пам’ять»), є метою використання отриманої через документування інформації? Наталія Хендель перерахувала основне:
- притягнення до кримінальної відповідальності російських воєнних злочинців, оскільки воєнні та інші міжнародні злочини не мають строків давності;
- обчислення та фіксація завданої шкоди внаслідок агресії росії для отримання компенсації;
- повернення вивезених архівів, реституції;
- відновлення архівних установ, отримання ними допомоги;
- привернення уваги міжнародної спільноти до шкоди, завданої архівам російською агресією, забезпечення міжнародно-правової підтримки.
Тренінг «Документування воєнних злочинів в діяльності архівних установ» було проведено Державною архівною службою України спільно з громадською організацією «Фонд підтримки фундаментальних досліджень» у межах проєкту «Минуле заради майбутнього: відповідальність за воєнні злочини проти архівів» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».