18 квітня 2025 року в Києві відбулася міжнародна конференція «Дієве самоврядування – потужний консолідуючий фактор 2.0», яку організували Асоціація приватних виконавців України, Національна асоціація арбітражних керуючих України за підтримки Проекту ЄС «Право- Justice».
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
З вітальними словами виступили нардепи Валерій Божик і Олексій Мовчан, секторальний менеджер Представництва ЄС в Україні Томас Стравінскас, керівниця Проекту ЄС «Право-Justice» Оксана Цимбрівська, президент Міжнародного союзу судових виконавців Марк Шмітц, а також заступник міністра юстиції з питань виконавчої служби Андрій Гайченко.
Андрій Гайченко, зокрема, вказав на неоднорідність спільноти державних і приватних виконавців: «Є свої групи впливу. Що стосується приватних виконавців, то там є бізнесовий аспект… Є місце конфлікту, який закладений у цю систему взаємовідносин усередині спільноти. Є конфлікт – у доброму сенсі цього слова – між Державною виконавчою службою та приватними виконавцями. Є конкурентні способи боротьби. Я констатую, що є не зовсім конкурентні способи».
Однак, за його словами, самоврядування працює: «Спільнота стала дійсно незалежною. Усі ми знаємо, як це починалося й що є зараз. Самоврядування й професія розвиваються. Тут я передбачаю, що ми будемо рухатися все одно в сторону зрівняння повноважень державних і приватних виконавців».
Окремо Андрій Гайченко згадав законопроєкт №9363 «Про внесення змін до деяких законів України щодо цифровізації виконавчого провадження», який наразі готується до другого читання. Після його прийняття, вказав він, буде знятий конфліктний складник, яка полягає в тому, що по погашених боргах не будуть зніматися арешти.
Заступник міністра наголосив, що ключовим пунктом для початку на шляху до зрівняння повноважень є ухвалення цього законопроєкту: «Потім ми хочемо «відкатати» цей закон, подивитися. Він складний. Буде багато реформ, певної шорсткості, десь буде працювати, десь – ні. Але коли побачимо, що ця система працює, то це буде відправна точка для зрівняння повноважень. Я це бачу так, іншого шляху в нас немає. Цей шлях не буде швидким і таким, що ми завтра зрівняємо всім повноваження. Поступово, через помилки, певні етапи».
Крім цього, він висловив вдячність спільності приватних виконавців за те, що вона розвивається органічно, пройшла еволюцію та проходить її далі: «Зараз це набір порядних людей із беззаперечною репутацією. Якась кількість людей із репутацією неоднозначною є. Також є дієва Асоціація приватних виконавців, яка почала самоочищатися. Це класно. Є успішні приклади, коли сама Асоціація ініціює припинення, зупинення, притягнення до відповідальності приватних виконавців, які ведуть себе неетично».
Валерій Божик відзначив, що стан самоврядування професійних спільнот – це певний екзамен на зрілість суспільства й правової системи. За його словами, якщо раніше тема самоврядування професійних спільнот викликала багато дискусій серед нардепів та експертів, то наразі це питання не виникає ні в кого: «На мій погляд, самоврядування тієї чи іншої професійної спільноти є не тільки консолідуючим фактором, а й фундаментом і базою ефективності функціонування цих спільнот, тому що саме через дієве самоврядування професійна спільнота може реалізувати свої функції, передбачені законом, і кожен член цієї спільноти може так само ефективно працювати».
Олексій Мовчан наголосив на важливості розвитку самоврядних організацій, зазначивши, що наразі йде робота над реформою закону про оцінку: «Ми стежимо за тим, які помилки були допущені НААКУ та АПВУ під час створення, як робити трансформацію саморегулівних організацій».
Оксана Цимбрівська вказала, що питання, які обговорюють на заході, мають фундаментальне значення для утвердження верховенства права: «Цей захід є першим у своєму роді, який об’єднує представників різних правових професій, що регулюються Міністерством юстиції. Це важлива платформа для відкритого діалогу як між самими професійними спільнотами, так і між міністерством і ними».
«Мене насамперед завжди дивує, наскільки об’єдналася Україна. Насправді зараз існують два фронти – фронт, на якому б’ються українські солдати на передовій, а також внутрішній фронт. Саме дякуючи тим, хто на передовій, ми можемо робити нашу роботу й будувати країну зсередини», – заявив Томас Стравінскас.
За його словами, особливо важливим у контексті вступу України до ЄС є розділ 23, який стосується судової влади та основних прав: «Недарма в назві розділу є згадка про судову владу, оскільки вона, зокрема, КСУ й Верховний Суд, є серцем реформи. Водночас не можна недооцінювати важливість інших інституцій і професій для правосуддя й забезпечення верховенства права».
«Ми з вами, і ми залишаємося непохитними в нашій підтримці постійного розвитку та зміцнення нашої професії. Тема цієї конференції … має велике значення не лише для України, а й для фахівців примусового виконання у всьому світі. Самоврядування – це більше, ніж просто адміністративна структура. Це основа сильної, незалежної та шанованої професії. Коли судові виконавці мають можливість регулювати свою власну професію, вони підтримують найвищі стандарти доброчесності, ефективності та відповідальності. Це, своєю чергою, сприяє більшій довірі громадськості до системи правосуддя та забезпечує справедливе й неупереджене виконання судових рішень», – сказав Марк Шмітц.
Самоврядні організації
Перша сесія заходу мала тему: «Роль самоврядних організацій у зміцненні системи правосуддя в Україні». Її модерувала Олена Агапова, д.ю.н., вчений секретар Науково-дослідного центру незалежних судових експертиз Міністерства юстиції України.
Учасники, серед іншого, обговорили питання:
- як професійне самоврядування підвищує довіру до сектору правосуддя;
- співпраця між саморегулівними органами, державними органами та судовою владою;
- взаємозв’язок професійного самоврядування та судової реформи в Україні;
- роль професійного самоврядування в Європейських країнах (Франція);
- виклики та можливості для саморегулівних професій в Україні.
Ірина Жаронкіна, керівник компонента виконання судових рішень та захист прав власності Проекту ЄС «Право-Justice», наголосила, що проєкт працює з самоврядуванням у різних професіях уже понад 10 років: «Ми пройшли різний шлях із приватними виконавцями, арбітражними керуючими, судовими експертами, тісна співпраця з Нотаріальною палатою. Формування кожної цієї професії відбувалося, виходячи з різних принципів і завдань. Ми мали різний стан залученості спільноти до формування нормативної рамки, дизайну організації, а також маємо різні дисциплінарні процеси, контроль із боку регулятора».
Якщо говорити про рамку ЄС, то, за її словами, питання формування приватних правових професій стосується зазвичай до національного права кожної з країн ЄС. Водночас на рівні ЄС професійне саморегулювання є однією з основних вимог до всіх приватних правових професій: «Тобто це є запорукою ефективності діяльності професії, її незалежності й того, що держава та громадяни отримуватимуть належний доступ до тієї сфери діяльності, в якій ця професія існує».
Голова Асоціації приватних виконавців України Оксана Русецька відзначила, що громадськість довіряє більше тим інституціям, де є професійне самоврядування: «Потрібна бути інституційна довіра – це рівень впевненості громадян щодо суспільних інституцій (Уряд, судова система, поліція тощо). В нашому випадку це професійне самоврядування. Інституційна довіра є, на мій погляд, дуже важливим показником соціального капіталу суспільства й має серйозний вплив і на політичну стабільність, і на економічний розвиток, і на ефективність державної політики. І, звісно, якщо можна так сказати, на рівень соціальної напруги, тому що рівень інституційної довіри (якщо він є низьким) може призводити до суспільної апатії, корупції. Якщо він є високим, то ми будемо бачити інші позитивні наслідки».
За її словами, є певні чинники, які впливають на цю довіру: інституційний контроль (професійні організації самостійно встановлюють стандарти, етичні кодекси, механізми нагляду за своїми членами, що створює систему контролю й відповідно відчуття безпеки для громадян), прозорість процедур, можливість звернутися за захистом інтересів.
Олександр Бондарчук, голова Національної асоціації арбітражних керуючих України, розповів про те, як професійне самоврядування підвищує довіру до правосуддя. Він вказав, що воно демонструє готовність спільноти не лише до саморегулювання, а й до відповідальності за якість своїх послуг та етичність своєї роботи.
«Професійне самоврядування – це насамперед інструмент формування відповідальності всередині професійної спільноти. В нашому випадку для арбітражних керуючих це контроль за дотриманням етичних норм, професійних стандартів, прозорість процедур банкрутства, незалежність в ухваленні рішень. Арбітражні керуючі є ключовими фігурами в процедурах неплатоспроможності. Ми працюємо на межі інтересів боржників, кредиторів, працівників підприємств, держави, інших учасників процедур. Саме прозорість, підзвітність, ефективність нашої діяльності має величезне значення для зміцнення довіри до правосуддя всієї держави», – сказав він.
Володимир Марченко, президент Нотаріальної палати України, вказав, що в питанні самоврядування є напрацювання, але потрібні ще законодавчі зміни: «Мене бентежить у нашій державі те, що передусім превалює приватний інтерес. У нас немає комплексної розмови, як має реалізовуватися Конституція, інші напрацювання, внесення змін у кодекси, закони. Ми часто несподівано бачимо ті зміни, які за собою несуть інші наслідки – не те, що комплексно прописано законодавчою нормою, а певні приватні інтереси для того, щоб щось сталося… Саморегулювання повинно бути, збільшення кількості приватних виконавців повинно бути, передача повноважень до саморегулівних організацій однозначно повинно бути. Іншого варіанту немає».
Президент Асоціації правників України Микола Стеценко підкреслив, що АПУ не є саморегулівною організацією: «23 роки організації. Ми є незалежною громадською організацією правників, які об’єднують не лише адвокатів, а й усіх, хто має юридичну освіту й бажання долучатися до змін у суспільстві. Серед наших членів є приватні виконавці, арбітражні керуючі, нотаріуси».
За словами Миколи Стеценка, держава дала певний мандат саморегулівним організаціям, але виникає запитання, як вони ним скористаються: «Мені здається, що нам потрібно більше пояснювати суспільству важливість незалежності саморегулівних організацій, але й вимагати від цих організацій більшої підзвітності».
Він також вказав, яке місце відводиться інституту професійного самоврядування в процесі реалізації судової реформи в Україні (що є предметом особливої уваги зі сторони ЄС): «Адвокатура, яка представлена саморегулівною організацією у формі НААУ, посідає надзвичайно важливе місце. Це, по-перше, одна з найстаріших саморегулівних організацій. По-друге, з 2017 року адвокатура прописана прямо в Конституції… Навіть адвокатура є однією з ланок, яка делегує своїх представників у Вищу раду правосуддя. Звісно, незалежність адвокатури (як і будь-якої іншої вільної професії), є надзвичайно важливою, оскільки це в інтересах суспільства, щоб ця ланка була максимально незалежною від впливу держави. Зрештою, якщо так задуматися, кожен із нас хоче, щоб (не дай Боже, в тій чи іншій справі, яка стосується нас, родичів, знайомих чи бізнесу) держава не впливала на нашого принаймні адвоката. Щоб ми мали можливість таємної розмови, вільного вибору, побудови стратегії тощо».
Водночас, на його думку, питання гармонізації українського законодавства в контексті адвокатури в ЄС є вторинним, що видно, якщо глянути на саму дорожню карту для України: «Це іноді здається прикрим, але можна й зрозуміти. Колеги з НААУ часто підкреслюють, що закон про адвокатуру 2012 року є сучасним із боку захисту прав адвокатів і незалежності адвокатури як саморегулівної організації. В цьому сенсі я вимушений із ними погодитися… Незалежність не ставиться під сумнів, але модернізація – ось, що важливо. Нам потрібно, щоб цифрові технології були не лише в освіті й державних послугах, а й у саморегулівних організаціях».
Ігор Стародубов, президент ГО «Всеукраїнська громадська організація «Союз експертів України», наголосив на важливості фаховості в професіях: «Є 85 напрямків судової експертизи, за якими є атестовані судові експерти в нашій країні. І це ми рахуємо лише тих, хто атестовані… Зараз спостерігається бажання з боку регулятора виокреми, зокрема, оціночний напрям у самоврядування».
Він підкреслив, що в напрямі самоврядування судової експертизи є свої складнощі: «Судових експертів загалом у нас 5000. Міністерство юстиції опікується 1100 (працівники міністерства), а 620 – це приватні судові експерти. Інші – це інші відомства. Є МВС, СБУ, МОЗ тощо. І коли ми говоримо про самоврядування в частині судової експертизи, то це втричі складніше, ніж у інших напрямах, тому що тут різні напрями, проблеми, проведення організації тощо».
Після першої панелі відбувся благодійний аукціон Благодійного Фонду АПВУ. Ліцитатором аукціону був Андрій Яцишин, голова Наглядової ради Благодійного фонду АПВУ, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва.
Професійне самоврядування
Марія Фесик, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва, заступниця голови Ради приватних виконавців м. Києва, модерувала другу панель заходу на тему: «Професійне самоврядування: транспарентність, ефективність і довіра».
Зокрема, учасники панелі обговорили:
- роль самоврядування у зміцненні професійних стандартів і відповідальності;
- правове регулювання та найкращі міжнародні практики;
- баланс між незалежністю та державним контролем;
- децентралізація регіональних рад чи центральна рада;
- пряме виборче право на противагу делегатам.
Олена Волянська, партнерка та керівниця практики банкрутства та реструктуризації Юридичної групи LCF, арбітражна керуюча, адвокатка, розповіла про роль самоврядування у зміцненні професійних стандартів і відповідальності. За її словами, через правничі професії утверджується право, формується довіра до судової системи та створюється загалом правова визначеність у державі.
«Тому для нас система саморегулювання – це не модний напрям, не лише вимоги наших європейських партнерів і не данина часу. Це фактично питання ефективності правової держави й системи правосуддя. У країні, де розвинуте саморегулювання не лише для публічних правничих професій (судді та прокурори), а й для приватних вільних професій, створюється не просто експертне й фахове середовище, яке надає якісні сервісні послуги. Створюється спільнота, яка здатна розвиватися, реагувати на виклики практики, виступати партнером держави в діалозі й утверджувати необхідні законодавчі зміни», – сказала вона.
Заступник голови АПВУ Андрій Авторгов зазначив, що суспільство вимагає, щоб приватний виконавець мав діяти обачно, незалежно й сумлінно, а стягувачі, боржники, ЗМІ – уважно стежили як за діяльністю як державних, так і приватних виконавців.
«Хто має забезпечувати ці гарантії? Якщо говорити про приватних виконавців, то термін «приватний» є доволі умовним. Виконавець отримує повноваження від імені держави в межах встановлених законом процедур. Система оплати праці також визначається державою, тому «приватний» елемент цієї діяльності виражений у способі фінансування та окремих елементів цієї професії. Де-юре спільнота приватних виконавців бере участь і в допуску до професії, і в дисциплінарних процедурах, але де-факто головна роль у цих питаннях належить державі», – сказав він.
Крім цього, він розповів, що є багато претензій до дисциплінарних процедур із боку держави: «Якщо брати весь період існування приватних виконавців і склад Дисциплінарної комісії (від тимчасової до сьогоднішнього складу), то є багато рішень скасованих. Були також рішення про припинення, зокрема до мене». Окремо пан Авторгов розповів своє ставлення до іспиту на приватного виконавця, зазначивши, що він має бути непростим, але прозорим.
Олена Кирилюк, віцепрезидент Нотаріальної палати України, розповіла про напрями роботи НПУ й складнощі під час діяльності (зокрема, щодо законодавства). Окремо вона наголосила, що в НПУ створено інститут зі підвищення професійного рівня, де кожен нотаріус може знайти для себе відповідний напрям її підвищення.
Тетяна Колмикова, голова Ради арбітражних керуючих Одеської області, наголосила, що самоврядування надало можливість для кращої комунікації між арбітражними керуючими, а також із представниками суміжних професій.
Також на панелі виступили Олександр Сивокозов, голова Ради приватних виконавців Дніпропетровської області, Михайло Корольов, голова Ради приватних виконавців м. Києва, Андрій Палкін, голова Ради арбітражних керуючих Дніпропетровської області, та Артур Мегеря, голова Ради арбітражних керуючих м. Києва.
Питання етики
Модераторкою третьої панелі «Дисциплінарна практика та етика. Право на помилку: чи справді дисциплінарна відповідальність очищує професію» (пройшла у форматі вільного обговорення) була Діана Яковлева, голова регіонального відділення Асоціації правників України в Одеській області, адвокат, партнерка юридичної компанії AS LEGAL.
Серед іншого, учасники обговорили такі питання:
- розробка та впровадження етичних кодексів у саморегулівних професіях;
- механізми реагування на порушення та забезпечення професійної доброчесності;
- роль професійних асоціацій у підтримці високих етичних стандартів;
- реформування дисциплінарних та кваліфікаційних комісій;
- посилення незалежності членів самоврядних організацій.
Денис Ткаченко, член Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих, вказав, що, на його думку, роль асоціацій у питанні дисциплінарної відповідальності корелює не лише з покаранням, й з підтримкою: «Це комбінуюча функція, залежить від конкретного кейсу. Я це проговорюю. Виникає запитання: чи систематизувати практику засідань Дисциплінарної комісії. Моя відповідь: це дуже складно й неможливо зробити через те, що майже не буває однакових ситуацій, кейсів із притягнення до дисциплінарної відповідальності».
«Ми не судимо. Ми допомагаємо підтримувати високі стандарти. Це більше про це: ніхто нікого не судить і не хоче, щоб когось притягували до відповідальності. Але саме відповідальність, мабуть, і стимулює виконавців бути більш відповідальними у своїй діяльності», – пояснила Віталіна Кісельова, голова комітету з етики Асоціації приватних виконавців України.
Олег Чичва, член Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих, пояснив, що комісія не є органом контролю, а органом постконтролю. Різниця, за його словами, полягає в тому, що вже є державний орган контролю, а саме Міністерство юстиції. Водночас головне завдання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих полягає в перевірці правильності висновків і адекватності подання на притягнення до дисциплінарної відповідальності: «Ми більше перевіряємо не арбітражних керуючих (хоча й мета перевірки – саме їх діяльність), але й як правильно територіальний орган перевірив арбітражного керуючого й чи ми згодні з його висновком».
Секретаріат і дорадчі органи
Леся Прудивус, в.о. голови Секретаріату Асоціації приватних виконавців України, виступила модераторкою четвертої панелі на тему: «Інституційний розвиток. Забезпечення роботи секретаріату та дорадчі органи».
Участь у дискусії брали:
- Довіле Саткаускіене, Директор Палати приставів Литви;
- Валерій Притуляк, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області, керівник Центру підготовки та підвищення кваліфікації приватних виконавців;
- Мар'ян Чорній, голова Комітету з питань захисту прав військовослужбовців та ветеранів Національної асоціації арбітражних керуючих України;
- Ольга Верба, приватний виконавець, голова Редколегії Вісника АПВУ;
- Катерина Каращук, приватний виконавець, голова Комітету АПВУ з медіації та інших видів альтернативного врегулювання спорів;
- Юрій Білоусов, голова Експертної (науково-консультативної) ради при АПВУ.