Чи потрібен закон про медіацію? Як суди можуть допомогти в популяризації медіаційних процедур? Як медіацію використовують в інших країнах? Про все це говорили на круглому столі, присвяченому питанням медіації, що був організований Господарським судом міста Києва.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Актуальність цих питань Валерій Князьков, голова Господарського суду міста Києва, мотивував суспільним запитом на зразок практики інших європейських країн
Про особливості Сінгапурської конвенції розповіла Наталія Мазаракі, член робочої групи Міністерства юстиції України із підготовки проекту ЗУ «Про медіацію». За її словами, наразі розробляється законопроект, який має імплементувати положення цієї конвенції. «Конвенція відображає наміри держав поширювати альтернативні методи вирішення спорів. Вони покликані розвантажити судову систему і створити традиції мирного вирішення спорів, гармонізувати економічну діяльність», - сказала вона.
Медіація стає більш популярною з кожним днем. США, Канада, Великобританія, Австралія, Нова Зеландія - всі вони використовують медіацію. «В США вся система побудована на добровільному вирішенні спору до початку судового процесу. Проте, навіть коли процес вже почався, суддя може зробити перерву в розгляді спору та направити сторони на медіацію. Біля 70% всіх спорів закінчуються медіацією. При цьому це медіація не лише між господарюючими суб’єктами, але і між органами державної влади і бізнесом, - значення немає. До того ж саме в США адвокатура вважається головним ініціатором введення процедури медіації», - зазначив Олег Горецький, керуючий партнер ЮФ «Горецький і партнери».
Із доповіддю про медіацію як потребу сьогодення виступила Яна Михайленко, юрист ЮК «Наказ». За її словами, Україна потребує не лише введення медіації, але й інформування про те, що такі інструменти існують.
Суддя Господарського суду міста Києва Вікторія Джарти зазначила: «Тут лунають такі тези, що суспільство не знає про медіацію. Але чому суд має стати тим органом, який має про це розповідати?». На її думку, це недоцільно. До того ж не слід плутати процедуру медіації із процедурою врегулювання спору за участю судді. Щодо останнього, то суддя вказала на випадки зловживання, коли сторони намагалися врегулювати спір за участі одного судді, їм це не вдалося впродовж місячного терміну, справу передали іншому судді і вони знову хотіли розпочати процедуру врегулювання спору за участі судді. «Що це, як не затягування спору?», - наголосила суддя.
Коментарі
Олег Горецький, керуючий партнер ЮФ «Горецький і партнери»
- Які б висновки ви зробили для себе за результатами цього круглого столу?
- Головний висновок - це те, що за медіацією є майбутнє. І дуже важливо, що цей круглий стіл проходив під егідою господарського суду. Це означає, що господарський суд і судді вже морально готові до медіації. Вони стали сприймати ці процедури серйозно. Адже раніше, коли ми обговорювали із суддями можливість звернення до медіатора, вони сміялися. Яка медіація, якщо має бути конкретно прописане рішення тощо.
Тому проведення подібних заходів говорить про те, що в суддів виникає розуміння, що суттєву кількість спорів можна врегульовувати мирним шляхом саме за допомогою медіаторів. Я часто практикую медіацію і переконую сторони домовитися. Це набагато вигідніше, ніж роками судитися, а потім ще виконувати це рішення. До того ж це добровільне волевиявлення сторін.
Тобто суд не може зобов’язати сторін врегулювати свій спір у процедурі медіації. Тим не менше, якщо суд пропагує цей процес, якщо суд про це говорить, суспільство про це говорить, то тоді й юридична спільнота буде про це говорити, тоді і суспільство до цього звикне та користуватиметься таким форматом. Це вигідно для всіх.
Катерина Наровська, віце-президент Національної асоціації медіаторів України
- Які висновки Ви зробили для себе за результатами цього круглого столу?
- Зокрема, можна спостерігати істотну зацікавленість зі сторони різних суб’єктів стосовно того, що являє собою процедура медіації і як вона співвідноситься з вирішенням спору за участі судді, як ми разом можемо задовольнити всіх зацікавлених сторін. Це дуже важливе питання - співпраця юристів, медіаторів, суддів, нотаріусів, арбітрів і адвокатів.
На таких заходах я бачу багато своїх колег, але з’являються і нові обличчя, від яких, до речі, приємно чути досить слушні речі. Також важливо, що обговорюються і можливості, і побоювання, які відчуває, наприклад, судова система. Коли судді бачать обмеження, їм потрібні пояснення, а це спонукає до роздумів, розвитку. Все це, звичайно, надихає на подальшу роботу. Корисна річ.
- Наскільки я розумію, є дві основні проблеми, які потребують вирішення. Це інформування суспільства та захист самих медіаторів. На вашу думку, як їх можна вирішити?
- Їх можна вирішити шляхом прийняття рамкового закону. Наразі триває робота в Мін’юсті, робоча група якого розробляє нормативні документи щодо імплементації положень Сінгапурської конвенції, яку ми підписали в серпні цього року. Насправді медіатори працюють і без цього закону, адже медіація існує і як соціальна послуга, і як комерційна послуга уже більше 25 років. Її застосовують у кримінальній сфері, трудовій, цивільній, господарській, сімейній, медицині, будівництві, тобто в багатьох сферах.
Проте рамковий закон потрібен, щоб захистити самих медіаторів. Більш того, в нашому менталітеті є така річ, що нам спокійніше жити, коли є закон, який певні відносини регулює. Якщо законодавець визнає щось, то це добре. До того ж людям було б корисно знати, що медіатор може робити, а що - ні. Якщо ці питання були б врегульовані в законодавстві - було б чудово!
Загалом, медіація - це про довіру і співпрацю. Тому і дискусія про медіаію - це про те, як розуміти один одного, обмінюватися думками щодо можливостей і ризиків, які виникають у цій сфері, спільно знаходити рішення, щоб медіаційні процеси були безпечними і ефективними. Все, про що ми говорили сьогодні, - це важливо. Важливо чути одне одного.