У Франції організований жіночий рух виник під час Великої французької революції. Жінки брали активну участь в революційних виступах, створювали власні організації та випускали журнал, присвячений боротьбі за рівність. У 1791 р. Національним зборам була представлена Декларація прав жінки і громадянки, підготовлена Олімпією де Гуж, яка вимагала визнання повного соціального і політичного рівноправ’я жінок. Однак ідея жіночої рівноправності була відкинута, а в кінці 1793 р. припинено діяльність жіночих організацій. Відродження руху відбулося в середині XIX століття, а в 1882 р. з’явилася Французька ліга прав жінок.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Але повноправними учасниками виборів француженки стали лише 21 квітня 1944 р. згідно постанови Французького тимчасового уряду. Першими, так би мовити, випробувальними виборами, в яких жінки змогли взяти участь нарівні з чоловіками, стали муніципальні вибори 29 квітня 1945 р. А у парламентських виборах 21 жовтня 1945 р. француженки брали участь уже на повноцінній основі. Корінні мусульманки Французького (на той час) Алжиру отримали право голосу лише за декретом від 3 липня 1958 р.
Цікаво, що жіноче виборче право в Російській імперії вперше було введене в 1906 р. на території Великого князівства Фінляндського, яке користувалося широкою автономією. На решті території Росії жінки отримали виборче право навесні 1917 р., тобто на 28 років раніше за француженок.