Запровадження центрів захисту дитини (за моделлю Барнахус) в Україні розпочалося відносно нещодавно, і ця практика вже довела свою ефективність у сфері захисту дітей від насильства, - зазначають у Міністерстві юстиції. Що це таке і як працює, читайте далі.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: "Суд: Оператор ГРМ зобов’язаний здійснювати діяльність виключно за допомогою газорозподільної системи"
"Прагнучи запровадити систему правосуддя, дружнього до дитини, ми хочемо закріпити в українському законодавстві особливий підхід до дітей, які перебувають у контакті з законом. Він включатиме створення безпечного та комфортного середовища для них, а також забезпечення їх права на участь у судових процесах", — розповів заступник Міністерки юстиції України Олександр Банчук.
Що таке Барнахус?
Барнахус (з ісл. означає "будинок дитини") – це міждисциплінарна модель надання допомоги дітям, які постраждали від насильства або стали його свідками. Вона передбачає співпрацю різних фахівців – правоохоронців, соціальних працівників, психологів, медиків – в одному місці, щоб забезпечити дитині комплексну допомогу та захист її прав. Відповідно до українського законодавства діяльність таких центрів спрямовується на дітей віком до 18 років. Отже, йдеться не просто про будівлю, а про цілісну систему, спрямовану на захист дітей від повторної травматизації під час розслідування випадків насильства.
Основні принципи Барнахусу:
Дитиноцентричність
Всі дії та рішення приймаються з урахуванням інтересів дитини.
Міждисциплінарність
Співпраця різних фахівців забезпечує комплексну допомогу дитині.
Дружнє до дитини середовище
Створення безпечної та комфортної атмосфери, що зменшує рівень тривожності та допомагає дитині розповісти про те, що сталося. Наприклад, розташування Барнахусу, як правило, обирається в житловому районі, а не в будівлі суду, поліції чи лікарні, щоб уникнути залякування дитини. Інтер’єр такого будинку має бути оформлений з урахуванням віку дитини, з відповідними іграшками, картинками та меблями. Кімнати звукоізольовані, а будівля забезпечує безпеку та конфіденційність. Також має бути передбачено заходи для запобігання контакту між дитиною та ймовірним кривдником.
Уникнення повторної травматизації
Дитина дає свідчення лише один раз, в спеціально обладнаній кімнаті, за участі психолога. Це надзвичайно важливо, оскільки в багатьох випадках розповідь дитини є єдиним або найвагомішим доказом.
Конфіденційність
З метою захисту прав дитини та її сім’ї чинним законодавством передбачено заборону на розголошення їхньої особистої інформації.
Барнахуси в Україні
У липні 2020 року на базі Міжвідомчої координаційної ради з питань правосуддя щодо неповнолітніх створено робочу групу із впровадження моделі Барнахус в Україні та започаткування реалізації пілотного проєкту щодо її впровадження в окремих регіонах нашої держави.
Міжвідомча координаційна рада з питань правосуддя щодо неповнолітніх (далі — МКР) – це тимчасовий консультативно-дорадчий орган Кабінету Міністрів України (далі – КМУ), утворений згідно з постановою КМУ від 24 травня 2017 року № 357 із змінами та доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 05 лютого 2020 №45 та постановою Кабінету Міністрів України № 1132 від 18 листопада 2020 року, з метою запровадження міжінституційної платформи для системного обговорення та вирішення проблемних питань розвитку правосуддя щодо неповнолітніх, прийняття узгоджених рішень, що відповідають інтересам дитини.
Створена МКР за ініціативи Міністерства юстиції України спільно з Представництвом дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні єднає зусилля дотичних відомств та громадськості на шляху розбудови в Україні системи юстиції, дружньої до дитини. Діяльність МКР координується Мінʼюстом.
Перші Барнахуси з’явилися у 2021 році, — їх створення стало можливим завдяки співпраці Уряду України з різними міністерствами, відомствами та організаціями, включаючи Міністерство юстиції, Міністерство внутрішніх справ, Міністерство соціальної політики, Офіс Генерального прокурора, Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, Координаційний центр з надання правничої допомоги, Верховний Суд, Національну поліцію, а також міжнародні організації та громадські об’єднання.
Актуальність впровадження цієї моделі на національному рівні не викликає сумнівів у жодного з ключових стейкхолдерів, оскільки подібні практики давно зарекомендували себе у світі.
В Україні вже функціонує 12 центрів за моделлю Барнахус, що відкрилися в межах пілотного проєкту у Вінницькій, Кіровоградській, Полтавській, Тернопільській, Чернівецькій, Житомирській, Волинській, Сумській областях, а також містах Київ, Одеса, Черкаси та Миколаїв. Більшість з них було відкрито в умовах повномасштабного вторгнення росії, що підкреслює нагальну потребу в таких центрах.
Міжнародний досвід
Створення Барнахусів розпочалося у 1995-1996 роках в Ісландії та Швеції із впровадженням реформи системи захисту дітей. Так, модель Барнахус успішно застосовується в багатьох країнах світу, зокрема в Ісландії, Швеції, Норвегії, Ґренландії та Данії. Досвід цих країн свідчить про те, що такі центри є ефективним інструментом захисту дітей від насильства та забезпечення їх прав.