09 вересня 2020, 13:40

Жінки в прокуратурі: виклики та можливості

Яна Тализіна
Яна Тализіна прокурор

Для жінки у чоловічій професії кожен виклик — це можливість. Можливість показати суспільству і колегам, що ми можемо не просто бути на рівних із чоловіками, а й щодня ставати кращими представниками своєї професії завдяки лише нам притаманним спритності, вигадливості та чутливості.


Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!


Сьогодні серед прокурорів досить багато жінок, та ми досі в меншості, а якщо говорити про керівні посади — то й поготів. Звісно, призначення першої в історії незалежної України жінки-Генерального прокурора додає впевненості.

За 5 років служби в органах прокуратури я працювала у різних колективах. Робота у нас напружена, ситуації трапляються різні. Тому, перш за все, корисно навчитися будь-які складнощі сприймати як досвід, який дозволяє розвивати у собі дипломатичні навички, тренувати емоційну рівновагу та вдосконалюватися як психолог. Такі вміння для кожного прокурора надважливі. Не буває простих кримінальних проваджень, особливо там, де є підозрюваний і потерпілий, якими керують емоції. Прокурору дуже важливо навчитися відрізняти правду від брехні, гнів від істини, не піддаватися надмірним співчуттям та не давати волю власним життєвим образам. Оскільки жінки за своєю природою більш чутливі, треба вчитися контролювати свій психологічний стан, аби під час прийняття рішень оперувати виключно фактами.

Інший виклик, який насправді також є можливістю стати сильнішою, стосується фізичної витривалості. У прокуратурах районного рівня зазвичай складаються графіки чергування — потижневі або зі щоденними змінами. У моїй практиці траплялось і по кілька резонансних подій на території за день — смертельні ДТП, збройні напади, вбивства, зґвалтування тощо. На кожну таку подію черговий прокурор зобов’язаний виїжджати особисто, встановлювати обстановку на місці, організувати роботу слідчо-оперативної групи.

Крім того, що на місці події можна побачити те, що безповоротно вплине на психіку, слід враховувати, що надзвичайні події стаються здебільшого в неробочий час. Тому слід бути завжди готовим до нічних тривожних дзвінків, і що до ранку навряд чи вийде повернутись додому. А зранку почнеться новий робочий день, адже затримання на місці вчинення злочину підозрюваного, швидше за все, означатиме, що протягом наступних 24 годин йому слід вручити повідомлення про підозру, а не пізніше 60 годин після затримання доставити його до слідчого судді для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, яке ще також треба підготувати і вручити учасникам процесу разом з копіями зібраних матеріалів кримінального провадження.

Така робота є нелегкою для жінок, які, як прийнято вважати, фізично слабші за чоловіків. Але так само відомо, що жінки витриваліші. І я жодного разу не бачила, щоб жінка-прокурор здалася через втому.

Слід зазначити, що є керівники, які бережуть дівчат у своїх колективах: у деяких прокуратурах жінок не включають до графіків чергувань на випадок надзвичайних подій. Особисто я проти такої практики. Так, мені доводилося бути на роботі по кілька діб поспіль, спати по дві години в перерві між слідчими діями чи судовими засіданнями, але я здобула безцінний досвід, яким сьогодні пишаюсь.

Звичайно, можна і простіше ставитися до своєї роботи, не обов’язково бути присутнім під час кожної процесуальної дії у кримінальному провадженні. Зрештою, досудове розслідування — робота слідчого. Але це вже питання особистої відповідальності.

На початку кар’єри я була переконана, що прокурор не може бути хорошим процесуальним керівником, якщо сам жодного разу не проводив слідчі дії, вказівки щодо яких дає слідчому. Для мене було важливо зрозуміти усі процедурні та організаційні моменти, скільки часу об’єктивно потрібно для виконання того чи іншого завдання, які можуть виникати труднощі та які є оптимальні шляхи їх вирішення. Насправді такі переконання коштували мені 12-, а то й 20-тигодинних робочих днів і робочих вихідних. Та я ні про що не шкодую, адже впевнилася, що мої погляди на процесуальне керівництво правильні.

З огляду на ненормований робочий графік важливо, щоб родина з розумінням ставилася до ситуацій, коли дружини та мами зранку може не виявитися вдома, і сніданок доведеться готувати самостійно. Це виклик для оточуючих: дуже важливо усвідомлювати і поважати те, що жінки-прокурори на рівних з чоловіками охороняють спокій у вашому місті, районі чи області, підтримують обвинувачення в суді, аби права потерпілих були захищені, а злочинці понесли покарання.

Мабуть, у цьому криється одна з причин, чому правоохоронці частіше обирають собі других половинок у своїх професійних колах. Тоді не треба жодних пояснень — це про взаєморозуміння без слів. Та й часу на знайомства поза роботою не завжди вистачає. Хоча часто такі шлюби і не втримують подвійного удару ненормованого робочого графіка.

Насамкінець відзначу, що для жінки-прокурора важливо у всьому зберігати баланс. Слід пам’ятати, що кожен виклик на службі правопорядку — це можливість для розвитку: професійного, морального та фізичного. Прокуратура — це хороший майданчик для розвитку як юриста у сфері загально-кримінальних правопорушень, корупційних злочинів, у сфері охорони природи, з податкового та фінансового права. Тут на практиці можна навчитися розрізняти види зброї та вибухових речовин, наркотиків та дорогоцінних металів та дізнатись ще багато цікавого. Але при цьому слід тренувати свій розум, аби він залишався ясним у найнепередбачуваніших ситуаціях, свою психіку, аби емоції не заважали приймати правильні рішення, дбати про свою фізичну підготовку, аби бути витривалим і не підвести колектив у відповідальний момент, зберегти жіночність, аби не втратити шанс створити сім’ю, і перш за все — залишатися людиною.

1
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати