 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Огляд крінжових законодавчих ініціатив у сфері правосуддя, зареєстрованих у Верховній Раді після затримання голови Верховного Суду Всеволода Князєва.
Замальовка: 15 травня 2023 року. 21.02. В ексголови Верховного Суду розпочався обшук, НАБУ та САП знаходять на той час ще в головного судді країни майже 3 млн мічених доларів, переданих йому як хабар.
Далі. Суспільство обурене, але з цікавістю продовжує чекати хліба, видовищ та «жадати крові». Народні обранці, не можуть не скористатися ситуацією та не набрати собі декілька електоральних балів, а отже починають штампувати законодавчі ініціативи з гучними назвами, яким позаздрили б вожді ЦК КПРС. Суть цих ініціатив – стандартно популістична.
Пройдемося найексклюзивнішими «екземплярами» законотворчої думки.
1. Жорстко та безкомпромісно!
Постанова Верховної Ради України від 29.05.2023 «Про необхідність жорсткого і безкомпромісного подолання проявів корупції в системі правосуддя». Чого вартує лише одна назва. Який натиск, яка експресія! Читаєш, а подумки щось таке ж монументально-совкове – як-от «п’ятирічку – в чотири роки».
Зміст постанови не надто глибший за її назву.
По-перше, парламент вчергове очікувано відмежувався від проявів корупції в судовій владі, зробивши вигляд, що не несе за неї жодної політичної відповідальності.
Однак вже в перших абзацах постанови Верховна Рада визнає, що «Українська держава йде на безпрецедентні кроки, реалізуючи судову реформу за підтримки міжнародних партнерів з метою підвищення рівня довіри суспільства до судової влади та інститутів правосуддя». Тобто, з одного боку, Парламент підкреслює успішність проведених реформ і водночас засуджує прояви корупції у цих нещодавно створених, у межах цієї судової реформи, органах.
Не зайвим буде наголосити і на тому, що застосування у вказаній постанові таких зворотів як: «Рішуче засуджує ганебний випадок, що стався у Верховному Суді» та «Відзначає роботу антикорупційних органів у цій ситуації, що свідчить про реальні результати антикорупційної реформи …» викликає подив як у контексті конституційного принципу презумпції невинуватості, так і насамперед, з огляду на принцип неприпустимості втручання в реалізацію судової влади. Адже цим формулюванням ВРУ фактично вже визнала доведеним вчинення Князєвим певних протиправних дій та необхідність здійснення політичних кроків щодо судової влади.
Далі ж у постанові пропонується «… продовжити жорстку та безкомпромісну боротьбу з ганебними випадками недопустимої поведінки суддів, що порочать звання судді та підривають авторитет правосуддя» та «докорінно винищити корупцію в системі органів правосуддя».
Це, звичайно, дуже правильно і потребує впровадження. Але водночас можна стверджувати, що подолання та винищення потребує не лише корупція в судовій владі, але й корупція в інших гілках влади. Навряд чи є прийнятною ситуація, за якої, наприклад, під час повномасштабної війни органи виконавчої влади проводять закупівлі для військових потреб за завищеними цінами, або коли депутати демонструють наявність необґрунтованих статків.
Далі постанова ВРУ трохи дивує, адже складається враження, що наших народних обранців вразила якась дивна форма вибіркової амнезії. Постановою пропонується «розглянути можливість запровадження періодичної перевірки доброчесності суддів» та «ґрунтовно вдосконалити правила добору та доступу до професії судді, забезпечивши належну перевірку кандидатів на посаду судді за критеріями професійної компетентності та доброчесності (зокрема з використанням сучасних засобів оцінки та тестування, а також із залученням громадянського суспільства)».
Все це було б дуже правильно, але треба нагадати, що періодична перевірка доброчесності суддів вже існує у межах кваліфікаційного оцінювання суддів. А це оцінювання, до речі, не проводиться з 2019 року, оскільки протягом цього часу й аж до 1 червня 2023 року не було розвʼязано питання формування складу ВККСУ, яка й відповідає за цей процес.
Що ж до таких ініціатив, як добір суддів за «критеріями професійної компетентності та доброчесності (зокрема з використанням сучасних засобів оцінки та тестування, а також із залученням громадянського суспільства)», то якраз на цих засадах нібито і формувався склад Верховного Суду. Принаймні так декларувалося.
Але найбільше занепокоєння, напевно, викликає гасло коментованої постанови «провести оптимізацію системи судоустрою України відповідно до викликів і вимог реального стану». Не виключаю, що за цією, на перший погляд, невинною та сповненою оптимізму фразою може бути прихована легітимізація чергової спроби встановити контроль над судовою системою.
2. Підозрюваний = винний
Наступним у черзі цього огляду є законопроєкт №9343 від 30.05.2023 «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та інших законодавчих актів України щодо уточнення порядку звільнення суддів у відставку та забезпечення їх утримання».
Головними новелами законодавчої ініціативи є: 1) встановлення заборони на відставку судді за його заявою на час здійснення дисциплінарного провадження щодо судді, наслідком якого може бути звільнення судді з посади;2) пропонується встановити, що судді, який перебуває у процесуальному статусі підозрюваного чи обвинуваченого у вчиненні умисного злочину, виплата щомісячного довічного грошового утримання у зв'язку із відставкою не здійснюється.Коментуючи цей законопроєкт, варто зазначити, що відставка суддів, щодо яких розпочато дисциплінарне провадження, дійсно є одним із дієвих методів уникнення відповідальності та збереження пожиттєвого статусу судді. І в цьому контексті заборона на відставку судді у разі наявності відкритого щодо нього дисциплінарного провадження виглядає певною мірою переконливо.
Водночас треба розуміти, що відставка судді за його власною ініціативою є гарантованим законом правом судді. Втручання в таке право є можливим винятково за наявності обґрунтованої необхідності. З іншого боку, станом на сьогодні, у Вищій раді правосуддя накопичилося понад 9 тисяч скарг щодо дисциплінарних проступків суддів. За таких умов не виглядає виваженою та переконливою перспектива блокування права судді на відставку на необмежений період часу. З цього можна зробити висновок, що саме відтермінування відставки судді на час розгляду дисциплінарного провадження, наслідком якого може бути звільнення такого судді, не є повністю позбавленою сенсу ініціативою. Водночас сьогодні ситуація не дозволяє реально на практиці реалізувати таку ініціативу, а її законодавче закріплення може призвести до колапсу питання відставки суддів. А от щодо призупинення виплати грошового утримання судді, що перебуває у відставці, на час повідомлення про підозру у злочині, або на час перебування такого судді у статусі обвинуваченого, є нічим іншим, як проявом популізму.
Як відомо, ані формально-юридично (з огляду на принцип презумпції невинуватості), ані сутнісно (з огляду на стадію кримінального провадження), отримання особою статусу підозрюваного або обвинуваченого не є тотожним доведенню винуватості такої особи. Особливо в цьому контексті потрібно звернути увагу на те, що за таким припиненням виплати довічного грошового утримання не передбачено жодного механізму судового контролю. Фактично, обґрунтованість припинення виплати грошового утримання буде остаточно встановлена лише на етапі кінцевих процесуальних рішень у кримінальному провадженні. За наведеної умови такий жорсткий захід примусу, як позбавлення особи виплати довічного утримання, може бути визнаний порушенням захищених Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод прав. Водночас таке порушення можна побачити як в аспекті права мирного володіння майном (ст. 1 Першого протоколу), так і частині конвенційних гарантій незалежності судової влади (ст. 6 Конвенції).
3. Провокація підкупу
Окремої уваги заслуговує законодавча ініціатива, втілена в проєкті №9305 від 16.05.2023 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення боротьби з корупцією та хабарництвом». Головною ідеєю цього проєкту закон є запровадження такого виду оперативно-розшукового заходу, як провокація підкупу. Напевно багатьом правникам відомо, що як національне законодавство України (ст. 271 КПК), так і практика Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Тексейра де Кастро проти Португалії», «Ваньян проти Росії» та багато інших) забороняють використовувати провокацію вчинення кримінального правопорушення. Тобто правоохоронний орган не може використовувати таємних агентів для підбурювання до злочину у тих випадках, коли немає підстав стверджувати, що злочин було б вчинено без їх втручання. Наведене у сукупності з тим, що запропоновані зміни до Закону «Про оперативно-розшукову діяльність» взагалі не розкривають зміст такого заходу, як «провокація підкупу» та не встановлюють конкретних умов його проведення, наштовхує на висновки про потенційно можливе порушення прав людини внаслідок запропонованих змін.
4. Корпоратизація відбору до Верховного Суду
Варто звернути увагу й на проєкт №9323 «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (щодо порядку направлення у відрядження суддів для здійснення правосуддя у Верховному Суді та уточнення повноважень Верховного Суду)».
Однією з головних ідей законопроєкту є те, що суддею Верховного Суду може бути особа, яка спочатку стає суддею апеляційного суду, після чого може бути відряджена для здійснення правосуддя у Верховному Суді й наділена повноваженнями судді Верховного Суду.
Водночас таке відрядження здійснюється за наявності рішення З’їзду суддів про відрядження особи, а також після ухвалення рішення ВККСУ про визнання цієї особи такою, що успішно пройшла кваліфікаційне оцінювання, та після затвердження Президентом України рішення З’їзду суддів. Варто відзначити, що такий порядок призначення суддів ВС може ускладнити доступ до посад в цьому суді особам з числа тих, хто займався адвокатською діяльністю або науковою роботою. По суті, створюється ризик корпоратизації добору до Верховного Суду винятково «кадровими» представниками суддівсько професії.
Замість висновків
Насамкінець варто констатувати, що законотворча діяльність народних депутатів у сфері правосуддя, сплеск якої був викликаний гучними подіями у Верховному Суді, вкотре містить ознаки хайпу і соціального популізму. Комплексних рішень щодо боротьби з корупцією у всіх гілках влади та на всіх її рівнях поки що не вбачається.