Усім добре відомо, що створення господарського товариства без формування його статутного (складеного) капіталу неможливе. Статутний капітал формується завдяки вкладам у формі майна, переданого товариству у власність від учасників (засновників). Такими вкладами сьогодні можуть бути не лише гроші, а й цінні папери, майнові права та інше не заборонене законом майно. Цього разу більш детальну увагу приділимо вкладу у статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю (далі — товариство) у формі майнових прав на інтелектуальну власність (ІВ), які можуть бути вкладом до статутного капіталу юридичної особи відповідно до закону (ч. 3 ст. 424 ЦК України).
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
До об’єктів інтелектуальної власності, майнові права на які можуть бути вкладом у статутний капітал товариства, зокрема, але не виключно належать: комерційні (фірмові) найменування, торгові марки (знаки для товарів і послуг), винаходи, корисні моделі, промислові зразки; літературні та художні твори; сорти рослин, породи тварин; раціоналізаторські пропозиції; комп'ютерні програми; фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення.
Тенденція останніх років свідчить, що вклади до статутного капіталу у формі майнових прав інтелектуальної власності набирають все більшої популярності. А що саме мається на увазі під майновими правами інтелектуальної власності, дає можливість зрозуміти ч. 1 ст. 424 ЦК України. Так, до майнових прав інтелектуальної власності закон відносить: право на використання об'єкта права інтелектуальної власності; виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності; виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в т.ч. забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності.
Слід відмітити, що вклад у негрошовій формі, у т.ч. майнові права на ІВ, обов’язково повинен мати грошову оцінку, що затверджується одностайним рішенням загальних зборів, у яких мають брати участь усі учасники товариства. При створенні товариства така оцінка визначається рішенням засновників про створення товариства.
Для збільшення статутного капіталу додаткові вклади також можуть вноситися у негрошовій формі. У такому разі рішенням загальних зборів визначаються учасники товариства та/або треті особи, які вносять майно, та його грошова оцінка. Крім того, для формування або збільшення статутного капіталу за рахунок внесення майнових прав на інтелектуальну власність необхідно укласти письмовий договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності між власником таких прав та товариством.
Отже, для внесення майнових прав інтелектуальної власності у статутний капітал товариства необхідно:
- волевиявлення суб’єкта, який здійснює передачу майнових прав;
- рішення загальних зборів учасників юрособи, до статутного капіталу якої здійснюється вклад, та грошова оцінка майнових прав інтелектуальної власності;
- письмовий договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності між власником таких прав та товариством;
- акт приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства.
Враховуючи нематеріальну форму такого вкладу, у процесі його правового оформлення виникає чимало питань практичного характеру, які згодом можуть призвести до суперечок та навіть судових спорів між учасниками товариства. Наприклад, учасники можуть штучно завищувати або фактично занижувати грошову оцінку майнових прав на ІВ при внесенні їх до статутного капіталу чи при відчуженні третій особі. На підтвердження зазначеного розглянемо випадок, висвітлений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 р. у справі № 906/1336/19.
У цій справі позивач звернувся до господарського суду з позовом до ТОВ «Юридична особа 1» (далі — відповідач 1) та ТОВ «Юридична особа 2» (далі — відповідач 2) про визнання недійсними договору про передачу (відчуження) виключних майнових прав на знак для товарів і послуг, укладеного між відповідачами, та рішення загальних зборів учасників відповідача 1, яким попередньо погоджено таке відчуження.
Свої позовні вимоги позивач обгрунтовував, крім іншого, тим, що у вересні 2012 р. він та ще двоє громадян заснували ТОВ «Юридична особа 1». Згідно її статуту, позивач та Особа 2 передали до статутного капіталу вказаного товариства майнові права на знак для товарів і послуг. 2 листопада 2018 р. на виконання рішення загальних зборів учасників від 21 серпня 2017 р., участі в яких позивач не брав, щодо відчуження належних ТОВ «Юридична особа 1» прав інтелектуальної власності укладено договір, за умовами якого ТОВ «Юридична особа 1» передало ТОВ «Юридична особа 2» за ціною 40 тис. грн виключні майнові права на знак для товарів і послуг. При цьому позивач вважав, що вартість таких прав є набагато більшою.
Позивач доводив, що Особа 3 як учасник ТОВ «Юридична особа 1» (25% голосів) не мав права голосувати на зборах 21 серпня 2017 р. з питання продажу майнових прав товариства, зважаючи на його участь з часткою 50% у ТОВ «Юридична особа 2», яке набуло спірні права відповідача 1 за оспорюваним правочином, адже покупець (відповідач 2) є зацікваденою особою щодо продавця (відповідача 1), а ціна продажу майнових прав значно нижча від їх ринкової вартості.
У вказаній справі суд відмовив у позовних вимогах у повному обсязі, мотивуючи таке рішення тим, що позивач на момент звернення до суду і ухвалення рішення вже не був носієм корпоративних прав товариства.
За різних життєвих обставин трапляється так, що учасник товариства бажає вийти з його складу. Процедура такого виходу регулюється ст. 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі — Закон). Проаналізувавши її, слід коротко виокремити наступне:
1) при виході учасника товариство зобов’язане повідомити йому вартість його частки, надати обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для розрахунку. Вартість частки учасника визначається станом на день, що передував дню подання учасником заяви про вихід;
2) товариство зобов’язане протягом року з дня, коли воно дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, виплатити йому вартість його частки;
3) вартість частки учасника визначається, виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру частки такого учасника;
4) за погодженням учасника, який вийшов, та товариства зобов’язання зі сплати грошових коштів може бути замінене зобов’язанням з передачі іншого майна;
5) товариство виплачує учаснику, який вийшов з товариства, вартість його частки або передає майно лише пропорційно до розміру оплаченої частини частки такого учасника;
6) статутом товариства можуть бути передбачені інші строк, порядок, розмір та спосіб проведення розрахунків з учасником, що виходить з товариства, а також порядок вибору суб’єкта оціночної діяльності.
Таким чином, з вказаної вище норми слідує, що особа, яка зробила внесок до статутного капіталу у вигляді майнових прав на інтелектуальну власність, швидше за все, при виході з товариства отримає свою частку у грошовій формі, а не у тій формі, в якій робила внесок, протягом року з дня, коли товариство дізналось або могло дізнатись про вихід учасника. Передача майнових прав на інтелектуальну власність учаснику при виході з товариства можлива лише за домовленості між ними.