Вчора, 14 січня ЄСПЛ визнав справу Ukraine v. Russia (re Crimea) прийнятою та розгляне її по суті. Російські та українські ЗМІ по-різному трактують це рішення. Мене запитують: «Зрештою, це рішення напівперемога чи напівпоразка?» Відповім просто: це не просто перемога, а дуже велика українська перемога, якої я, зізнаюсь, не очікував. Те, про що пишуть російські ЗМІ, — це лише 3 скарги України, які були визнані неприйнятними в рамках міждержавної заяви. Важливим є те, що повністю прийнятими визнані 11 українських скарг! Та якби навіть усього одну скаргу було повністю визнано прийнятною, це все одно була б наша велика перемога.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Найголовнішим є те, що питання так званого ефективного контролю РФ за територією Криму визнано саме до 18 березня 2014 р., коли було підписано так званий договір між АР Крим та РФ про приєднання. Нагадаю, позиція Москви дещо змінювалась в процесі розгляду справи: там спочатку казали, що їх ефективний контроль над Кримом виник 21 березня (коли були прийняті зміни до їх Конституції), потім 18-го, коли було підписано той самий горезвісний «договір», але в будь-якому разі вони не визнавали саме до цього періоду наявності ефективного контролю. Ми вказали, що його насправді було встановлено за допомогою військової операції, яка почалась 27 лютого 2014 р., коли було захоплено будівлю Верховної Ради АР Крим і під дулами автоматів встановлено проросійський режим Сергія Аксьонова.
До речі, у прес-релізі ЄСПЛ цілих півтори сторінки присвячено саме питанню того, чому він визнав наявність ефективного контролю, посилаючись на військову присутність РФ на цій території. І саме українські, а не російські аргументи були сприйняті у Страсбурзі. Цікаво, що окремо пройшлись по інтерв’ю Володимира Путіна у пропагандистському фільмі «Крым — путь на родину», де сам президент РФ визнав не просто присутність своїх військових на території Криму, а й їхні дії, спрямовані на протидію українським спецслужбам.
В аналогічній ситуації у справі «Грузія проти Росії 2» це найгостріше питання (з приводу ефективного контролю з боку РФ за Південною Осетією), ЄСПЛ переніс на розгляд по суті. Я, до речі, думав, що у нас буде аналогічна ситуація: відкинуть найбільш слабо обґрунтовані російські зауваження щодо прийнятності (їх було багато), а головне питання перенесуть на розгляд по суті. Ні, ЄСПЛ відразу (!) визнав наявність ефективного контролю з боку Москви. Далі казати, що вона просто допомагала Криму приєднатися до «неньки-Росії», втрачає будь-який сенс, так само, як і посилатися на сумновідомий референдум, бо він відбувався в умовах офіційно визнаної міжнародною судовою організацією військової окупації території. Зазначу, що коли ЄСПЛ каже про ефективний контроль, встановлений за допомогою військових сил, в перекладі на мову міжнародного гуманітарного права це називається «військова окупація».
До речі, на мій погляд, ми дещо краще, ніж грузини, підготувалися до цієї ситуації, бо кілька разів подавали дуже серйозні докази — у нас були свідки, відео та свідки, які підтверджують відео, інформація від української розвідки, тобто все, що можна було подати до ЄСПЛ, ми подали і відповідним чином оформили.
Щодо того, що 3 наші заяви були визнані неприйнятними. Коли йдеться про міждержавні заяви, держава може подавати їх проти іншої країни-члена Ради Європи у двох випадках: або коли відбувається адміністративна практика (систематичне порушення прав людини, на яке не діють окремі індивідуальні скарги), або країна може виступати як адвокат своїх громадян. Проте таких випадків практично немає. Фактично є один варіант, при якому Україна може казати, що вона подала обґрунтовану заяву — коли відбувається адміністративна практика, тобто повторювання випадків порушення прав людини, цілеспрямовані та контрольовані з боку однієї країни, а не в рамках приватноправових відносин.
По 3 скаргах — затримання іноземних журналістів, вбивство українських військових та позбавлення майна українських військових — ЄСПЛ встановив недостатню кількість випадків для адміністративної практики. По цих скаргах було встановлено по одному випадку, і суд не визнав, що тут є повторюваність.
По 11 пунктам Україна довела саме наявність адміністративної практики — це зникнення, вбивства, тортури, незаконне тримання під вартою, позбавлення майна приватних осіб, заборона українських ЗМІ, заборона мітингів, дискримінація кримських татар та етнічних українців по культурному та фізичному напрямках та обмеження дії будь-яких інших релігійних конфесій, ніж ті, що є частиною Православної церкви Московського патріархату. По всіх цих пунктах було визнано наявність адміністративної практики — Україна довела, що була достатня кількість випадків цих порушень і вистачає підстав казати, що вони відбувались під контролем з боку РФ.
Також відзначу, що рішення ЄСПЛ процесуальне, але визнання ефективного контролю з боку РФ є вже остаточним. Це рішення прийняла Велика Палата, тому його вже просто ніде оскаржувати. У цій частині цей висновок є остаточним. А взагалі це рішення дуже важливе, бо буде визначати хід розгляду по кримських подіях та в цілому прецедентну практику ЄСПЛ.
Цікаво, що буквально за 2 дні до цих подій стало відомо, що ЄСПЛ прийняв до розгляду апеляційну скаргу за фактом загибелі в окупованому Криму 83-річної Веджіє Кашка, ветерана кримсько-татарського національного руху. У цій та багатьох інших подібних справах з огляду на рішення ЕСПЛ є перспективи, адже одним з центральних питань у кримському кейсі є цілеспрямована політика з боку РФ на дискримінацію місцевого населення, зокрема кримських татар, у різних аспектах: культурно-інформаційному, медійному, фізичної безпеки цих осіб — обшуки, які відбуваються весь час, затримання, тримання під вартою саме кримських татар за висловлювання власної думки. Індивідуальна справа по порушенню права на життя Веджіє Кашки буде частиною загальної кримської справи, бо ми кажемо, що кримські татари дискримінуються по багатьох напрямках, і якщо буде ще одне рішення ЄСПЛ, яким буде встановлено факт такої дискримінації, буде легше це підтримувати в індивідуальних скаргах.
Що буде далі після рішення ЄСПЛ? Розпочнеться розгляд по суті. Відверто зізнаюсь, що горизонт часу, коли і скільки це буде розглядатися, невідомо. Наведу приклади Кіпру, справа по якому розглядалась 40 років, з 1975 по 2015-й, та Грузії (13 років).
І наостанок. Мене інколи запитують: «Чи вплине на рішення міжнародних судів те, що у Росії поправками до Конституції визнано пріоритет національного законодавства над міжнародним?» Мовляв, чхати вони хотіли. Відповідаю: чхати не вийде. Всі розуміють, що за допомогою своїх поправок вони не позбавляються обов’язку виконувати рішення ЄСПЛ.
Росіяни, до речі, не вигадують нічого нового. Різні країни в різні періоди свого існування по-різному ставилися до рішень ЄСПЛ. В аналогічній з Росією ситуації Туреччина певний час просто не виконувала рішення по Кіпру, не визнавала його і не хотіла це обговорювати. Греція в 70-ті роки під час режиму «чорних полковників» взагалі вийшла зі складу Ради Європи і заявила, що не буде виконувати рішення ЄСПЛ. Але згодом у Греції змінився уряд, вони повернулися до Ради Європи та виконали всі рішення. По справі Грузії зараз ведуться переговори, і мені здається, що Москва досить близька до того, щоб починати виконувати це рішення.
Тому Росія може скільки завгодно надувати щоки і казати, що вона «наддержава», але, як співав Володимир Висоцький, «в конце пути придется рассчитаться»...