06.12.2021 р. на сайті Верховної Ради України зареєстрували законопроєкт №6393 «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення законодавства щодо протидії булінгу (цькуванню)». Чи допоможе оновлене законодавство знизити кількість випадків цькування серед дітей та молоді? Розберемося.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Понад два місяці тому я підіймала тему дитячого та підліткового цькування, де проаналізувавши ситуацію в Україні та можливості притягнення до відповідальності винних за дитячий булінг (зокрема, кібербулінг), дійшла висновку про необхідність доопрацювання національного законодавства, що стосується захисту прав дітей та молоді. Адже наслідки дитячого булінгу нерідко стають фатальними, про що свідчить статистика дитячих та підліткових суїцидів в Україні.
При цьому відсутність реальних важелів впливу та механізмів покарання винуватців (про що свідчить судова практика), а також недостатня інформованість населення лише примножують випадки знущань з малолітніх та неповнолітніх українців.
Проаналізуємо, чи здатний новий законопроєкт виправити ситуацію.
Конкретизація поняття
Проєктом Закону №6393 законотворець пропонує вдосконалити поняття «булінг» (цькування), конкретизувавши його учасників. Зміни чекають на Закони України «Про освіту», «Про охорону дитинства», «Про оздоровлення та відпочинок дітей». Автори законопроєкту пропонують вживати булінг (цькування) у більш розширеній та конкретизованій формі.
Булінг (цькування) – це діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, учасників процесу оздоровлення та відпочинку дітей, учасників спортивних змагань та (або) навчально-тренувальних зборів, закладів охорони здоров′я, дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, закладів культури та мистецтва, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, учасників процесу оздоровлення, лікування та відпочинку дітей, учасників спортивних змагань та (або) навчально-тренувальних зборів, культурної та мистецької освіти, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.
Варто зазначити, що сьогодні в Законі України згадується лише про учасників освітнього процесу. Тому вважаю внесення подібних змін у законодавство доцільним, оскільки булінг (цькування) вчиняється до учасників не лише освітнього закладу, але й під час спортивних змагань, коли на одній арені зустрічаються конкуренти, а на трибуні конфлікт може статися серед вболівальників. При цьому хочу звернути особливу увагу, що наразі в Законі «Про охорону дитинства» вказане поняття взагалі відсутнє.
Нові порядки у ВНЗ
Законопроєктом вносяться доповнення до ст. 15 Закону «Про вищу освіту». Згідно з п. 6-8, повноваження засновника (засновників) закладу вищої освіти розширені. У разі ухвалення законопроєкту засновник закладу вищої освіти, окрім здійснення контролю за дотриманням статуту ВНЗ, повинен буде здійснювати контроль за виконанням плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладі освіти; розглядати скарги про відмову в реагуванні на випадки булінгу (цькування) за заявами неповнолітніх здобувачів вищої освіти, їхніх батьків, законних представників, інших осіб та ухвалювати рішення за результатами розгляду таких скарг; сприяти створенню безпечного освітнього середовища в закладі вищої освіти. Наразі вказані повноваження в нормі Закону «Про вищу освіту» взагалі відсутні.
Відповідальність держави
У разі ухвалення обговорюваного проєкту закону, відповідно до ст. 10 Закону України «Про охорону дитинства», на державу покладатиметься захист дитини від булінгу (цькування). Держава через кол-центр з питань запобігання та протидії домашньому насильству, булінгу (цькуванню) надаватиме дитині та особам, які піклуються про неї, необхідну допомогу для запобігання та виявлення випадків жорстокого поводження з дитиною. Окрім того, інформація про ці випадки буде передаватися для розгляду до відповідних органів з метою проведення розслідування і вжиття заходів щодо припинення насильства. Дитина матиме право особисто звернутися до кол-центру з питань запобігання та протидії булінгу (цькуванню) за захистом своїх прав, свобод і законних інтересів.
Права батьків
Ст. 31 Закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей» законотворець пропонує розширити права батьків та інших законних представників можливістю подавати керівництву або засновнику дитячого закладу оздоровлення та відпочинку заяву про випадки булінгу (цькування) стосовно дитини або будь-якого іншого учасника процесу оздоровлення та відпочинку дітей. Розробники законопроєкту також наголошують на праві батьків чи законних представників на повне та неупереджене розслідування випадків булінгу (цькування) стосовно дитини або будь-якого іншого учасника процесу оздоровлення та відпочинку дітей.
Сьогодні такі права відсутні. Хоча заради справедливості слід припустити, що вони включалися у право, яке передбачене абз. 2 ч. 1 ст. 31 Закону «Про оздоровлення та відпочинок дітей». Мова йде про те, як захищати права та законні інтереси дитини у разі отримання від неї відповідної інформації.
До того ж законопроєктом доповнюється ст. 33 Закону «Про оздоровлення та відпочинок дітей», згідно з якою працівники дитячого закладу оздоровлення та відпочинку зобов'язані повідомляти про факти булінгу (цькування) стосовно дітей працівників дитячого закладу оздоровлення та відпочинку, інших осіб, які залучаються до процесу оздоровлення та відпочинку дітей, свідком яких вони були особисто або про які отримали достовірну інформацію від інших осіб, а також вживати невідкладні заходи для припинення булінгу (цькування). Працівники дитячого закладу оздоровлення та відпочинку мають сприяти керівництву у проведенні розслідування щодо випадків булінгу (цькування).
На мою думку, важливим нововведенням є доповнення цієї статті ч. 4, відповідно до якої керівник дитячого закладу оздоровлення та відпочинку несе відповідальність за створення в цьому закладі безпечного середовища, вільного від насильства та булінгу (цькування). Зокрема, мова йде про:
- врахування пропозиції територіальних органів Національної поліції України; центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я; головного органу в системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику; служб у справах дітей та центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, що розробляє, затверджує та оприлюднює план заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в дитячому закладі оздоровлення та відпочинку;
- здійснення контролю за виконанням плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в дитячому закладі оздоровлення та відпочинку;
- розгляд заяви про випадки булінгу (цькування) дітей, які перебувають у дитячому закладі оздоровлення та відпочинку, їхніх батьків, законних представників, інших осіб та ухвалення рішення за результатами розгляду таких заяв;
- забезпечення виконання заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг особам, які вчинили булінг (цькування), стали його свідками або постраждали від булінгу;
- інформування уповноважених підрозділів Національної поліції України та служби у справах дітей про випадки булінгу (цькування) в дитячому закладі оздоровлення та відпочинку.
Підбиваємо підсумки
Посилення та розширення відповідальності
Загалом, вважаю вищенаведені зміни позитивними, оскільки було конкретизовано та розширено коло потенційних учасників булінгу (цькування). Враховуючи, що тепер на керівників ВНЗ, дитячих закладів оздоровлення та відпочинку пропонується покласти певні обов’язки, можна припустити, що у разі випадку булінгу керівника такого закладу можна буде притягнути до відповідальності. Вважаю, що це мотивуватиме до більш активної боротьби та превентивної роботи у питаннях подолання булінгу серед дітей та підлітків.
Наразі, як показує практика, за інциденти дитячого булінгу відповідальність несуть батьки дітей, а саме за ст. 173-4 КУпАП (булінг (цькування) учасників освітнього процесу) або за ст. 184 КУпАП (невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей). Водночас вважаю за необхідне включити розширене поняття «булінг» (цькування) до вищенаведених статей КУпАП, адже наразі в них мова йде лише про учасників освітнього процесу.
Посилення захисту та нові рішення
Враховуючи зміни, які пропонує внести законотворець до Законів «Про освіту», «Про вищу освіту», «Про охорону дитинства», «Про оздоровлення та відпочинок дітей», акцентуючи на розширенні кола учасників, розширенні прав батьків та інших законних представників, покладанні обов’язків на державу, є надія, що ситуація з випадками дитячого булінгу в Україні покращиться. Створення відповідних консультаційних платформ (кол-центрів) може надати не тільки необхідний захист, але й реальний поштовх для розробки та впровадження нових рішень, що стосуються прав дітей та молоді.