За статистикою, в Україні зросла кількість дитячих та підліткових суїцидів. Якщо за 2020 р. сталося 123 підліткових самогубства, то за перші 4 місяці ц.р. кількість суїцидів або спроб становила вже 126. При цьому загальна кількість самогубств у нашій країні систематично знижується. Серед основних причин суїцидів неповнолітніх часто називають кібербулінг. Пропоную розібратися, чи існують правові механізми, що допомагають захистити дитину від мережевого цькування.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Випуски ТВ-новин, стрічки інформаційних ресурсів та соціальних мереж все більше наповнюються історіями про цькування дітей та молоді через інтернет. І нерідко це призводить до страшних чи навіть фатальних наслідків. Разом з тим, проаналізувавши судову практику, можна побачити, що далі розголосу у ЗМІ чи Facebook справа, як правило, не заходить. Чому мережевих «насильників» в Україні майже не притягають до відповідальності та як вберегти свою дитину від мережевого булінгу, для мене як для матері та юриста питання наболіле.
Кібербулінг: як розпізнати
Життя онлайн у зв’язку з неймовірним розвитком цифрових технологій та не без участі наслідків коронавірусних трендів призвело до усім відомих результатів. Соцмережі і для дорослих, і для дітей стали повноцінною частиною життя зі своїми новими правилами соціальної поведінки та нормами етики. За даними дослідження Дитячого фонду ООН UNICEF «Які вони, українські підлітки: про соцмережі, секс, алкоголь, спорт, довіру до батьків та друзів», 40% людей «декілька разів на день» або «постійно — цілий день» спілкуються з друзями онлайн. А нові реалії породили і нові явища. Одним з найбільш неприємних стало цькування у мережі, або кібербулінг. Фонд UNICEF з’ясував, що кожен п’ятий підліток визнавав себе жертвою онлайн-знущань.
Та що таке кібербулінг? На мій погляд, найбільш повну характеристику цьому явищу надав знову ж UNICEF, який визначає його як цькування з застосуванням цифрових технологій. Воно може відбуватися в соціальних мережах, на платформах обміну повідомленнями (месенджерах), ігрових платформах та мобільних телефонах. Це поведінка, спрямована на залякування, провокування гніву чи приниження тих, проти кого вона спрямована. Серед прикладів такого цькування можна згадати поширення брехні або розміщення фотографій, які компрометують когось, у соціальних мережах; надсилання повідомлень або погроз, які ображають когось або можуть завдати комусь шкоди, через платформи обміну повідомленнями; видання себе за когось іншого/іншу і надсилання повідомлень іншим людям від його/її імені.
Згідно з даними аналітичного дослідження «Попередження та протидія кібербулінгу в дитячому середовищі України», яке минулого року презентували під час всеукраїнської кампанії проти кібербулінгу Docudays UA, учасники та учасниці фокус-груп до основних видів онлайн-булінгу зараховують зламування акаунтів у соціальних мережах та подальший шантаж; поєднання офлайн- та онлайн-цькування; погрози онлайн життю або фізичним насильством; розкриття адреси проживання, місць позашкільної активності (гуртки, місця дозвілля); постійне, цілодобове цькування.
Як забезпечений захист на законодавчому рівні
Правові механізми захисту існують та еволюціонують. Зокрема, залежно від тяжкості наслідків, відповідальність за кібербулінг може бути як адміністративною, так і кримінальною. Більше того, у нас вже на сьогодні включені до законодавства норми, що регулюють правопорушення, пов’язані саме з кібербулінгом. Так, адміністративна відповідальність передбачена:
• Ст. 173-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) «Булінг (цькування) учасників освітнього процесу»
Українське законодавство визначає булінг (цькування) як діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у т.ч. з застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого. Санкція статті передбачає штраф від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 850 до 1700 грн) або громадські роботи на строк від 20 до 40 годин.
Якщо наведене вчинене групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, це тягне за собою штраф від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 1700 до 3400 грн) або громадські роботи на строк від 40 до 60 годин. Якщо ці діяння вчинені малолітніми або неповнолітніми особами віком від 14 до 16 років, штраф накладають на батьків або осіб, які їх замінюють (від 850 до 1700 грн, або громадські роботи на строк від 20 до 40 годин). Діяння, передбачене ч. 2 цієї статті (тобто вчинене групою осіб або повторно протягом року), вчинене малолітньою або неповнолітньою особою віком від 14 до 16 років, тягне накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від 40 до 60 годин.
Неповідомлення керівником закладу освіти уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про випадки булінгу (цькування) учасника освітнього процесу карається штрафом від 850 до 1700 грн або виправними роботами на строк до 1 місяця з відрахуванням до 20% заробітку.
• Ст. 184 КУпАП «Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов’язків щодо виховання дітей»
Ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей тягне за собою попередження або штраф від 850 до 1700 грн. Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, караються штрафом від 1700 до 5100 грн. Вчинення неповнолітніми віком від 14 до 16 років правопорушення, відповідальність за яке передбачена Кодексом, тягне за собою накладення на батьків або осіб, які їх замінюють, штрафу в розмірі від 1700 до 5100 грн. Вчинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки злочину, відповідальність за який передбачена Кримінальним кодексом України, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, що їх замінюють, від 1700 до 5100 грн.
Кримінальна відповідальність передбачена у разі, якщо результатом булінгу стає замах на самогубство чи самогубство людини (ст. 120 Кримінального кодексу України (ККУ) «Доведення до самогубства»). До кримінальної відповідальності можна притягнути і за поширення в мережі світлин чи відео порнографічного характеру (ст. 301 ККУ «Ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів»). Найжорсткіші санкції цих статей передбачають позбавлення волі на строк до 10 та до 12 років відповідно.
Не можу обминути увагою і перші комплексні кроки, що робить держава у напрямку протидії цькуванню дітей та молоді в інтернеті. Зокрема, мова йде про ініціювання Президентом України Національної стратегії захисту дітей у цифровому середовищі на 2021–2026 рр. з метою забезпечення прав і свобод дитини, її захисту від будь-яких форм насильства, експлуатації та зловживань у цифровому середовищі.
Крім того, в Україні було створено інститут освітнього омбудсмена, на якого покладаються завдання із захисту прав у сфері освіти. Він розглядає звернення учасників освітнього процесу та за результатами такого розгляду може надсилати подання щодо проведення службових розслідувань, надавати рекомендації, вимагати відновлення прав або припинення порушення прав; аналізує дотримання законодавства стосовно учасників освітнього процесу, які постраждали від булінгу (цькування), стали його свідками або вчинили булінг (цькування); може безперешкодно відвідувати заклади освіти, представляти інтереси осіб у суді. Простими словами, наразі в українських підлітків з’явилася можливість у разі цькування отримувати відповідний захист у позасудовий спосіб.
Судова практика: без криміналу та майже без покарання
Проте, як це зазвичай буває, наявність норм законодавства зовсім не гарантує реальний захист потерпілих у результаті цькування у соцмережах та понесення адекватного покарання винними за такі діяння. Вивчаючи практику, яка відображена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, можна зустріти поодинокі випадки, коли батьків дітей, які вчиняють цькування у мережі, притягують до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-4 КУпАП (булінг (цькування) учасників освітнього процесу) з покладенням обов’язку сплатити штраф. Також трапляються випадки складання протоколів про притягнення до адміністративної відповідності за ст. 184 КУпАП у зв’язку з тим, що батьки не вживають заходів виховного характеру щодо своїх дітей, які систематично вчиняють кібербулінг. Але найчастіше батьки «булерів» отримують лише усні попередження.
Наприклад, у постанові від 6 квітня 2021 р. у справі №647/879/21 Бериславський районний суд Херсонської області звільнив матір хлопця, який систематично вчиняв кібербулінг, від адміністративної відповідальності, обмежившись лише усним попередженням.
Найбільш жорстке реальне покарання за цькування дитини в інтернеті, яке вдалося знайти, — це штраф у 1700 грн. Так, у справі №190/854/21 П’ятихатський районний суд Дніпропетровської області визнав винною матір (чи опікунку) дітей, які займалися інтернет-цькуванням іншої дитини, та стягнув з неї 1700 грн штрафу та 454 грн судового збору.
Якщо розглядати проблему цькування дітей та підлітків у мережі з точки зору кримінальної практики, то ситуація ще більш плачевна. Річ у тім, що притягнути винного до відповідальності майже неможливо через банальне небажання слідчих працювати. Якщо мова йде про ст. 120 ККУ «Доведення до самогубства», то зазвичай такі провадження закриваються через закінчення строків досудового розслідування чи притягнення до відповідальності. Якщо ж говорити про розповсюдження матеріалів порнографічного характеру (ст. 301 ККУ), то тут має бути проведена дуже копітка робота адвоката та правоохоронного органу з метою встановлення особи, яка її розповсюджує, та притягнення її до відповідальності, а у наших реаліях це за межею фантастики.
Як виправити ситуацію
Винесемо за дужки психологічну та виховну роботу, яку батьки мають проводити зі своїми дітьми, і зупинимося лише на правовому аспекті захисту малолітніх та неповнолітніх від мережевого булінгу. Наразі висновок невтішний: допоки в Україні не будуть застосовуватися належні покарання, не буде й належного рівня відповідальності у суспільстві. Допоки дії батьків, чию дитину образили, не виходитимуть за межі дописів у соцмережах чи, у кращому випадку, новин у ЗМІ, не буде формуватися і належна судова практика. Відповідно, покладати всю відповідальність на правоохоронні органи та судову систему саме у цьому питанні я б не стала. Варто починати з себе — зі свого усвідомленого батьківства.
Крім того, вважаю за необхідне доопрацювати національне законодавство у питаннях, що регулюють відповідальність за онлайн-цькування. Такі норми мають ґрунтуватися на нормах міжнародного права, стандартах ООН, документах Ради Європи тощо. До того ж, на мій погляд, відповідальність має лягати і на заклади освіти.
Цілком доречно було б розробити та впровадити програми та заходи з протидії та запобігання кібербулінгу у школах та вишах. Цілком підтримую рекомендації аналітичного дослідження «Попередження та протидія кібербулінгу в дитячому середовищі України». Особливо хотілося б виокремити рекомендації дослідників щодо опрацювання підходу, що базується на запобіганні загрозам. Зокрема, слід посилити практику введення освітніх заходів та заходів психологічної підтримки для осіб, що вчинили пов’язані з кібербулінгом правопорушення. Також однією з найбільш важливих та невідкладних дій є створення належних умов для подання скарг та термінового звернення дітей до правозахисних інституцій — уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, уповноваженого Президента України з прав дитини, освітнього омбудсмена. А правозахисним інституціям слід створити консультаційні платформи, в роботі яких братимуть участь діти та підлітки, для вироблення та впровадження рішень, що стосуються їхніх прав.