Наразі у Гаазі в Арбітражному трибуналі тривають слухання у справі України проти Росії щодо порушення імунітету українських військових кораблів (принцип імунітету військового корабля в міжнародному морському праві є основоположним – прим. ред.). Вирішується питання щодо юрисдикції Арбітражу. Розглядаються обставини «Керченського інциденту», який відбувся 25.11.2018 р., коли в Керченській протоці росіяни затримали разом з екіпажами бронекатери «Нікополь», «Бердянськ», буксир «Яни Капу» Військово-морських сил України. Російська Федерація скористалася правом на оскарження юрисдикції Арбітражу і представила власну позицію 11.10.2021 р. На слуханнях 12.10.2021 р. Україна відповіла на ці заперечення та озвучила свої контраргументи на користь наявності юрисдикції Арбітражного трибуналу.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Українську делегацію в Гаазі очолює директорка Департаменту міжнародного права Міністерства закордонних справ Оксана Золотарьова. «Ця справа є дуже важливою для свободи судноплавства й держав, які мають військово-морський флот», – зазначила вона у коментарі ZN.UA. Оксана Золотарьова додала, що це перший в історії випадок, коли «членів екіпажів військових кораблів судили як звичайних злочинців».
Також, як стало відомо «Юридичній Газеті», у складі української делегації в Гаазі знаходиться начальник штабу – перший заступник командувача ВМС України віце-адмірал Андрій Тарасов.
«Юридична Газета» нагадує хронологію фактів та обставин справи, наводить пояснення віце-президента Української асоціації міжнародного права, провідного наукового співробітника Державної наукової установи «Інститут інформації, безпеки і права Національної академії правових наук України» Тимура Короткого та доцента кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин КНУ імені Шевченка Захара Тропіна.
Три роки тому в листопаді в російський полон потрапили 24 українські військовослужбовці. Неподалік Керченської протоки прикордонні кораблі ФСБ РФ, застосувавши зброю, затримали українські військові кораблі, які здійснювали прохід в Азовське море. Кілька українських моряків (наймолодшому на той момент було 18 років – прим. ред.) під час захоплення отримали поранення.
Російська Федерація відмовилася визнавати захоплених військовополоненими та намагалася судити їх за кримінальними статтями на кшталт «незаконного перетину російського кордону». Однак у доповіді Управління Верховного комісара ООН з прав людини, що охоплює період від 16.11.2018 р. до лютого 2019 р., у п. 103 документа чітко зазначено: «Екіпажі кораблів ВМС України, затримані Російською Федерацією 25.11.2018 р. біля Керченської протоки, вважаються військовополоненими».
«Події призвели до порушення значної кількості принципів та норм міжнародного права, насамперед, положень міжнародного морського права щодо імунітету військових кораблів. Цей принцип, який був закріплений у Конвенції ООН з морського права 1982 р. та звичаєвою нормою міжнародного морського права, є одним з основоположних у сучасному міжнародному морському праві. Також були порушені інші норми міжнародного права: від імперативної норми щодо заборони агресії (напад державних кораблів однієї держави на військові кораблі іншої держави є відвертим актом агресії) до порушення Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також норм міжнародного гуманітарного права щодо поводження з військовополоненими. Це можна стверджувати з огляду на те, що в міжнародному праві до одних правовідносин можуть одночасно застосовуватися різні правові режими. В цьому випадку йдеться про норми міжнародного морського права, міжнародного гуманітарного права та міжнародного права прав людини», – зазначив Тимур Короткий.
Через чотири місяці після подій у Керченській протоці для залучення Росії до міжнародно-правової відповідальності за ці дії Україна звернулася до Арбітражу. Арбітражний трибунал був створений відповідно до Додатка VII Конвенції ООН з морського права 1982 р., орган має юрисдикцію щодо вирішення спору між Україною та РФ за означеною Конвенцією.
«Конвенція ООН з морського права 1982 р. має унікальну систему вирішення спорів між державами-учасниками Конвенції. Приєднуючись до неї, держави погоджуються на одну з передбачених обов’язкових процедур вирішення спорів. Вибір може бути зроблений з-поміж Міжнародного трибуналу з морського права, Міжнародного суду ООН, Загального арбітражу відповідно до Додатка VII та Спеціального арбітражу відповідно до Додатка VIII. Якщо держава не зробить такий вибір, цим вона фактично погоджується на обов’язковість Загального арбітражу відповідно до Додатка VII. Окрім того, якщо з приводу спору обрані державами процедури не збігаються, застосовується Загальний арбітраж відповідно до Додатка VII.
Україна, з огляду на свою пряму заяву під час ратифікації, погодилася на обов’язковість Загального арбітражу відповідно до Додатка VII та Спеціального арбітражу відповідно до Додатка VIII. Росія під час ратифікації не зробила такого вибору, а тому фактично погодилася на обов’язковий Загальний арбітраж відповідно до Додатка VII. Таким чином, будь-які спори між Україною і Росією з приводу виконання Конвенції ООН з морського права 1982 р. може вирішувати загальний арбітраж відповідно до Додатка VII Конвенції», – повідомив Захар Тропін.
Одночасно Україна звернулася до Міжнародного трибуналу з морського права (Іnternational Tribunal for the Law of the Sea – ITLOS) у Гамбурзі (Німеччина). Звернення стосувалося тимчасових заходів у вигляді негайного звільнення військових кораблів та екіпажів.
«Компетенція Міжнародного трибуналу з морського права щодо тимчасових заходів передбачена Конвенцією ООН з морського права 1982 р. у спорах, які розглядає Арбітражний трибунал відповідно до Додатка VII Конвенції. Склалася унікальна ситуація в міжнародному праві, коли один орган розглядає спір по суті, а інший – щодо тимчасових заходів. Це пов’язано з тим, що Міжнародний трибунал з морського права є постійно діючим органом, який може швидко реагувати на необхідність застосування тимчасових заходів у ситуації, коли арбітражний трибунал для розгляду справи ще не сформований. Така необхідність у морському судноплавстві виникає доволі часто (зокрема, у зв’язку з необхідністю негайно звільнити затриманні та арештовані морські судна)», – зауважив Тимур Короткий.
Рішення про застосування тимчасових заходів до Російської Федерації у справі стосовно порушення імунітету трьох військових кораблів України МТМП оголосив 25.05.2019 р. Рішення звільнити кораблі та екіпажі «негайно та безумовно» підтримали 19 суддів, 1 суддя проголосував проти.
«Для прийняття такого рішення МТМП мають бути виконані декілька умов, головною з яких є визнання prima facie (на перший погляд, при першому наближенні – прим. ред.) наявності в Арбітражного трибуналу юрисдикції розглядати основний спір. Відповідно, той факт, що тимчасові заходи були встановлені (таким чином МТМП підтвердив prima facie наявність в Арбітражного трибуналу юрисдикції), свідчить про правильність юридичної аргументації з боку України. Зокрема, це означає високу вірогідність визнання Арбітражним трибуналом наявності у нього юрисдикції розглядати справу по суті. Іншими словами, вирішення юрисдикційного питання на користь України», – прокоментував Захар Тропін.
Після 9 місяців у російській в’язниці на початку вересня 2019 р. в Україну повернулися 24 військові моряки, яких взяли в полон у Керченській протоці. Щоб повернути їх та політичних в’язнів (Олега Сенцова, Олександра Кольченка, Володимира Балуха та інших) Україна видала Кремлю підозрюваних у скоєнні злочинів. Для повернення військових кораблів Росії знадобилося пів року з моменту винесення Міжнародним трибуналом з морського права відповідного наказу. Малі броньовані артилерійські катери «Нікополь» і «Бердянськ» прийшли додому лише в листопаді 2019 р.
На думку Тимура Короткого, РФ не виконала наказ Міжнародного трибуналу з морського права, який передбачав «невідкладне та безумовне» повернення українських військових кораблів та членів екіпажів. Таке нехтування РФ наказом Трибуналу означає порушення РФ інших норм міжнародного права та посилює її міжнародно-правову відповідальність.
«Юридично дії РФ не можна вважати виконанням наказу МТМП про тимчасові заходи. Аналогічно Росія діяла у справі судна Arctic Sunrise природоохоронної організації «Ґрінпіс», яке було зареєстроване в Нідерландах. У 2013 р., після захоплення прикордонниками РФ цього судна, до Міжнародного трибуналу з морського права з позовом проти Росії звернулися Нідерланди й також отримали наказ про «невідкладне та безумовне» звільнення судна. Проте Росія цього не зробила і звільнила судно лише напередодні слухань у справі як «жест доброї волі». Крім того, в ситуації з українськими військовими кораблями та членами екіпажів, погодившись здійснити такий обмін, Україна фактично принизила юридичну силу наказу МТМП про тимчасові заходи», – вважає Захар Тропін.
Після того як Арбітражний трибунал визнає свою юрисдикцію у справі України проти Росії щодо порушення імунітету українських військових кораблів Арбітражний трибунал має перейти до стадії розгляду справи по суті.
«Існує дуже висока вірогідність того, що надалі Арбітражний трибунал, розглядаючи спір по суті, визнає порушення РФ імунітету українських військових кораблів та присудить справедливу компенсацію Україні», – підсумували фахівці з міжнародного морського права Захар Тропін та Тимур Короткий. При цьому співрозмовники «Юридичної Газети» зазначили, що провадження в Арбітражі відповідно до Додатка VII Конвенції ООН з морського права 1982 р., як свідчить практика, може тривати декілька років.
«Юридична Газета» стежить за подальшим розвитком подій на слуханнях у Гаазі. Надалі ми розглянемо аргументи України та РФ щодо наявності юрисдикції Арбітражного трибуналу у справі щодо імунітету українських військових кораблів.