Складно коментувати рішення ВП ВС з самого лише анонсу без ознайомлення з повним текстом, який наразі відсутній в ЄДРСР. Проте беззаперечно, що навіть із анонсованої ВП ВС новини щодо суті рішення можна відзначити певне позитивне досягнення в питанні віднесення гонорару успіху до витрат на правову допомогу, а значить і законності такого гонорару.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Судова практика щодо гонорару успіху, умовно кажучи, складається зі справ двох категорій: перша – спори за позовами адвокатів про стягнення заборгованості та зустрічні позови клієнтів про визнання недійсними положень договорів про надання правової допомоги в частині встановлення обов’язку оплати гонорару успіху, друга – щодо стягнення витрат на правову допомогу, до складу яких намагалися включити в т.ч. гонорар успіху.
Отже, з анонсу ВП ВС щодо правового висновку у справі №904/4507/18 стосовно «розумності та пропорційності гонорару успіху» достеменно зрозуміло одне – такий правовий висновок може бути ефективно використаний для підтвердження дійсності пункту договору щодо гонорару успіху.
Що ж стосується практики визначення розміру витрат на правничу допомогу, які мають бути компенсовані стороною, що програла спір (за наявності відповідних заперечень цієї сторони щодо їх розміру), то тут суд акцентував увагу на застосуванні принципів розумності, пропорційності, як це і передбачено процесуальним законодавством.
На останок хочу зауважити важливість певного «психологічного» аспекту доцільності стягнення судових витрат, в т.ч. гонорару успіху, зі сторони, що програла. Осмислене розуміння стороною, яка має намір подати безпідставний позов, затягнути розгляд справи, безпідставно оскаржувати рішення і т.д., реальної можливості понести значні витрати на компенсацію витрат опонента на правову допомогу, сприятиме уникненню безпідставних оскаржень та затягувань розгляду справи у суді.
Проте залишається відкритим «моральний» аспект покладення гонорару успіху на сторону, що програла справу, оскільки це кошти, якими сторона жодним чином не ризикувала, і тому деякі фахівці наполягають на несправедливості покладення цих витрат на іншу сторону.