Блокування податкових накладних приблизно із середини літа 2022 року і особливо ближче до кінця року набуло масового характеру. За проведеними дослідженнями, результати яких наявні в загальному доступі, щонайменше 50% платників податків зазнавали проблем через блокування реєстрації податкових накладних у другій половині листопада 2022 року проти близько 16% у вересні.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Тому, звичайно, вважаємо те, що Кабінет Міністрів України нарешті приділив цьому питанню увагу, позитивним зрушенням.
Напрацьовані Кабміном зміни можуть стати у пригоді переважно малому бізнесу, у якого обсяг постачання протягом місяця не перевищує 500 тис. грн та який має справу переважно з незначними операціями.
Однак принципово такі зміни проблему не вирішують. Без змін у підході податкових органів до цього питання блокування податкових накладних все одно залишиться масовим явищем. Адже переважна більшість великих платників податків мають операції на значні суми. А отже, їхні податкові накладні так і продовжать блокуватися.
Вважаємо, що проблему блокування реєстрації податкових накладних слід вирішувати комплексно – повністю скасовуючи таку практику.
Фактично у довгостроковій перспективі, на нашу думку, це принесе лише позитивні зміни для державного бюджету України.
Безперечно, наразі за поточної практики відбувається миттєве додаткове наповнення бюджету, адже при блокуванні податкової накладної продавець товару все ще зобов’язаний сплатити суму податку. Покупець у цей час втрачає право на податковий кредит до моменту реєстрації податкової накладної.
Продавці при цьому змушені витрачати адміністративний та фінансовий ресурс не для забезпечення функціонування економіки чи розвитку бізнесу (що в перспективі лише збільшить надходження податків до бюджету), а на спори з податковими органами для розблокування податкових накладних. А це доволі реальні витрати бюджету – на персонал, який супроводжує спір, на відшкодування судового збору, витрат платника на правничу допомогу. Та ще й покупець за наслідками вирішення спору нарешті отримає право на свій податковий кредит.
У патовій ситуації при цьому опиняється покупець, який позбавлений права на податковий кредит, однак не може захистити свої порушені права.
І це все відбувається на тлі заяв держави, що Україна прямує до Європейського Союзу. А один із параметрів такого руху – узгодження з європейською системою ПДВ.
Тож маємо максимально відповідати Директиві ЄС із загальної системи ПДВ (яка декларується також джерелом нашого законодавства з ПДВ, а тому може використовуватися і для тлумачення за «історичним (за походженням)» підходом положень нашого законодавства з ПДВ).
І цікавою та важливою у цьому аспекті є практика Європейського суду справедливості (Суду ЄС) щодо застосування відповідних положень Директиви ЄС з ПДВ крізь призму національних законодавств і з огляду на основоположне законодавство ЄС (до якого ми прямуємо).
Відповідно до позиції Суду ЄС, викладеної, наприклад, у рішенні в об’єднаних справах Mahagében Kft v Nemzeti Adó- és Vámhivatal Dél-dunántúli Regionális Adó Főigazgatósága (C-80/11) and Péter Dávid v Nemzeti Adó- és Vámhivatal Észak-alföldi Regionális Adó Főigazgatósága (C-142/11) від 21.06.2012, відмова покупцю товару у праві на вирахування вхідного ПДВ (податковий кредит) визнається покаранням, відповідальністю.
А до цієї категорії вже застосовні «критерії Енгеля» і відповідна практика Європейського суду з прав людини, згідно з якою таке покарання є кримінальним переслідуванням, що повинно здійснюватися виключно з дотриманням приписів статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема обов’язковості доведення вини платника.
Відповідно до положень Директиви Ради 2006/112/ЄС від 28.11.2006 про спільну систему податку на додану вартість право на вирахування вхідного ПДВ належить до фундаментальних принципів функціонування системи ПДВ. І хоча держави – члени ЄС можуть мати певну свободу у визначенні умов функціонування системи ПДВ, змінювати чи порушувати саме ФУНДАМЕНТАЛЬНІ принципи не дозволяється.
В Україні ж, навпаки, таке право на практиці не є безумовним. Фактично процедурою блокування податкових накладних для платників податків встановлюються додаткові вимоги. Складеної та направленої на реєстрацію податкової накладної вже недостатньо для забезпечення вхідного кредиту покупця. Проте платники податків мають подавати ще пояснення, готувати Таблицю даних платника податку.
Це все викривляє природу ПДВ як непрямого податку, який має бути нейтральним.
Відповідно, система ПДВ, щонайменше в частині блокування реєстрації податкових накладних, у тому стані, як вона є зараз, не витримує тесту на європейськість. А отже, потребує кардинальних змін, а краще взагалі – скасування такої практики блокування податкових накладних.
Цікавим є також нововведення, яким податковий орган тепер зобов’язано зазначати не лише підставу прийняття рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку, але й інформацію, за якою це встановлено.
Можна сказати, що платникам податків має стати трохи легше оскаржувати такі рішення контролюючих органів, адже вони хоча б матимуть змогу зрозуміти, які саме аргументи та посилання податкового органу необхідно спростувати.
Також певним позитивним зрушенням є підвищення порогу обсягів постачання за місяць для цілей показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку на додану вартість: з 500 тис. грн до 1 млн грн.
Але оскільки такі зміни принципово не змінюють ні проблему блокування реєстрації податкових накладних, ні безпідставного та свавільного віднесення платників податків до ризикових, таке «вирішення проблеми» нагадує, швидше, методи аб’юзивного партнера: він спочатку ламає тобі ноги, а потім дає милиці, щоб було зручніше бігати.