Війна залишає глибокі сліди не лише на тілі, але й на душі, і подолати ці наслідки буває непросто. Бойові дії, стрес, втрати товаришів, а також постійне перебування у небезпеці викликають глибокі психологічні травми, які можуть залишатися з ветеранами та ветеранками на довгі роки. Тож психологічна реабілітація стає необхідною складовою процесу повернення до нормального життя. На жаль, наразі непоодинокими є випадки, коли відсутність своєчасної та якісної психологічної підтримки ветеранів та ветеранок після повернення з війни призводить до того, що деякі з них вдаються до деструктивних методів адаптації до цивільного життя таких як: алкоголізм, наркоманія та ін. Крім цього, проблемою залишаються трагічні випадки суїцидів серед військових, які зіткнулись із безсиллям, порожнечею, нерозумінням з боку оточуючих та втратою будь-якого сенсу свого життя. Також, за словами глави МВС — Ігоря Клименка, з початку 2024 року кількість випадків домашнього насильства виросла на 14%. При цьому 60% тих, хто вчиняє домашнє насильство, це військові і «всі, хто був на фронті». Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини.
Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! Саме тому без побудови якісної системи психологічної реабілітації для ветеранів і ветеранок ми отримаємо негативні наслідки, що матимуть довгостроковий ефект на багато років після завершення війни з державою-агресором. Існуюча система психологічної реабілітації в Україні має низку проблем, про які йтиметься нижче. Організація психологічної реабілітації Досить складно розібратись, куди саме ветерану та ветеранці звертатись за психологічною реабілітацією Наразі ветерани і ветеранки можуть отримати психологічну допомогу в цивільних закладах, що уклали контракт з НСЗУ (у них ветерани і ветеранки отримують безкоштовні реабілітаційні послуги в межах Програми медичних гарантій). Наприклад, якщо ми подивимось пакет НСЗУ «Реабілітаційна допомога дорослим і дітям у стаціонарних умовах», то в обсягу медичних послуг, який надавач зобов’язується надавати за договором відповідно до медичних потреб пацієнта / пацієнтки зазначається психологічна допомога. Додатково у вищезазначеному документі вказується, що у разі потреби в післягострому періоді пацієнту/пацієнтці можуть надаватись послуги з психологічної реабілітації, якщо в цьому є потреба. НСЗУ за цим пакетом встановлює низку вимог до організації медичних послуг з боку надавача (до прикладу, наявність відповідних фахівців в ЗОЗ: лікар-психолог, психотерапевт та деякі інші). Важливо звернути увагу на те, що поряд із можливістю отримати вищезазначені послуги в цивільному закладі, ветеран та ветеранка можуть отримати послуги з психологічної реабілітації у відомчій системі сил безпеки та оборони (тобто закладах, що перебувають в сфері управління Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України та деяких інших, де медична допомога надається суто військовим), а також в системі Міністерства соціальної політики України. Наприклад, Державна реабілітаційна установа Центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю «Галичина», яка належить до сфери управління Міністерства соціальної політики України надає увесь спектр комплексних реабілітаційних послуг, в тому числі психологічної реабілітації. Окремо слід згадати про те, що відповідно до Положення про Міністерство у справах ветеранів України саме це Міністерство відповідальне за формування та реалізацію політики у сфері психологічної реабілітації ветеранів. Зважаючи на це, в сфері управління цього Міністерства є центри соціально-психологічної реабілітації, а також за його сприяння було розроблено Постанову КМУ №1338, якою затверджено Порядок та умови, що визначають механізм надання безоплатної психологічної допомоги особам, які звільняються або звільнені з військової служби, з числа ветеранів війни та деяким іншим категоріям осіб. По суті цим нормативно-правовим актом Міністерство у справах ветеранів створило ще одну окрему підсистему психологічної допомоги, яка має своїх суб`єктів надання послуг, правила функціонування тощо. Тобто на сьогодні є низка маршрутів, якими може рухатись ветеран та ветеранка для отримання необхідних послуг. Так само, є низка ЦОВВів в системі яких надаються послуги психологічної реабілітації для ветеранів та ветеранок (в кожній із систем послуги з психологічної реабілітації надаються за різними методиками, кожне відомство по суті розробляє власну політику щодо реабілітації, що також може впливати на якість послуг). Це так само несе низку негативних наслідків. По-перше, множинність маршрутів може призвести до повної дезорієнтації ветерана та ветеранки (нерозуміння «куди бігти та до кого звертатись за допомогою»), а також отримання ветеранами та ветеранками різного обсягу послуг з психологічної реабілітації (наприклад, ветеран та ветеранка в цивільній лікарні та у відомчому ЗОЗ Міноборони, з високою ймовірністю, отримає різний обсяг послуг). Додатково потрібно звернути увагу на те, що коли ми говоримо про психологічну реабілітацію у відомчій системі сил безпеки та оборони, то там відсутній ефективний контроль (на кшталт моніторингу НСЗУ) за обсягом наданих послуг, наявністю/відсутністю необхідного персоналу. По-друге, для держави наявність великої кількості підсистем психологічної реабілітації призводить до розпорошення фінансових ресурсів, завдяки яким забезпечується їх робота. По-третє, незрозумілим залишається, хто конкретно з Міністерств (інших ЦООВ) буде нести відповідальність за неякісну та неефективну роботу системи психологічної реабілітації для ветеранів і ветеранок. Немає інформаційної політики, яка б популяризувала культуру психологічної реабілітації та підвищувала обізнаність ветеранів і ветеранок про їхні права та можливості в цій сфері На сьогодні всередині ветеранської спільноти існує певна стигматизація звернення за певною психологічною допомогою та підтримкою. Так, багато ветеранів вважають звернення до психолога проявом слабкості або соромляться визнати, що потребують допомоги. В свою чергу, несвоєчасне діагностування та реагування на проблеми із психічним здоров`ям несе в собі низку ризиків (вживання військовими психоактивних речовин, суїцидальні ризики, проблеми в сімейних відносинах, соціальна ізоляція тощо). На жаль, держава не робить системні кроки в частині розробки та впровадження інформаційної кампанії, яка б розповідала про важливість психічного здоров'я та доступні ресурси для реабілітації ветеранів та ветеранок в цій царині. Так само зараз відсутня єдина інформаційна платформа, де ветерани змогли б отримати всю необхідну інформацію про психологічну реабілітацію (до прикладу, якщо ми візьмемо платформу e-Ветеран, то там міститься інформація лише щодо центрів соціально-психологічної реабілітації та надання психологічної допомоги відповідно до вже згаданої Постанови №1338). Кадри Брак фахівців з психологічної реабілітації На сьогодні в Україні спостерігається дефіцит фахівців з психологічної реабілітації. Зокрема, в Концепції розвитку охорони психічного здоров’я в Україні на період до 2030 року згадано про низький рівень кадрового забезпечення психологами, психотерапевтами, соціальними працівниками та іншим персоналом, залученим до надання допомоги у сфері психічного здоров’я, недосконалість системи формування та підтримки професійних компетенцій серед фахівців у сфері психічного здоров’я та інших суміжних професій. Значною мірою ситуація із дефіцитом кадрів пов`язана з відсутністю достатньої кількості професійних стандартів для фахівців у сфері психічного здоров’я. Професійні стандарти містять конкретні вимоги до вмінь і навичок працівників і слугують основою для формування професійних кваліфікацій. Станом на сьогодні в царині психічного здоров’я професійні стандарти наявні лише щодо практичного психолога закладу освіти та практичного психолога в соціальній сфері. Якщо ж говорити, до прикладу, про професійний стандарт для психотерапевтів, його проєкт узагалі ще не затверджений, хоча психотерапевт так само може бути членом мультидисциплінарної команди, яка допомагає ветеранам і ветеранкам. Брак фахівців з належною кваліфікацією Інша частина проблеми пов`язана з тим, що деякі «фахівці» надають нібито послуги з психологічної реабілітації для військових, однак при цьому не маючи належної кваліфікації. У підсумку надані послуги не відповідають дійсним потребам військових та можуть ще більше погіршити їхній психологічний стан. Зокрема, йдеться про те, що подекуди послуги з психологічної реабілітації можуть надаватись психологом, який отримав вищу освіту за спеціальністю «психологія», але не є медичним фахівцем. На сьогодні діяльність психологів в Україні (на відміну від інших прогресивних країн) не ліцензується, а отже будь-який контроль за їх діяльністю по суті відсутній. До того ж, на таких психологів не поширюється обов'язок зберігати медичну таємницю, що створює додатковий ризик для осіб, яким надаються відповідні послуги. Також під питанням залишається доказовість методик, які використовують подібні фахівці. Фінанси Подекуди в контексті питання психологічної реабілітації ветеранів постає проблема неефективності використання бюджетних коштів, що спрямовуються на цю сферу. Так, до прикладу, Міністерство у справах ветеранів має в сфері управління та фінансує з бюджетних коштів центри соціально-психологічної реабілітації, які взагалі не надають ветеранам і ветеранкам відповідних послуг. Наприклад, Києво-Святошинський центр надає лише індивідуальні психологічні консультації й консультації із соціальних питань (зрозуміло, що зазначені послуги не можуть вважатись повноцінною та якісною психологічною реабілітацією). Поряд із цим досить часто «психологічна реабілітація» надається ветеранам та ветеранкам лише «на папері». Хоча насправді вони її проходять в санаторно-курортних закладах, де вона обмежується лікувальною фізкультурою, фіточаєм і мінеральною водою. Зокрема, на цю проблему звернено увагу у Звіті Рахункової палати про результати аудиту ефективності використання коштів державного бюджету, спрямованих на реалізацію заходів з реабілітації та реадаптації постраждалих учасників Революції Гідності, антитерористичної операції та відсічі збройної агресії проти України. Окрім того, актуальним є питання недостатнього фінансування послуг, що надаються ветеранам. Наприклад, гранична вартість відшкодування вартості послуг психологічної допомоги другого рівня, що надаються згідно Постанови №1338, розробленої Мінветом, становить 254,18 гривні (без податку на додану вартість) на одну особу протягом однієї години за надання послуг одним фахівцем із надання послуг в індивідуальній формі. Замість висновків… Що потрібно змінювати на системному рівні? Для подолання проблем в системі психологічної реабілітації ветеранів та ветеранок Кабінетом Міністрів України має бути розроблена та впроваджена єдина координаційна стратегія. В цій стратегії має бути визначено один або декілька відповідальних ЦОВВ за психологічну реабілітацію ветеранів (наприклад, Мінвет спільно із МОЗ), розподілено зони відповідальності між ними, передбачено щорічну оцінку ефективності їх діяльності. Питання удосконалення системи психологічної реабілітації для ветеранів та ветеранок має стати частиною концепції ветеранської політики, якої наразі все ще немає. Не менш важливою є системна та послідовна інформаційна політика держави щодо заохочення ветеранів та ветеранок у проходженні психологічної реабілітації після повернення з війни, підвищення обізнаності останніх щодо місць, де останні можуть отримати необхідні послуги (зокрема, через створення нової інформаційної платформи або удосконалення існуючої e-Ветеран). У контексті кадрової політики важливо зосередити увагу на розробці необхідних професійних та освітніх стандартів фахівців із психологічної реабілітації, унормуванні діяльності, зокрема психологів (у частині їх ліцензування, встановлення вимог до використання відповідного переліку доказових методик надання допомоги) для того, аби не допустити надання послуг ветеранам та ветеранкам некваліфікованими фахівцями. Вирішення вищезазначених питань допоможе вирішити проблему із неефективністю використання бюджетних коштів, адже гроші будуть використовуватись правильно та раціонально, передусім через надання послуг, що відповідають потребам ветеранів.
19 липня 2024, 15:30