От і настав той історичний момент, коли в Україні відкрили ринок земель сільськогосподарського призначення. Можна по-різному ставитися до скасування мораторію, але факт залишається фактом – з 1 липня 2021 року фізичні особи зможуть набувати та відчужувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення. З 1 липня 2021 року до 1 січня 2024 року фізичні особи отримують право набувати право власності на земельні ділянки загальною площею не більше ніж 100 гектарів. Юридичні особи набудуть відповідне право з 1 січня 2024 року. Загальна площа, яку вони зможуть придбати, обмежується 10 тис. гектарів. Водночас іноземці отримають можливість купувати українські землі лише після схвалення відповідного рішення на загальнонаціональному референдумі.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Основною темою для дискусій, які відбуваються в суспільстві, є переконання більшості в тому, що звичайні люди лише в поодиноких випадках зацікавлені у придбанні земель, оскільки агропідприємства набуватимуть право власності на такі землі, укладаючи угоди на своїх родичів та працівників. З цим важко сперечатися, адже дійсно в більшості випадків відбуватиметься саме так.
Однак головне, щоб не повторилася історія з отриманням земель для ведення фермерського господарства. Агровиробники отримували земельні ділянки, оформляючи їх на власних співробітників до того моменту, поки органи прокуратури не почали активно подавати позови до суду, в яких доводили факт того, що певна фізична особа є співробітником агрохолдингу та не має на меті самостійного господарювати на земельних ділянках. Таким чином земельні ділянки поверталися у власність держави.
16 червня 2021 року постановою Кабінету Міністрів України № 637 був затверджений Порядок здійснення перевірки відповідності набувача або власника земельної ділянки сільськогосподарського призначення вимогам, визначеним статтею 130 Земельного кодексу України.
Згідно з нормами зазначеної постанови перевірку відповідності набувача права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення вимогам, визначеним статтею 130 Земельного кодексу України, зокрема стосовно обмежень щодо загальної площі земельних ділянок, які має право набувати у власність одна особа, проводитиме нотаріус. За результатами перевірки набувача нотаріус складатиме протокол проведення перевірки. При цьому перевірку відповідності власника земельної ділянки сільськогосподарського призначення вимогам, визначеним статтею 130 ЗК України, проводитиме орган, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель.
Я не буду детально зупинятися на всіх пунктах, які перевірятимуть нотаріуси, про це і так є чимало інформації в засобах масової інформації. Зупинюся на тому, як саме нотаріуси визначатимуть загальну площу земельних ділянок. Відповідно до пункту 27 вищезазначеної Постанови нотаріус, орган, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, визначатимуть загальну площу земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власності фізичної особи, а також юридичної особи, учасником (членом, акціонером) яких вона є, шляхом зіставлення відомостей, отриманих з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Таким чином, на нотаріуса покладається обов`язок отримати та порівняти інформацію з кількох реєстрів. На перший погляд, нічого цікавого. Але як у 21 столітті можна уявити нотаріуса, який отримавши довідки з кількох реєстрів, сидить рахує на калькуляторі кількість земель, які перебувають у власності набувача? Більш логічно виглядає розробка програмного забезпечення, яке рахуватиме це автоматично, адже ніхто не скасовував простих людських факторів. Будь-хто із нас, рахуючи, елементарно може помилитися, щось не побачити, вже не кажучи про те, що дані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не завжди збігаються з даними Державного земельного кадастру.
Зрозуміло, що це лише початок непростого шляху до повноцінного функціонування ринку земель. Що з цього вийде – покаже лише практика. До того ж черги біля нотаріальних контор з охочих придбати землі поки не спостерігаються.