Придбання нерухомості на чужій земельній ділянці: плату за землю сплачує покупець
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
У рішенні від 8 червня 2016 року у справі № 21-804а16 Верховний Суд України зробив важливі висновки в аспекті сплати земельного податку та орендної плати за земельну ділянку під відчуженими об’єктами нерухомості.
Предметом розгляду даної судової справи було запитання, чи повинна юридична особа, яка набула право власності на частину будівлі, сплачувати орендну плату за земельну ділянку, на якій розташоване придбане нерухоме майно. При цьому, за умовами договору купівлі-продажу цього майна продавець погодився сплачувати оренду плату за земельну ділянку, на якій знаходиться це майно, відповідно до укладеного ним з органом місцевого самоврядування договору оренди, а покупець компенсуватиме йому ці платежі.
Відповідно до обставин справи, позивач придбав у контрагента частину будівлі, розташовану на земельних ділянках, які на підставі укладених із місцевою радою договорів перебували в останнього на праві оренди. Умовами договору купівлі-продажу нерухомості сторони передбачили, що продавець майна залишається платником орендної плати за земельні ділянки під будівлею, а позивач у свою чергу зобов’язується компенсовувати йому витрати зі сплати орендної плати за землю. Посилаючись на те, що продавцем нерухомості сума податку за земельну ділянку була фактично сплачена, позивач вказував на безпідставність прийнятого контролюючим органом податкового-повідомлення рішення про донарахування податкового зобов’язання з земельного податку.
Аналізуючи дану ситуацію, Верховний Суд України виходив із закріпленого в законодавстві України принципу слідування земельної ділянки за будівлею. Мова йде про статтю 120 Земельного кодексу України та статтю 377 Цивільного кодексу України, які передбачають автоматичний перехід обсягу прав продавця на належну йому земельну ділянку до набувача об’єктів нерухомості на такій земельній ділянці.
Зважаючи на вказане вище, суд зазначив, що якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
При цьому при встановленні податку, серед інших елементів, обов’язково визначається і категорія платників. Таким чином, відповідно до положень Податкового кодексу України, можна визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об’єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов’язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.
У розумінні приписів статтею 269, 270 та 287 Податкового кодексу України, платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов’язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.
Застереження ж в договорі купівлі-продажу об’єкта нерухомості про те, що продавець продовжує сплачувати орендну плату за земельні ділянки, на яких розташована придбана частина будівлі, а покупець відшкодовуватиме продавцю її сплату, не звільняє останнього від обов’язку сплати податку за земельну ділянку, на якій розташоване набуте ним майно, оскільки договором не можна змінити виконання обов’язку, встановленого податковим законом.
Таким чином Верховний Суд фактично вказав, що незважаючи на подвійну правову природу правовідносин із сплати орендної плати, регулювання порядку виконання особою свого публічного обов’язку відбувається відповідно до норм податкового законодавства та не може бути змінено у цивільно-правовій площині.
Придбання нерухомості на чужій земельній ділянці: плату за землю сплачує покупець
У рішенні від 8 червня 2016 року у справі № 21-804а16 Верховний Суд України зробив важливі висновки в аспекті сплати земельного податку та орендної плати за земельну ділянку під відчуженими об’єктами нерухомості.
Предметом розгляду даної судової справи було запитання, чи повинна юридична особа, яка набула право власності на частину будівлі, сплачувати орендну плату за земельну ділянку, на якій розташоване придбане нерухоме майно. При цьому, за умовами договору купівлі-продажу цього майна продавець погодився сплачувати оренду плату за земельну ділянку, на якій знаходиться це майно, відповідно до укладеного ним з органом місцевого самоврядування договору оренди, а покупець компенсуватиме йому ці платежі.
Відповідно до обставин справи, позивач придбав у контрагента частину будівлі, розташовану на земельних ділянках, які на підставі укладених із місцевою радою договорів перебували в останнього на праві оренди. Умовами договору купівлі-продажу нерухомості сторони передбачили, що продавець майна залишається платником орендної плати за земельні ділянки під будівлею, а позивач у свою чергу зобов’язується компенсовувати йому витрати зі сплати орендної плати за землю. Посилаючись на те, що продавцем нерухомості сума податку за земельну ділянку була фактично сплачена, позивач вказував на безпідставність прийнятого контролюючим органом податкового-повідомлення рішення про донарахування податкового зобов’язання з земельного податку.
Аналізуючи дану ситуацію, Верховний Суд України виходив із закріпленого в законодавстві України принципу слідування земельної ділянки за будівлею. Мова йде про статтю 120 Земельного кодексу України та статтю 377 Цивільного кодексу України, які передбачають автоматичний перехід обсягу прав продавця на належну йому земельну ділянку до набувача об’єктів нерухомості на такій земельній ділянці.
Зважаючи на вказане вище, суд зазначив, що якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
При цьому при встановленні податку, серед інших елементів, обов’язково визначається і категорія платників. Таким чином, відповідно до положень Податкового кодексу України, можна визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об’єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов’язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.
У розумінні приписів статтею 269, 270 та 287 Податкового кодексу України, платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов’язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.
Застереження ж в договорі купівлі-продажу об’єкта нерухомості про те, що продавець продовжує сплачувати орендну плату за земельні ділянки, на яких розташована придбана частина будівлі, а покупець відшкодовуватиме продавцю її сплату, не звільняє останнього від обов’язку сплати податку за земельну ділянку, на якій розташоване набуте ним майно, оскільки договором не можна змінити виконання обов’язку, встановленого податковим законом.
Таким чином Верховний Суд фактично вказав, що незважаючи на подвійну правову природу правовідносин із сплати орендної плати, регулювання порядку виконання особою свого публічного обов’язку відбувається відповідно до норм податкового законодавства та не може бути змінено у цивільно-правовій площині.