У березні 2021 р. було прийнято ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту боржників при врегулюванні простроченої заборгованості». Необхідність його прийняття була продиктована, передусім, нестабільністю банківської системи, спровокованою економічною кризою, що, в свою чергу, спровокувало ще одну проблему — несвоєчасне повернення кредитних коштів. В умовах, що склалися, банківські та інші фінансові установи змушені вживати різних заходів стосовно врегулювання простроченої заборгованості, звертаючись у т.ч. до послуг так званих колекторських компаній, діяльність яких в Україні довгий час залишалася неврегульованою на законодавчому рівні належним чином.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Свято для боржників — колектори в реєстрі
До березня 2021 р. методи діяльності колекторських компаній перебували на межі порушення закону, включаючи кримінально карані діяння. Для спонукання боржників, що прострочили повернення боргу, до виконання обов’язку перед кредиторами колектори доволі часто вдавались до психологічного тиску на них та членів їх родин, застосовуючи жорсткі, а інколи й протиправні методи. Усі прекрасно розуміли, що це було нехтуванням людською гідністю, вторгненням у приватне життя та порушенням прав і свобод людини. Тому законодавці вирішили врегулювати цю частину суспільних відносин та встановити деякі правила гри на ринку колекторських послуг, оскільки до прийняття вказаного закону вже був сформований ринок. Як зазначали автори законопроєкту в пояснювальній записці, в Україні на момент підготовки законопроєкту існувало більше 200 компаній, що здійснювали колекторську діяльність.
Законом, зокрема, надається визначення таких термінів, як «врегулювання простроченої заборгованості» та «колекторська компанія». Колекторська компанія визначається як юридична особа (у т.ч. фінансова установа), яка в інтересах кредитодавця та/або нового кредитора відповідно до договору з таким кредитодавцем та/або новим кредитором здійснює врегулювання простроченої заборгованості та включена до реєстру колекторських компаній, який веде Національний банк України. Отже, основною ознакою колекторської компанії є саме включення до реєстру, який ведеться НБУ.
Станом на сьогодні цей реєстр налічує всього 62 компанії. З практичної точки зору це означає, що тільки ці 62 компанії можуть здійснювати дії, спрямовані на врегулювання простроченої кредиторської заборгованості за споживчими кредитами. У разі вчинення відповідних дій компаніями, які не включені до реєстру, до кредитора та відповідальних осіб може бути застосовано санкції у розмірі від 5000 до 8000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Компаніям, які не включені до реєстру, заборонено здійснювати врегулювання простроченої заборгованості за споживчими кредитами на користь інших осіб. Договір кредитодавця або нового кредитора про врегулювання простроченого боргу за споживчими кредитами з незареєстрованим колектором вважається нікчемним, що свідчить про відсутність у «колектора» будь-яких прав. Більше того, закон містить норму, що у разі, якщо особа, яка не є фінансовою установою та відповідно до закону має право надавати кошти у позику, в т.ч. на умовах фінансового кредиту, та/або послуги з факторингу чи набуває право вимоги за договором про споживчий кредит у результаті правонаступництва або відповідно до закону, не має права самостійно врегульовувати прострочену заборгованість та зобов’язана залучити для цього колекторську компанію.
Хто може претендувати на включення до реєстру
Це може бути виключно юридична особа, яка має прозору структуру власності, бездоганну ділову репутацію, власники та керівники такої компанії відповідають вимогам, які встановлюють в нормативно-правових актах Національного банку України. Такі факти мають бути підтверджені документально.
Національним банком України затверджено положення про реєстрацію колекторських компаній, в якому більш детально розписано всі необхідні документи та вимоги для того, щоб НБУ прийняв рішення про реєстрацію компанії як колекторської та внесення її до реєстру. НБУ приймає рішення про реєстрацію протягом 30 робочих днів з дня подання відповідного пакета документів.
Варто зауважити, що послуги Національного банку України з розгляду пакета документів щодо включення відомостей про юридичну особу, яка має намір набути статус колекторської компанії (крім небанківської фінансової установи, яка має право надавати фінансові послуги з факторингу та/або надання коштів у позику, в т.ч. на умовах фінансового кредиту), до реєстру колекторських компаній є платними та вартують 24 тис. грн.
Замість висновків
Отже, метою Закону було врегулювання правовідносин, що виникають під час врегулювання простроченої заборгованості, з метою захисту прав споживачів-боржників та обмеження доступу до ринку потенційно недобросовісних колекторів. Фактично Закон забороняє кредитодавцям-банкам та фінансовим компаніям працювати з колекторами, які не зареєстровані у реєстрі. Національний банк здійснює нагляд за дотриманням колекторами законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг та вживає відповідних заходів реагування аж до виключення з реєстру колекторських компаній.
Кредитодавець буде зобов’язаний публікувати інформацію про колекторську компанію на своєму веб-сайті та в місцях надання послуг. Крім цього, самі банки та фінкомпанії повинні будуть контролювати залучених колекторів та дотримання ними вимог щодо етичної поведінки. Якщо колектор щонайменше двічі протягом року порушив такі вимоги, кредитодавець має розірвати договір з ним та повідомити про це НБУ.
Якщо споживач-боржник не отримує всієї інформації про колекторську компанію, яка має бути підтверджена відповідними даними з реєстру, він має повне право захищати свої права та звертатись до відповідних контролюючих та правоохоронних органів. Для якнайкращого захисту слід звернутись до кваліфікованих юристів та адвокатів.
Запровадження відповідного реєстру та постійний контроль Національного банку України сприяють розвитку цивілізованого та сучасного підходу у вирішенні питань щодо врегулювання простроченої кредитної заборгованості та встановлюють певні правила гри для всіх учасників цих відносин. У споживача з’явилося розуміння, з ким він має справу, у колекторських компаній є розуміння, хто вони є та які у них права. У першу чергу це стосується співробітників таких компаній. Можливо, в розрізі цього закону не відчують значних переваг банки та фінансові компанії, оскільки на них лягають додаткові обов’язки, проте в будь-якому випадку це тенденції, що направляють до сталого розвитку нової ніші в банківському бізнесі та сприятимуть якнайшвидшому врегулюванню простроченої заборгованості та поверненню боргів.