Наразі в Україні тисячі дітей, які можуть бути усиновлені, перебувають на обліку. Чисельність подружніх пар та одиноких громадян, що бажають усиновити дитину, не така значна, більшість хоче взяти в сім’ю немовля або дитину до 5 років. Тому є об’єктивна ситуація, коли не співпадають запити та бажання потенційних батьків-усиновлювачів і реальних дітей, які можуть бути усиновлені. Чим старша за віком дитина, тим більші побоювання усиновлювачів.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Це зумовлено психологічним фактором: потенційні батьки остерігаються несприйняття їх більш дорослою дитиною. Деякі з них мріють про можливість участі у житті дитини від самого народження, інші остерігаються реакції соціуму на появу у їхній родині дорослої дитини, а також того, що вже не зможуть повною мірою вплинути на процес виховання та прийняття їх у подальшому в ролі батьків самою дитиною, яка незабаром стане повнолітньою. Тому, на жаль, тисячам сиріт і дітям, що позбавлені батьківського піклування, залишається тільки мріяти про родинний затишок. Враховуючи такий дисбаланс у «попиті» та «пропозиції», законодавець пішов на певні зміни, розширивши коло потенційних кандидатів на батьківство.
Тож цього року, напередодні Дня захисту дітей, народні обранці зареєстрували у Верховні Раді законопроєкт № 5580 від 28.05.2021 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усиновлення дітей». Чого очікувати кандидатам в усиновлювачі, відповідно до запропонованих законодавчих ініціатив?
Відтак до Сімейного та Цивільного процесуального кодексів України, Закону України «Про охорону дитинства» планують внести такі зміни:
- усиновлення стане можливе для осіб, що мають інвалідність І та ІІ групи за результатами медико-соціальної експертизи, для осіб з тривалою хворобою, яка не перешкоджатиме виконанню батьківських обов’язків.
Раніше дана категорія осіб не мала права на усиновлення дитини, оскільки у висновку про стан здоров’я існував запис про те, що вони потребують стороннього догляду. Водночас чимало з них беруть активну участь у житті суспільства, здобувають освіту, створюють сім’ї, деякі народжують та виховують своїх дітей, а отже, можуть реалізувати себе як усиновлювачі у разі позитивних медичних рекомендацій.
Крім того, з метою гарантії забезпечення повною мірою потреб усиновленої дитини у розвитку, догляді, належному вихованні та спроможності з боку батьків надати дитині необхідну допомогу та підтримку до досягнення нею повноліття пропонується:
- встановлення критерію дотримання максимальної різниці у віці між усиновлювачем та дитиною, що не може перевищувати 45 років;
- кандидати в усиновлювачі зобов’язані будуть пройти обов’язкове навчання, щоб здобути базові навички виховання дітей, вміти правильно взаємодіяти в процесі формування взаємовідносин.
Раніше таких вимог до потенційних батьків не було, що призводило в непоодиноких випадках до труднощів у стосунках після усиновлення.
Надалі згода матері на усиновлення її дитини буде дійсною, коли її надано в передбачений законом час, але не раніше ніж через шість тижнів після народження дитини.
Таким чином ч. 3 ст. 217 Сімейного кодексу України приведуть відповідно до вимог ст. 5 Європейської конвенції про усиновлення дітей (переглянутої), що дасть можливість покинутій дитині бути усиновленою раніше та менше часу провести у медичному закладі. До запропонованих змін законодавець визначав такий строк у два місяці.
Запровадять обов’язок усиновлювачів повідомляти про зміну місця проживання органи опіки та піклування, зокрема, у разі виїзду за межі України, шляхом зобов’язання стати на консульський облік у країні проживання для можливості здійснення безперервного нагляду і контролю за умовами проживання та виховання усиновлених дітей.
Крім того, планують вирішити питання надання згоди на усиновлення дитини у разі, коли мати чи батько новонародженої дитини є неповнолітніми або малолітніми, а їхні батьки або опікуни / піклувальники не можуть з різних причин надати згоду, або малолітні чи неповнолітні батьки не мають законних представників. Нагадаю, що згідно з Сімейним кодексом України, усиновлювачем може бути:
- дієздатна особа віком не менше 21 року;
- особа, що старша за дитину, яку вона бажає усиновити, не менш як на п’ятнадцять років.
Усиновлювачами не можуть бути особи однієї статі.
Переважне право серед кількох осіб, які бажають усиновити одну й ту ж дитину, надається:
- родичам дитини незалежно від місця їхнього проживання;
- громадянам України – перед іноземцями;
- особам, які усиновлюють двох або більше дітей (сестер, братів), не розриваючи сімейних стосунків;
- особам, у сім’ях яких проживає дитина, яка усиновлюється;
- особі, яка є чоловіком матері, дружиною батька дитини, яка усиновлюється;
- подружжю – перед одинокою особою.
Кандидатами в усиновлювачі не можуть бути, особи, що:
- перебувають на обліку або на лікуванні у наркологічному чи психоневрологічному диспансері;
- позбавленні батьківських прав або особи, що були раніше усиновлювачами, але усиновлення було скасовано чи визнано недійсним з їхньої вини;
- недієздатні або обмежені у дієздатності;
- зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;
- без постійного місця проживання та постійного заробітку;
- страждають на хвороби, які зазначені у переліку МОЗ України у якості протипоказань до усиновлення;
- є іноземцями, які не перебувають у шлюбі, крім випадків, коли іноземець є родичем дитини;
- були засуджені за кримінальні правопорушення ( перелік визначено нормами Сімейного кодексу України) або мають непогашену чи незняту в установленому законом порядку судимість.
Процедура усиновлення здійснюється через суд у закритому судовому засіданні, адже існує таємниця усиновлення. У такій категорії справ стороною обов’язково є орган опіки та піклування, який надає свій висновок щодо доцільності усиновлення. У разі задоволення такого позову, усиновлення вважається здійсненим у день набрання чинності рішення суду. З цього часу дитина вважається повноцінним членом сім’ї та опиняється у родинному оточенні, де має отримати шанс встановити надійні, постійні, емоційно теплі відносини зі значущими дорослими, відчути любов та захист.
Законопроєкт розроблений задля зменшення кількості скасованих судом усиновлень. Його втілення повинно забезпечити відповідальне батьківство. Обов’язкове навчання, яке будуть проходити кандидати в усиновлювачі, допоможе переконатись у правильності прийнятого особою рішення щодо усиновлення дитини, усвідомити суть батьківства, запобігти неготовності батьків до виховання дітей та проблем у налагодженні взаємодії з ними. Це дозволить уникнути психологічної травматизації дитини та сприятиме забезпеченню її інтересів.
Особам з інвалідністю, які за станом здоров’я можуть виховувати дитину, законодавець забезпечить можливість реалізувати право бути батьками.
Тож є сподівання, що з прийняттям змін кількість усиновлень в Україні зросте, вікові обмеження нададуть можливість усиновлювачам повною мірою реалізувати свій батьківський потенціал на належному рівні. Усиновлювачі, зі свого боку, прийматимуть рішення про усиновлення дитини більш зважено та усвідомлено, починаючи взаємодію з дитиною з необхідним обсягом знань і навиків, які необхідні в процесі виховання, адже усиновити –– це не лише прийняти у сім’ю, а й взяти відповідальність за життя, забезпечити фізичний та духовний розвиток, вкласти все найкраще.