Вже понад рік триває мораторій на відкриття справ про банкрутство (йдеться про відповідні зміни до «Прикінцевих та перехідних положень» Кодексу України з процедур банкрутства). Ця ситуація є досить дивною, бо фактично держава створила штучні перешкоди для ефективної боротьби зі злісними боржниками. Адже в українських реаліях, втративши можливість використовувати інструмент банкрутства, кредитори втрачають і шанси на повернення боргів, споглядаючи за тим, як їх боржники виводять свої активи та переоформлюють підприємства на номінальних осіб. Хоча підстави для введення такого мораторію, звичайно, були найблагородніші…
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Пандемія коронавірусу, яка розпочалася на початку 2020 р., справила суттєвий вплив на всі сфери діяльності людей у всьому світі. Наразі важко повністю оцінити матеріальні та нематеріальні втрати, оскільки пандемія ще далека від завершення, та вже сьогодні відзначаємо такі її основні наслідки, як суттєве скорочення світової економіки, збільшення рівня безробіття, занепад окремих галузей промисловості, культури і мистецтва, туризму, переформатування освітнього процесу тощо. Сьогодні вже загальновизнано, що пандемія вірусу Covid-19 та пов'язані з нею карантинні заходи, передусім локдауни справляють суттєвий вплив на економічні процеси. Хоча їх вплив на різні галузі економіки неоднаковий і в першу чергу залежить від специфіки функціонування певної сфери. Однак банкрутний мораторій було введено для всіх одночасно й без врахування жодної специфіки.
Фактично Законом №728-IX від 18.06.2020 р. було встановлено, що тимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19, та протягом 90 днів з дня скасування карантину:
- не допускається відкриття проваджень у справах про банкрутство боржників-юридичних осіб за заявою кредиторів за вимогами до боржника, що виникли з 12 березня 2020 р.;
- продовжується строк, визначений ч. 6 ст. 34 КУПБ, якщо боржник доведе, що неможливість дотримання місячного строку на звернення з заявою про відкриття справи про банкрутство була спричинена поширенням коронавірусної хвороби Covid-19 та/або заходами боротьби з її поширенням;
- комітет кредиторів та забезпечений кредитор (щодо майна, яке є предметом забезпечення) мають право прийняти рішення про зупинення проведення аукціонів з продажу майна боржника. У разі прийняття такого рішення витрати щодо збереження та утримання майна банкрута і всі ризики щодо його втрати або зменшення його вартості несуть кредитори, які прийняли таке рішення;
- зупиняється нарахування відсотків на зобов’язання боржника перед кредиторами, які реструктуровані планом санації чи реструктуризації боргів. Штрафні санкції за невиконання боржником таких зобов’язань не нараховуються. Прострочені зобов’язання, передбачені планом санації чи реструктуризації боргів, підлягають розстроченню на строк виконання плану санації чи реструктуризації.
По суті, такі законодавчі новели більше схожі на те, щоб дозволити не платити за боргами, хоча найкраща європейська практика показує, що в умовах пандемії Covid-19 боржник мав очікувати на дещо інше, наприклад:
- схеми прямих виплат роботодавцям з боку уряду, що становлять від 50% до 90% заробітної плати з урахуванням податків для кожної окремої посади і будуть сплачуватися протягом кількох місяців після закінчення карантину (Австрія, Чехія, Німеччина, Литва, Нідерланди);
- перенесення сплати податків та соціальних внесків (Бельгія, Франція, Португалія, Німеччина);
- перенесення строків погашення заборгованості за банківськими кредитами (Німеччина) без штрафів чи відсотків (Литва);
- відкладення сплати орендної плати приватним орендодавцям для підприємств, які постраждали від Covid-19 (Німеччина), і державне субсидування орендної плати як компенсація (Литва);
- значне тимчасове або постійне зниження ставки ПДВ для окремих підприємств, що постраждали найбільше, як то ресторанів та готелів (Чехія, Німеччина).
Однак жоден з цих заходів не включає звільнення боржників від обов’язку виконувати основні зобов’язання за договором або рішенням суду.
Тож перший висновок, на якому хотілося б акцентувати увагу: навіть на етапі запровадження банкрутного мораторію українські політики проявили нерозуміння ролі держави під час серйозної кризи. Замість того, щоб субсидувати бізнес за рахунок державних ресурсів за допомогою рішень у сфері грошово-кредитної і податково-бюджетної політики, схем виплати заробітної плати працівникам підприємств тощо, українська держава поклала тягар з надання допомоги суспільству на приватний сектор, фактично змушуючи кредиторів платити за наслідки Covid-19.
До речі, вже 4-й місяць, як у парламенті перебуває законопроєкт №4220, який, окрім іншого, просто скасовує зміни до КУПБ, внесені 18.06.2020 р. Додатковий плюс проєкту — він розблокує та частково переведе в онлайн процедуру банкрутства боржників-юридичних осіб, припинену у зв’язку з карантином. При цьому передбачені законопроєктом зміни регулюють порядок проведення зборів (комітету) кредиторів у режимі відеоконференції, а також шляхом опитування, процедуру підтвердження особи та повноважень учасника зборів (комітету) кредиторів та оформлення результатів зборів (комітету). Не можу не погодитись з представниками Мін’юсту, які вже неодноразово зазначали, що «цей законопроєкт пропонує створити додаткові гарантії здійснення процедур банкрутства під час карантину, а також скасувати невиправданий та такий, що суперечить Конституції України, мораторій на відкриття проваджень щодо банкрутства юридичних осіб за заявою кредиторів».
Але хоч проєкт і прийнятий за основу, проте ніяк не дійде до другого читання. Зауважу ще раз, що йдеться не про видозміну чи удосконалення банкрутного мораторію, а про його повне скасування, що очевидно демонструє явну «перегрітість» цього тимчасового заходу. Тим більше, що аналіз господарської діяльності багатьох боржників свідчить про одне: хто дійсно перебував у кризі у зв’язку з пандемією, той давно вже сів за стіл перемовин і спробував знайти вихід зі складної ситуації. До речі, саме цей поштовх до зупинення паніки на ринку був і залишається єдиним плюсом запровадження мораторію. Але парадокс полягає в тому, що в цей самий умовно пільговий для банкрутів період багато недобросовісних боржників просто «покинули» компанії або зайнялись відвертим виводом активів, а кредитори змушені просто мовчки споглядати за неможливістю задоволення своїх вимог.
Колеги-юристи часто розмірковують на тему, чи відбудеться різке зростання кількості банкрутних справ після скасування мораторію. На мою думку, це малоймовірно саме з огляду на те, що бізнес, який постраждав від пандемії, вже або оговтався, або не становить жодного інтересу для кредиторів. Натомість очевидно, що сам факт подальшого існування мораторію буде працювати виключно на збільшення тривалості процедур банкрутства та зниження їхньої ефективності.
Іншими словами, не покладаючи на боржника зобов’язання сплачувати борг за рішенням суду або звертатися до суду для того, щоб захистити себе від банкрутства у випадках, коли боржник не може платити, держава створила небезпечну ілюзію платоспроможності боржника, яка завдає шкоди всім іншим учасникам ланцюжка економічної діяльності. Очевидно, цьому слід покласти край.