За останні роки ринок фінансових послуг значно збільшив популярність серед населення нашої держави. Згідно з даними Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі — Нацкомфінпослуг), лише за 2019 р. з фінансовими установами укладено договорів на суму 79,2 млрд грн, що на 52,5% перевищує показники 2018 р.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Як відомо, у зв'язку з прийняттям Закону України від 12 вересня 2019 р. №79‑IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення функцій з державного регулювання ринків фінансових послуг» , яким були розподілені сфери регулювання на ринку фінансових послуг, та відповідно до постанови правління НБУ №82 від 25 червня 2020 р. з 1 липня 2020 р. Національний банк України став правонаступником Нацкомфінпослуг у здійсненні повноважень та виконанні функцій державного регулювання та нагляду у сфері ринків фінансових послуг. Відтак, ключовими завданнями стали:
1) оновлення законодавчого фундаменту, що регулює діяльність з надання фінансових послуг фінансовими установами у зв'язку з застарілою нормативною базою, що не відповідає сьогоднішнім реаліям;
2) відновлення довіри до ринку небанківських фінансових установ;
3) посилення захисту прав та інтересів споживачів фінансових послуг;
4) розвиток та вдосконалення фінансових послуг з урахуванням вимог сьогодення.
За минулі місяці Національний банк встиг прийняти декілька нормативних актів та оприлюднив низку проєктів постанов, які вносять зміни у діяльність фінансових установ, а також сприяють захисту персональних даних споживачів.
Особливої уваги заслуговує постанова НБУ №107 від 28 липня 2020 р. «Про затвердження Положення про здійснення установами фінансового моніторингу» (далі — Положення). Воно було розроблене у зв'язку з уведенням у дію 28 квітня 2020 р. нових вимог законодавства з питань фінансового моніторингу і передбачає запровадження ризик-орієнтованого підходу у діяльності небанківських установ до встановлення ділових стосунків з третіми особами. Такий підхід успішно використовується банками та іншими установами у різних сферах життя як в ЄС, так і в Україні. Для небанківських фінансових установ він передбачає застосування на постійній основі виявлення, ідентифікації, оцінки всіх наявних та потенційних ризиків легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та/або розповсюдження зброї масового знищення, а також вжиття відповідних заходів щодо управління ризиками у спосіб та в обсязі, що забезпечують мінімізацію таких ризиків. При цьому важливою умовою є документування установами процесу застосування ризик-орієнтованого підходу таким чином, щоб бути здатними продемонструвати суть такого підходу, а також прийняті установою рішення під час його застосування та обґрунтованість таких рішень.
Цікавим нововведенням Положення є також розширення списку можливих методів дистанційної (віддаленої) ідентифікації та верифікації клієнтів. Це, зокрема, верифікація клієнта:
1) за допомогою ресурсу державних онлайн-послуг «Дія»;
2) шляхом відеотрансляції;
3) за допомогою BankID НБУ;
4) шляхом накладення особою на копію свого ідентифікаційного документа кваліфікованого електронного підпису (КЕП).
У свою чергу, верифікувати фізичних осіб-підприємців та представників організацій тепер можна за допомогою інтегрованої системи електронної ідентифікації (ІСЕІ). Це стало можливим завдяки постанові Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2020 р. №827 «Про внесення змін до Положення про ІСЕІ та Положення про Міністерство цифрової трансформації України». Прийняті зміни оптимізують функціонування ІСЕІ, а саме надають можливість впровадження автоматизованого обміну даними з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Єдиним державним демографічним реєстром, єдиною інформаційною системою Міністерства внутрішніх справ та Державного реєстру фізичних осіб-платників податків.
Важливим кроком у реалізації цих методів став запуск універсальної платформи для е‑ідентифікації та автентифікації користувачів, яка знаходиться за посиланням: www.id.gov.ua. На даний час вже можна підключити всі способи ідентифікації. Це означає, що за допомогою цього ресурсу банківські та небанківські установи можуть легко встановити особу клієнта, що значно полегшує та прискорює укладення договорів зі споживачами.
Розширений список верифікації осіб надає більше можливостей небанківським фінансовим установам проводити дистанційну верифікацію клієнтів та знижує ризики укладення договорів шахрайським шляхом. Така варіативність методів матиме позитивний вплив на зручність, швидкість та прозорість встановлення ділових відносин між клієнтами та установами, особливо в умовах адаптивного карантину, що, в свою чергу, знизить ризик входження на фінансовий ринок шахрайських схем, створить умови для повернення довіри споживачів до ринку фінансових послуг та сприятиме збільшенню грошових надходжень.
На мою думку, суттєвим недоліком Положення є відсутність імперативної норми щодо повторної верифікації та ідентифікації особи, якщо вона раніше була ідентифікована та верифікована належним чином. Відповідно до Положення, повторна верифікація може здійснюватися у разі підозри установи в наданні неправильних даних, при цьому небанківські фінансові установи самі визначають, які саме дії вважати підозрілими.
Як показує практика, значна кількість шахрайських дій на фінансових ринках відбувається під час нібито повторних звернень клієнтів. Водночас деякі небанківські фінансові установи нехтують вимогами щодо здійснення належної перевірки клієнтів задля отримання більших прибутків та мінімізації витрат, що, у свою чергу, наражає їх клієнтів на підвищену небезпеку. У зв'язку з цим вважаю за необхідне внести зміни до Положення та зобов'язати небанківські фінансові установи проводити верифікацію та ідентифікацію клієнтів під час кожного звернення. Такі зміни мінімізують ризики укладення договорів з шахрайськими установами, а також сприятимуть підвищенню захисту персональних даних фізичних осіб.
Наостанок хочу звернути увагу на нещодавно оприлюднений проєкт постанови правління НБУ «Про затвердження правил розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит». Цей проєкт передбачає встановлення обов'язку для небанківських фінансових установ зазначати всі витрати споживача та включати їх до загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки. Для прикладу, такими витратами можуть бути платежі за обслуговування та повернення кредиту, включаючи проценти, комісії, обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги фінустанови, комісії кредитного посередника (за наявності), а також платежі за послуги третіх осіб (наприклад, страхові, податкові, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів тощо).
Відповідно до резолюції Генеральної асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 9 квітня 1985 р. №39/248, споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності. Принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.
Фактично затвердження цього проєкту сприятиме захисту споживачів від нечесної підприємницької практики та дозволить уникнути ситуацій, коли реальна вартість кредиту відрізняється від суми, на яку розраховував споживач. Тоді клієнт перед укладенням договору зможе оцінити усі ризики вступу в правовідносини з установами, а також порівняти пропозиції інших надавачів фінансових послуг у сфері кредитування, у т. ч. банків, не переймаючись через приховані платежі, які перетворюються на непомірний тягар для споживача та джерело недобросовісно отриманих додаткових прибутків кредитором.
Споживач є слабкою стороною, яка підлягає особливому правовому захисту у правовідносинах з небанківськими фінансовими установами. Зміни в законодавстві, імплементовані НБУ, є важливим кроком, спрямованим на реальний захист прав споживачів та посилення фінансової стабільності й сприяння макроекономічному розвитку ринку небанківських фінансових послуг в Україні. Проте існує ще багато питань, що потребують вирішення, зокрема актуалізація законодавства, запровадження діючих механізмів нагляду за учасниками правовідносин та заходів, що сприятимуть розвитку небанківського фінансового сектору в Україні.