За загальним правилом тиск на суддів є неприпустимим. В жодному з аспектів – тобто не тільки з фізичної точки зору, але й через погрози психологічного характеру, інформаційного тиску тощо. Спілкуючись з багатьма суддями особисто, знаю, що ЗМІ для них – і друг, і ворог одночасно. Та чи є тиском висвітлення діяльності суддів та його рішень в пресі? Коли судді дають наперед відому інформацію, то відносини – добрі, в інших випадках – «без коментарів». Також дуже часто серед законників немає розуміння того, що кожний представник судової системи особисто будує комунікацію з медіа в окремо взятому суді, регіоні або в цілому по Україні…
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Так само, ніхто не може наперед знати, чи було те чи інше судове рішення «замовним», «купленим», чи «завідомо неправосудним». Тобто критика Феміди може бути й «руйнівною атакою», й цілющою для судової системи, держави і суспільства. В свою чергу, і журналіст не може знати, чим керувався суддя, постановляючи те чи інше рішення, але ж оцінку подіям слід давати все одно. Тим більше, коли мова заходить про суспільно значущі речі. Що робити в такому випадку? На нашу думку, однозначно привертати увагу до будь-якої незрозумілої ситуації, адже після стількох років суцільної «судово-реформаторської» діяльності, вже ніхто не відповість, а що ж має бути спочатку: судді повинні заслужити довіру суспільства, довівши здатність здійснювати незалежне, неупереджене правосуддя, засноване на верховенстві права, чи «перезавантаженій» судовій системі повинен бути забезпечений кредит довіри, в умовах якого вона зможе здійснювати правосуддя?
Можливо, що ні те, ні інше, бо суспільство не повинне відмовлятися від права конструктивно критикувати суд, а суд не може сподіватися на індульгенцію від медійної критики. У демократичному суспільстві громадяни і засоби масової інформації мають право на розумну та справедливу критику будь-яких публічних осіб, в тому числі суддів. А компетентна критика судової практики є навіть необхідним явищем для розвитку правової системи. Вона є одним з небагатьох засобів, якими суспільство може вплинути на роботу тих, хто остаточно вирішує всі і будь-які правові суперечки у цьому суспільстві, – суддів. Єдине, на чому дійсно варто очікувати і навіть загострювати на цьому увагу, так це на тому, що критика судді у зв’язку з прийнятим суддею рішенням повинна полягати не у критиці його особи. Критиці має бути піддане рішення судді, а точніше, обґрунтування та мотиви такого рішення.
Такий вступ до статті був викликаний тим, що далі йтиметься про декілька судових рішень, які викликають неоднозначну реакцію. Мова йде про скандали навколо «яблуневого короля» Тараса Барщовського, його бізнес-імперії (група компаній T.B. Fruit) та пов’язаних з цим рішень законників. До речі, в ЗМІ зараз йдуть «війни» навколо цієї теми не менші, а іноді навіть запекліші, аніж в стінах суду. На кожну новину – контрновина, а жодна стаття чи повідомлення в ЗМІ не залишається без нищівної критики з протилежної сторони. Так завжди буває, коли мова йде про гроші. А в даному випадку то й просто про дуже великі гроші – мільярди гривень, які спочатку не отримала держава, а згодом – і та компанія, яка ці борги викупила.
Але про все по порядку.
У середині лютого 2020 року Головне слідче управління Національної поліції відкрило кримінальне провадження проти компаній ТОВ "Яблуневий дар" і ТОВ "Танк Транс", що входять в групу Т.B. Fruit українського бізнесмена Тараса Барщовського. Остання - одна з найбільших в Європі і світі компаній, що здійснює переробку фруктів і ягід, а також виробництво концентрованих соків. А головна причина кримінальних претензій до провідного українського експортеру соків, як про це пишуть ЗМІ, полягала у «небажанні» повертати певні фінансові кошті.
Кримінальне провадження щодо "Яблуневий дар" і "Танк Транс" ініціювала фінансова компанія "Інвестохіллс Веста". У листопаді 2019 року ця компанія на аукціоні, проведеному Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, викупила права вимоги 6,19 млрд грн боргу "Яблуневий дар" і "Танк Транс" перед ліквідованим "Дельта Банком".
До речі, це не перша увага правоохоронців до компаній Т.Барщовського. Ще у 2015 році фіскальні органи запідозрили його компанії в укладанні фіктивних угод з метою ухилення від сплати податків. Працівники Державної податкової інспекції у Львові з’ясували, що ТОВ "ТБ Сад" з 2013-го по 2014 рр. неправомірно перебувало на спеціальному режимі оподаткування сільгосппідприємств, чим завдало державі збитків на 299,99 млн гривень ("ТБ Сад", до недавнього виведення в офшори - була ще однією компанією, заснованою Тарасом Барщовським. Фірма орендувала угіддя, на яких вирощувалися ягоди, яблука, груші, горобина, чорниця тощо). Цей епізод нам був би зараз не цікавим, якби не той нюанс, що за даними матеріалів справи, підприємство тоді не відобразило у документах продаж товарів та послуг кільком компаніям, у тому числі – "Яблуневому дару". Тобто можна зробити припущення, що «всередині» фруктової імперії не завжди все були чисто з точки зору реальних угод та документального підтвердження господарської діяльності.
Ще один важливий нюанс – це взаємини ТОВ «Яблуневий дар» та різних британських компаній. У 2015 році Т. Барщовський судився з британською компанією «Gateborg Solutions LTD», оскільки за рік до того ТОВ «Агробізнесресурс», ТОВ «Танк Транс» та ТОВ «Яблуневий дар» (засновник усіх 3-х компаній – Тарас Барщовський) перерахували на рахунки «Gateborg Solutions» загалом понад 20 млн євро за поставки різних товарів, утім підрядник тричі поспіль не виконав свої зобов’язання у зв’язку з «об’єктивною ситуацією, що склалася на ринку». З боку британської фірми документи підписував Зіновій Закопець, який за дивним збігом обставин також володіє 1% «Агробізнесресурсу». А ще раніше між ТОВ "Яблуневий Дар" та іншою британською компанією PETERGROW LTD були укладені договори поставки товару від 12 лютого 2013 року №12/02/13, від 9 жовтня 2012 року №09/10/12, від 14 лютого 2013 року №14/02/12, від 27 червня 2013 року №27/06/13, на підставі яких здійснено передоплату за товар. В цілому ж до Британії «відійшло» 58 167 218 євро. Так ось, акціонером PETERGROW LTD знову ж таки був Зіновій Закопець. Був, тому що англійська компанія "Petergrow Limited" після всіх цих сумнівних операцій була ліквідована ще у 2016 році. До речі, у зв`язку із неотриманням товару, ТОВ «Яблуневий Дар» звернулось до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України з позовами про стягнення сум передоплати, однак відповідним судом рішень про стягнення боргу прийнято не було, оскільки позивач… просто відкликав позовні заяви. А отже можна припустити, що це ті самі кредитні гроші "Дельта Банку", оскільки їх виведення через іноземну компанію "Petergrow Limited" відбулося відразу ж після отримання компанією "Яблуневий Дар" траншів від банку.
Окрім іншого, в ТОВ «Яблуневий дар» не відразу вирішили як реагувати на факти передоплати в ті буремні часи. В цьому аспекті цікаво дослідити Постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року у справі №813/3211/16. Виявляється, що 28 вересня 2016 року ТОВ «Яблуневий дар» звернулось до суду із позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, в якому просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби від 21 вересня 2016 року №0000092200/12375. Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що в акті документальної позапланової виїзної перевірки від 12 січня 2015 року №1/28-06-45/32475074 співробітники ДФС дійшли висновків про порушення податкового законодавства, зокрема, про порушення граничних строків повернення валютної виручки. Так ось спочатку позивач зазначав, що він не отримував валютної виручки в розумінні Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», оскільки здійснював передоплату на адресу компанії-нерезидента за майбутню поставку товарів. Тому до нього безпідставно застосовано штрафні санкції, визначені Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». А вже 11 грудня 2017 року позивач подав до суду заяву про зміну підстав позову. У вказаній заяві позивач посилався на те, що під час передачі документів ТОВ «Яблуневий дар» від одного виконавчого директора до іншого виявлені прості векселі, передані компанією-нерезидентом PETERGROW LTD, що підтверджують виконання вказаною компанією-нерезидентом своїх зобов`язань перед позивачем ще до настання граничних строків повернення валютної виручки. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 червня 2018 року у справі № 813/3211/16 (суддя Гулик А.Г.), яке було залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року (головуючий суддя Матковська З.М., судді: Бруновська Н.В., Затолочний В.С.), рішення ДФС скасовано. І тільки ВС, відмовляючи в позові, надав таким доказам критичну оцінку, оскільки вони не могли бути прийняті судом через вже здійснюваний до цього розгляд у справі № 813/3911/15 (де досліджувались всі докази), а також відсутність посилання на них в рішеннях Господарського суду Львівської області за позовами ТОВ «Яблуневий Дар» до Компанії «Petergrow Limited».
Із аналізу викладеного можна дійти наступних висновків:
- через фіктивні угоди з Компанію «Petergrow Limited», ТОВ «Яблуневий Дар» вивело за межі України 58 167 218,01 Євро (а це як мінімум, схоже на такий вид злочину як легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом);
- Компанія «Petergrow Limited» в дійсності належала ТОВ «Яблуневий дар», а саме Барщовському Т.Я. та використовувалась для внесення неправдивих відомостей в декларації, виведенню грошей. При цьому з офіційного реєстру підприємств Великобританії видно, що 15 вересня 2010 року був здійснений останній платіж цією компанією. Отже, гроші перераховувались відразу не в країну реєстрації компанії, а на офшори. З метою уникнення від можливих негативних наслідків по договірним відносинам з Компанію «Petergrow Limited», останню було ліквідовано 13.12.2016 року без попередження своїх контрагентів та відкритих судових засідань в Україні;
- для уникнення від застосування органом ДФС штрафних санкцій, ТОВ «Яблуневий Дар» підроблено векселі, про що не буквально говориться в рішенні Верховного Суду.
Все це надає нам підстави більш грунтовно вивчити взаємини «яблуневих» компаній з «Дельта Банком».
З осені 2014 року, після анексії Криму та окупації Донбасу у ПАТ "Дельта Банк" розпочалися складнощі. Користуючись ситуацією та враховуючи прострочення за кредитами, посадові особи та засновник (Т.Барщовський) позичальників ТОВ "Яблуневий Дар" та ТОВ "Танк Транс", уклали договори відступлення прав вимоги з клієнтами банку, які не мали можливості отримати свої кошти та 02.02.2015 року заявили ПАТ "Дельта Банк" про зарахування зустрічних однорідних вимог та припинення зобов’язань за кредитами. Відбулась так звана схема «схлопування». І вона була б майже законна, якби вимоги були справді однорідними (проте закривались операції з різними валютами – євро та долари), і якби ці операції не носили характер обману держави. Наразі щодо «обману» сказати важко, але в "Економічній правді" є стаття Сергія Лямця, в якій говориться про те, що «перекредитування» на 3 млрд гривень провернув за допомогою «яблучних» компаній один з акціонерів "Дельти", який просто рятував свої гроші з банку, який ось-ось повинен був стати банкрутом. За місяць до введення тимчасової адміністрації американська група Cargill вивела з банку кредитний портфель більш ніж на 100 мільйонів доларів. А НБУ визнав «Дельта Банк» банкротом 2 березня 2015 року.
В результаті через невиконання ТОВ "Яблуневий дар" своїх багатомільйонних зобов'язань в іноземній валюті перед банком, останній був визнаний неплатоспроможним та до нього була введена тимчасова адміністрація Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Намагаючись забезпечити достатній рівень ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів, банк звернувся до суду за захистом своїх прав від порушень допущених боржником. Однак, рішеннями суддів Господарського суду Львівської області та Західного апеляційного господарського суду по справам № 914/260/18, 914/261/18, 914/3300/16, 914/385/18 в задоволенні позовних вимог банку було відмовлено. Причому і суддя Господарського суду Львівської області Мороз Н.В., і колегія суддів Західного апеляційного господарського суду Орищин Г.В., Галушко Н.А., Желіка М.Б. чітко вбачали, що «внаслідок вчинення зазначеного правочину, - внаслідок відступлення Компанією CFSIT, Inc. прав вимоги за акредитивами на користь ТОВ "Яблуневий Дар", на думку позивача, зобов'язання за цими акредитивами припинилися у зв'язку з поєднанням боржника і кредитора в одній особі. Однак, таке посилання не заслуговує на увагу враховуючи, що боржником за акредитивами є ПАТ "Дельта Банк", а не ТОВ "Яблуневий Дар"». Однак далі судді доходять неочікуваного висновку: «Фінансових втрат внаслідок такого зарахування ПАТ «Дельта Банк» не зазнав. Та обставина, що пізніше, після проведеного зарахування зустрічних взаємних вимог, розпочалась процедура ліквідації ПАТ «Дельта Банк» як неплатоспроможного, і таке зарахування впливає на можливість задоволення вимог інших кредиторів, не впливає на висновки суду. Так, таке зарахування було проведене завчасно, до прийняття 02.03.2015 р. правлінням НБУ постанови №150 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних». ПАТ «Дельта Банк» не наділений повноваженнями представляти інтереси інших свої кредиторів у спірних відносинах. Відтак, суд не вбачає факту порушення прав ПАТ «Дельта Банк» зі сторони відповідача вчиненням оскаржуваного правочину».
Аналогічна ситуація відбулась і з іншої компанією - ТОВ «Танк Транс» - там львівські судді (Матвіїв Р.І. - Господарський суд Львівської області, та Кордюк Г.Т., Плотніцький Б.Д., Хабіб М.І. - Західний апеляційний господарський суд) також повністю відмовили у задоволенні позовних вимог Банку.
Не погодитись з такими висновками львівських суддів можна з декількох підстав. Наприклад, суди першої інстанції зробили безпідставний висновок про те, що оспорюваний правочин не порушує прав банку. По-перше, оспорюваним правочином було припинено зобов'язання відповідача перед банком по поверненню кредитних коштів: а) за рахунок меншого зобов'язання; б) за відсутності зустрічності вимог; в) за рахунок зобов'язання, строки виконання якого для банку не настали. А по-друге, про саму відсутність зустрічного зобов'язання банку свідчать, зокрема, наступні обставини: а) банк не надавав згоду на переведення акредитивів від бенефіціара (Компанії «Карґілл») до ТОВ «Яблуневий Дар», а також не надавав згоду на виконання зобов'язань по акредитивах перед новим бенефіціаром; б) в матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про відкриття та існування акредитивів №2 та №3 (заява про відкриття акредитиву та договір); в) бенефіціари за акредитивами не мали права вимоги до банку і, відповідно, таке право не могло виникнути у відповідача на підставі договору про відступлення права вимоги. Врешті-решт, про ненастання строку виконання зобов'язань за акредитивами свідчить те, що такий документ, як повідомлення про невиконання обов'язків та вимогу дострокового погашення від 05.02.2015, що був складений Компанією «Карґілл», не міг призвести до зміни строку платежів по акредитивах, оскільки: а) акредитивами не передбачено такої форми представлення документів; б) акредитиви №2 та №3 набули чинності після 05.02.2015, а строк здійснення платежу за ними настав 11.05.2015. І головне, суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про правомірність застосування відповідачем крос-курсу євро/долар США згідно даних інформаційної агенції «Bloomberg», оскільки у п.3.2.6.2 кредитного договору банк та ТзОВ «Яблуневий Дар» узгодили порядок погашення кредиту, що передбачав конвертацію іноземної валюти на Міжбанківському валютному ринку України та/або Міжнародному валютному ринку. Внаслідок застосування відповідачем крос-курсу, а не положень п.3.2.6.2 кредитного договору, у заяві про зарахування зустрічних вимог було визначено на 390048,00 доларів США меншу суму заборгованості перед банком за кредитним договором.
Ці нюанси згодом знайшли своє відображення в рішенні Верховного Суду, який підтвердив правомірність вимог банку, а незаконні рішення судів скасував. Однак це не єдиний приклад дивної «короткозорості» Феміди у справі Барщовського.
Посилаючись на зарахування зустрічних вимог, «яблуневі» компанії активно подавали позови до суду про припинення застав та іпотек. І львівські суди їх задовольняли. Так, ТОВ «Яблуневий дар» намагався вивести із застави майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку Galicia, яка оцінювалась у 49,5 млн грн. Місцеві судді Олена Щигельська у Госпсуді Львівської області і колегія в апеляції Якімець Г.Г., Бойко С.М., Бонк Т.Б. стали на сторону «Яблуневого дару». Проте у січні 2016 Вищий господарський суд попередні рішення скасував. З’ясувалося, що суди нижчих інстанцій, визнаючи «схлопування», не звертали увагу на заборгованість по штрафних санкціях і нараховані відсотки за користування кредитом.
Врешті-решт, з урахуванням відсотків на кінець минулого року сума вимог банку до компаній «Яблуневий дар» і «Танк Транс» становила понад 6 млрд грн. Повернення всіх цих грошей точно не стало б зайвим. Адже «Дельта банк» винен державі 6 млрд грн кредиту рефінансування. А загальна сума заборгованості перед державою, фізособами та юрособами-вкладниками у 2017 оцінювалась у 52 млрд грн. Однак держава після тривалої судової тяганини втомилась змагатися за ці гроші, і як ми вже наголошували раніше, у листопаді 2019 Фонд гарантування вкладів продав право вимоги до «Дельта банку» фінансовій компанії «Інвестохіллс Веста» за 328 млн грн. А далі вже новий кредитор відчув на собі всі особливості вітчизняної судової системи та правової свідомості бізнес-імперії яблуневого короля.
Усвідомивши невідворотність стягнення боргів, Тарас Барщовський 22 жовтня 2019 року оголосив про ліквідацію "Танк Трансу", а в листопаді 2019 року подав від імені "ТБ Сад" заяву до Господарського суду Львівської області про відкриття провадження у справі про банкрутство "Яблуневого дару". Відповідно, 26.11.2019 Господарським судом Львівської області розпочато провадження у справі № 914/2404/19 про можливе банкрутство ТОВ "Яблуневий дар". Можна припустити, що мета боржника - не повертати борг та зберегти майно, ховаючись за мораторій, передбачений в процедурі банкрутства, але фіктивність такого банкрутства хіба не очевидна?
Показовою у специфічному трактуванні Закону з боку львівських суддів є й ухвала Залізничного суду м. Львова Дмитра Боровкова від 20.12.2019 у справі № 462/7923/19 по кримінальному провадженню № 42019141090000122. Варто відмітити, що заявником у кримінальному провадженні та потерпілою особою є ТОВ "ТБ Сад", а начебто "злодіями" - фізична особа-поручитель та ТОВ "Яблуневий дар". Однак, невиконання фізичною особою зобов’язань поруки не може вважатись шахрайством, а тому допускаємо, що це розслідування є замовним. Чого лише варта та блискавичність, з якою працюють правоохоронці і суд: 17.12.2019 відбулась реєстрація заяви про злочин, а вже 20.12.2019 суд своєю ухвалою традиційно встановлює заборону на реєстраційні дії щодо всього нерухомого майна ТОВ "Яблуневий дар". Та й сама фабула справи викликає запитання у всіх, окрім львівської Феміди.
Так, компанія «ТБ Сад» повідомила, що з 2014 року за договором постачала компанії «Яблуневий дар» яблука та вишню для переробки. Із ухвал по кримінальних провадженнях відомо, що «ТБ Сад» начебто взагалі нічого не виробляв і через нього проводились штучні фінансові операції… До переоформлення на кіпрські компанії у 2010 році у списку засновників обох підприємств значився Тарас Барщовський. «ТБ Сад» інформувало, що продало товар, а фізична особа поручилась за оплату ТОВ «Яблуневий дар» 2 млн грн. Пізніше підприємство не розрахувалось, а поручитель під час особистої зустрічі начебто сказав керівнику «ТБ Сад», що не має наміру платити, бо договір поруки укладав без мети реального настання наслідків. Однак головне в цьому, що арешт накладався з метою забезпечення у майбутньому відшкодування збитків на 2 млн грн, хоча саме арештоване майно коштувало в рази більше. Цікаво, що на момент арешту поручитель на суму 2 млн грн ще не був ні разу допитаний слідчим. Тільки 28 січня (тобто через місяць після арешту майна) суд дозволив застосувати до свідка привід. Для порівняння — у 2015 році Печерський райсуд Києва не захотів арештувати майно ТОВ «Яблуневий дар», ТОВ «Танк Транс», УНСП «Агро-Поділля» та Cargill у кримінальному провадженні про виведення коштів з «Дельта банку». Суд відповідав слідчому, що компанії володіють майном протягом значного часу і воно жодним чином не може бути доходом від злочину…
Арешт, звичайно, оскаржили, вказуючи на зловмисну домовленість, спрямовану на перешкоджання новому кредитору. І Апеляційний суд справедливо вирішив, що суддя Боровков не перевірив клопотання щодо обґрунтованості та співрозмірності. Проте якщо хтось думає, що на цьому буде поставлена крапка, то помиляється. Коли 31 січня 2020 Апеляційний суд Львівської області арешт скасував, то з’ясувалось, що 29 січня Яворівський райсуд Львівської області арештував майно підприємства по іншій кримінальній справі. 19 грудня 2019 року на лінію 102 нібито надійшов дзвінок нотаріуса, що у місті Новояворівськ невідомі особи в її конторі зайшли через комп’ютер у реєстр і від імені нотаріуса створили заяву про припинення обтяження на нерухоме майно, яке належить ТОВ «Яблуневий дар». 27 січня 2020 року директор «Яблуневого дару» написав заяву у прокуратуру, що невідомі особи намагаються заволодіти майном компанії. Ці епізоди об’єднали в одну кримінальну справу і суддя Яворівського суду Наталія Швед за клопотанням слідчого поліції наклала арешт.
Співпадіння? Не думаємо. Як не є співпадінням інформація з онлайн ресурсу https://comments.ua про те, що на приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юдіна М.А., який посвідчував договір відступлення прав вимоги між банком та ФК "Інвестохіллс Веста", почався скоюватись відвертий тиск. Як тільки нотаріус розпочав робити заміну іпотекодержателя в реєстрі речових прав на нерухоме майно, спочатку до нього одразу навідався наряд поліції з неформальними натяками на "помилковість" його дій, а пізніше вже посеред ночі до офісу нотаріуса вдерлись злочинці та, зламавши віконну залізну решітку, викрали сейф, в якому зберігались цінні речі та документи.
Не треба мати спеціальних знань, щоб дійти висновку: банкрутство "Яблуневого дару" і "Танк Трансу" може бути штучним. І звичайно не сам Тарас Барщовський придумував усі ці «судові схеми», хоч він і навчався 2 роки на юридичному факультеті Львівського університету та працював помічником судді свого часу. А от роль самих суддів у цій справі, можливо, незабаром стане предметом розгляду у Вищій раді правосуддя з точки зору застосування до них ст.375 КК, принаймні відповідні скарги вже подані.
Сергій Козлов
P.S. Відповідно до стандартів журналістської діяльності, редакція готова надати площу для публікації матеріалу у відповідь тій зі сторін, яка вбачає, що означена стаття в будь-який спосіб стосується її прав та інтересів.
Від першої особи
Антон Пономарьов, адвокат, представник ФК "Інвестохіллс Веста"
- В ЗМІ можна знайти інформацію про фіктивність підстав для кримінального провадження для арешту майна ТОВ «Яблуневий сад» і відповідної заборони реєстраційних дій (справа 914/2074/15). Що вам відомо з цього приводу?
- По-перше: у нас відсутня інформація про повідомлення будь-якій особі про підозру в межах розслідування кримінальних проваджень, ініційованих особами, пов’язаними із групою компаній «Яблуневий Дар» (фактично заяви подано самими проти себе), а також про будь-які судові перспективи цих проваджень. По-друге: враховуючи синхронність накладення судами першої інстанції 19.12.2019 та 29.01.2020 арешту та заборон на вчинення дій щодо предметів забезпечення кредитів ТОВ «Яблуневий Дар» у справах №462/7923/19 та №944/6357/19 в межах розслідування, а також зняття арешту апеляційним судом 30.01.2020, на наш погляд основна суть цих кримінальних проваджень – це блокування прав Іпотекодержателя передбачених іпотечними договорами. До того ж, Львівський апеляційний суд, задовольняючи нашу апеляцію на ухвалу слідчого судді, зазначив, що наведені в клопотанні ТОВ «ТБ Сад» доводи, не відповідають критеріям розумності та співрозмірності застосування арешту майна.
- По яким підставам у середині лютого 2020 року Головне слідче управління Національної поліції відкрило кримінальне провадження проти компаній ТОВ "Яблуневий дар" і ТОВ "Танк Транс"?
- Подана до ГСУ НП заява, яка внесена до ЄРДР, мотивована тим, що посадовими особами та засновниками групи компаній «Яблуневий Дар», можливо, вчинено ряд протиправних дій щодо заволодіння коштами ПАТ «Дельта Банк». Ми вважаємо, що слід перевірити дії за наступними чотирма основними блоками:
1) незаконне, на нашу думку, виведення кредитних коштів за межі України через Компанію «Petergrow Limited»;
2) відчуження предметів іпотеки та застави (вертольоту, корпоративних прав, земельних ділянок, обладнання заводів з переробки концентратів, тощо);
3) укладення ймовірно фіктивних договорів купівлі-продажу продукції між пов’язаними особами ТОВ «Яблуневий Дар» та ТОВ «ТБ Сад» для створена штучної заборгованості та забезпечення контролю під час прийняття рішень комітетом кредиторів і ініціювання штучної справи про банкрутство Позичальника з введенням безпідставного мораторію на задоволення вимог кредиторів;
4) блокування для Іпотекодержателя через державних реєстраторів та правоохоронних і судових органів Львівського регіону вчинення будь-яких реєстраційних дій, у тому числі шляхом кримінального арешту активів компаній.
- Чи подавались заяви про неправосудне рішення - скарги до ВРП щодо когось з суддів?
- Нами подані скарги до ВРП про притягнення до відповідальності суддів Господарського суду Львівської області, Залізничного районного суду м. Львова та Західного апеляційного господарського суду, по яким відкриті провадження.